Tag Archives: ожиріння

Оцінка вмісту металотіонеїнів, показників окисного стресу та цитотоксичності в молодих жінок з ожирінням

Г. І. Фальфушинська, О. І. Горин, В. В. Хома, Г. В. Терещук,
Д. В. Осадчук, Н. І. Руснак, О. Б. Столяр

Тернопільський національний педагогічний університет імені В. Гнатюка, Україна;
e-mail: falfushynska@tnpu.edu.ua

Ожиріння набуває загрозливих масштабів та являє глобальну медико-соціальну проблему. Відтак, існує необхідність вивчення причин виникнення та механізмів його прогресування для вироблення єдиної стратегії профілактики ожиріння та зменшення темпів його приросту. Досліджували показники ліпідограми та окисного стресу, вміст металотіонеїнів та ознаки цитотоксичності в крові молодих жінок, хворих на ожиріння (О-група, 32<індекс маси тіла (ІМТ) < 37). В обстежених жінок О-групи встановлено значно вищу активність каталази (на 435%), підвищені рівні активних форм оксигену (на 129%), концентрація окисленого глутатіону (на 55%), вміст ТБК-АП (на 26%) і карбонільних похідних протеїнів (на 345%) порівняно з обстеженими в контрольній групі. За ожиріння збільшувався вміст металотіонеїнів, які відіграють частково протекторну роль щодо радикальних процесів у клітинах та зменшують прояви окисного ушкодження біомолекул в жінок з ожирінням. У хворих на ожиріння проявлялися ознаки цитотоксичності зі збільшенням лактатдегідрогеназної активності (на 387%) та рівня фрагментації ДНК (на 42%). Згідно з методом головних компонентів розвиток ожиріння визначається сукупністю ознак, до яких належать металотіонеїни, показники окисного стресу, цитотоксичності, ІМТ, концентрація ліпопротеїнів низької щільності та холестеролу. ІМТ корелює з показниками ліпідного обміну, окисного ушкодження та цитотоксичності (> |0,73|, P < 0,001).

Вплив N-стеароїлетаноламіну на вміст холестеролу, карбонільованих протеїнів та склад жирних кислот у печінці щурів з інсулінорезистентністю, спричиненою аліментарним ожирінням

О. В. Онопченко, Г. В. Косякова, О. Ф. Мегедь, В. М. Клімашевський, Н. М. Гула

Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: onop.89.av@mail.ru

В роботі було досліджено вплив N-стеароїлетаноламіну на склад вільних жирних кислот, вміст холестеролу та рівень карбонільованих протеїнів у печінці щурів з екс­периментальною інсулінорезистентністю (ІР). Розвиток ІР спричинювали шляхом довготривалого жирового навантаження (вміст ліпідів 58% від загального раціону) в комбінації з одноразовою ін’єкцією стрептозотоцину (15 мг/кг маси тіла). Результати ліпідного аналізу показали зростання вмісту вільного та істотне зниження естерифікованого холестеролу в печінці щурів за ожиріння. Виявлено зниження рівня поліненасичених жирних кислот, значне збільшення мононенасичених жирних кислот. Також показано зростання вмісту протеїнових карбонілів внаслідок дисбалансу ліпідного складу печінки в умовах аліментарного ожиріння. Введення NSE (50 мг/кг маси тіла) протягом двох тижнів сприяло зниженню вмісту вільного холестеролу, зростанню його естерифікованої фракції та зменшенню вмісту олеїнової кислоти в печінці щурів з ІР. Виявлено зниження вмісту продуктів окисної модифікації протеїнів у печінці щурів за дії NSE, що може мати позитивний вплив на функціональну активність трансмембранних протеїнів за ІР, індукованої ожирінням.

Вплив N-стеароїлетаноламіну на фосфоліпідний склад печінки щурів з інсулінорезистентністю, спричиненою аліментарним ожирінням

О. В. Онопченко, Г. В. Косякова, Т. М. Горідько, В. М. Клімашевський, Н. М. Гула

Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: onop.89.av@mail.ru

На моделі інсулінорезистентності (ІР) в щурів, спричиненої розвитком аліментарного ожиріння, вивчали вплив N-стеароїлетаноламіну на вміст фосфоліпідів печінки та їхній жирнокислотний склад. Результати проведених досліджень показали, що довготривале жирове навантаження спричинює дисбаланс у складі основних фосфоліпідів печінки і є одним із факторів розвитку ІР в щурів. Зокрема, виявлено вірогідне зростання вмісту фосфатидилхоліну, фосфатидилетаноламіну та значне зниження вмісту лізофосфатидилхоліну, сфінгомієліну, дифосфатидилгліцеролу, фосфатидилінозитолу, фосфатидилсерину. Розвиток ожиріння характеризується істотними змінами жирнокислотного складу фосфоліпідів печінки щурів, а саме: зростанням вмісту моноєнових (ерукової, нервонової, олеїнової), полієнових (ейкозатриєнової, докозатриєнової, арахідонової) жирних кислот та вірогідним зниженням рівня дієнових. Введення N-стеароїлетаноламіну (50 мг/кг маси тіла протягом 2 тижнів) сприяє нормалізації рівня індивідуальних фосфоліпідів в печінці щурів з ІР, що корелює зі зниженням вмісту інсуліну плазми крові та підвищенням чутливості до нього. За дії NSE спостерігається нормалізація жирнокислотного складу фосфоліпідів, що може бути пов’язано з його модулювальною дією на активність основних десатураз. З огляду на те, що дисбаланс фосфоліпідного складу печінки щурів, спричинений аліментарним ожирінням, зумовлює серйозні метаболічні зміни, пов’язані з розвитком ІР, його компенсація за дії NSE може сприяти відновленню інсулінового сигналінгу, пригніченню розвитку ожиріння та діабету 2-го типу, за рахунок послаблення ІР.

Вплив N-стеароїлетаноламіну на ліпідний склад плазми крові щурів з експериментальною інсулінорезистентністю

О. В. Онопченко, Г. В. Косякова, В. М. Клімашевський, Н. М. Гула

Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: onop.89.av@mail.ru

На моделі інсулінорезистентності (ІР), індукованої довготривалим жировим навантаженням із переважним вмістом насичених та мононенасичених жирів, було вивчено вплив N-стеароїлетаноламіну (NSE) на склад вільних жирних кислот (ВЖК), ліпопротеїновий спектр плазми крові та вміст прозапального цитокіну TNFα в організмі щурів. За результатами проведених досліджень встановлено зростання рівня мононенасичених ВЖК (18:1n-9) та зниження поліненасичених ВЖК (20:4n-6) у плазмі крові щурів за експериментальної ІР. Ці процеси супроводжувались збільшенням вмісту цитокіну TNFα та значними змінами у ліпопротеїновому профілі плазми крові. Зокрема, зафіксовано зниження вмісту холестеролу ліпопротеїнів високої щільності (ЛВЩ), зростання холестеролу ліпопротеїнів низької (ЛНЩ) та дуже низької щільності (ЛДНЩ). Введення NSE щурам з індукованою ожирінням ІР сприяло відновленню рівня моно- та поліненасичених ВЖК, зростанню вмісту холестеролу ЛВЩ та зниженню – холестеролу ЛНЩ. Крім того, за ІР в щурів, які отримували NSE, показана нормалізація рівня TNFα в сироватці крові. Одержанні результати свідчать про відновлення за дії NSE ліпідного профілю плазми крові щурів з ІР, індукованою аліментарним ожирінням. Оскільки ліпідний спектр плазми крові відображає метаболізм ліпідів у цілому, встановлений ефект NSE може мати певне значення для попередження ускладнень, пов’язаних із розвитком ІР.