Tag Archives: ожиріння
Зв’язок між рівнем вітаміну D та кардіометаболічними порушеннями в підлітків із надмірною вагою тіла та ожирінням
Г. А. Павлишин, А.-М. А. Шульгай*
Кафедра педіатрії № 2, Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського, Тернопіль, Україна;
*e-mail: shulhai_aa@tdmu.edu.ua
Отримано: 29 січня 2021; Затверджено: 23 квітень 2021
Зростання кількості підлітків із надлишковою вагою та ожирінням часто поєднано з низьким рівнем в організмі вітаміну D, що може призвести до порушень ліпідного та вуглеводного обмінів, які лежать в основі розвитку артеріальної гіпертензії та кардіометаболічних змін. Метою нашого дослідження було встановити взаємозв’язки між рівнем забезпеченості вітаміном D та основними показниками ліпідного, вуглеводного обмінів та антропометричних вимірювань. Обстежено 196 підлітків (129 хлопчиків та 67 дівчаток), які проживають у Тернопільській області. Середній вік дітей – 15,5 ± 2,3 роки. Залежно від індексу маси тіла (BMI) дітей було розділено на три групи: 60 дітей підліткового віку з нормальною вагою тіла, 60 – з надлишковою та 76 – із ожирінням. Всім дітям проводили антропометричні вимірювання та загальноклінічні обстеження. У сироватці крові визначали рівень 25(OH)D та основні показники, що характеризують ліпідний і вуглеводний обмін. Встановлено, що у більшості дітей підліткового віку рівень 25(ОН)D у сироватці крові був низьким. У підлітків із нормальною вагою дефіцит вітаміну D виявлено у 57,3%, у підлітків з надлишковою вагою – у 70,72%, а в дітей з ожирінням – у 77,2%. За статистичної обробки рівень 25(ОН)D у сироватці крові дітей з надмірною вагою та ожирінням вірогідно корелював із BMI (r = -0,427, P < 0,001), ОТ (r = -0,462, P < 0,001), HDL-C (r = 0,214, P = 0,023), LDL-C (r = -0,226, P = 0,011), ІА (r = -0,284, P = 0,001), рівнем інсуліну (r = -0,483, P < 0,001), індексом інсулінорезистентності НОМА-IR (r = -0,454, P < 0,001). Зроблено висновок, що розвиток кардіометаболічних порушень у підлітків з надмірною вагою та ожирінням залежить від рівня забезпеченості вітаміном D.
Резистентність до інсуліну в підлітків та дорослих чоловіків з ожирінням модифікує експресію генів, що мають відношення до проліферації
O. Г. Мінченко1, Ю. М. Вілецька1, Д. O. Мінченко1,2, В. В. Давидов3
1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: ominchenko@yahoo.com;
2Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця, Київ, Україна;
3ДЗ «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН України», Харків
Отримано: 11 грудня 2018; Затверджено: 14 березня 2019
Вивчено експресію генів HSPA5, MEST, SLC1A3, PDGFC та ADM у крові і підшкірній жировій тканині підлітків та дорослих чоловіків з ожирінням за умов наявності або відсутності резистентності до інсуліну. Встановлено, що в крові підлітків з ожирінням без ознак резистентності до інсуліну рівень експресії генів SLC1A3, HSPA5, MEST та PDGFC істотно збільшувався, але розвиток резистентності до інсуліну призводив до зниження рівня експресії цих генів за винятком гена HSPA5 у разі порівняння як з контрольною групою, так і з групою підлітків з ожирінням без ознак резистентності до інсуліну. В той самий час рівень експресії гена ADM в підлітків з ожирінням без ознак резистентності до інсуліну істотно не змінювався, а розвиток резистентності до інсуліну призводив до зниження рівня експресії цього гена. У підшкірній жировій тканині дорослих чоловіків з ожирінням за умов відсутності резистентності до інсуліну рівень експресії гена SLC1A3 знижувався, а генів ADM, MEST і HSPA5 – збільшувався. Також було показано, що розвиток резистентності до інсуліну в чоловіків з ожирінням змінював рівень експресії лише генів ADM та SLC1A3. Результати дослідження продемонстрували, що резистентність до інсуліну в підлітків та дорослих чоловіків з ожирінням асоціюється із специфічними змінами в експресії генів, які пов’язані з проліферацією і розвитком ожиріння та резистентності до інсуліну, а також зі стресом ендоплазматичного ретикулума, і зумовлюють розвиток ускладнень ожиріння.
Діагностичне значення біохімічних показників фіброгенезу печінки в підлітків з ожирінням
О. В. Бузницька
Харківська медична академія післядипломної освіти;
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Україна;
e-mail: ebuznickaa@ukr.net; missbuzelena@gmail.com
Неалкогольна жирова хвороба печінки, основним шляхом прогресування якої є процес фіброгенезу, зустрічається в більшості людей з ожирінням. Метою дослідження було визначення діагностичного значення біохімічних маркерів у ранній діагностиці фіброгенезy печінки в підлітків з ожирінням. Методом ІЕА вивчали показники фіброгенезу печінки (колаген IV типу, фібронектин, N-термінальні пропептиди і С-термінальні телопептиди колагену І типу) у 226 хворих з ожирінням у віці 8-18 років. Встановлено вірогідне збільшення рівнів колагену і фібронектину IV типу (Р < 0,05) та рівнів N-термінальних пропептидів і С-термінальних телопептидів колагену I типу в сироватці крові у всіх дітей з ожирінням порівняно з контролем (Р < 0,05). Доведено високу інформативність визначення біохімічних маркерів у ранній діагностиці фіброгенезу печінки у хворих на ожиріння. Показано, що початок фіброгенезу за неалкогольної жирової хвороби печінки в підлітків з ожирінням має місце вже на етапі стеатозу.
Вплив N-стеароїлетаноламіну на вміст вільного холестеролу та індивідуальних фосфоліпідів в адипоцитах щурів з індукованою ожирінням інсулінорезистентністю
О. С. Дзюба, Є. А. Гудзь, Г. В. Косякова, Т. М. Горідько, В. М. Клімашевський, Н. М. Гула
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: oksana.dziuba86@gmail.com
Ожиріння часто призводить до інсулінорезистентності (ІР) та розвитку цукрового діабету 2-го типу. Зниження чутливості до інсуліну розвивається внаслідок порушень в шляхах сигналювання інсуліну, й доведено, що інсулінорезистентність виникає і в жировій тканині, супроводжуючись дисліпідемією. В цій роботі методами тонкошарової та газорідинної хроматографії ми дослідили вплив N-стеароїлетаноламіну на вміст вільного холестеролу та індивідуальних фосфоліпідів в адипоцитах щурів з індукованою ожирінням інсулінорезистентністю. Одержані результати показали, що рівень вільного холестеролу значно підвищувався в адипоцитах ІР-щурів порівняно з контрольними. Аналіз фосфоліпідного складу засвідчив зменшення вмісту фосфатидилхоліну та сумарної кількості фосфатидилінозитолу й фосфатидилсерину в адипоцитах ІР-тварин, в той час як кількість лізофосфатидилхоліну, сфінгомієліну та фосфатидилетаноламіну збільшувалася в групі ІР-щурів порівняно з контрольною. Застосування N-стеароїлетаноламіну спричинювало вірогідне зниження вільного холестеролу та мало позитивний ефект на нормалізацію фосфоліпідної композиції адипоцитів. Одержані дані є підставою розглядати N-стеароїлетаноламін як сполуку, перспективну для подальшого дослідження її дії за різних патологічних станів.
Вплив N-стеароїлетаноламіну на вміст холестеролу, карбонільованих протеїнів та склад жирних кислот у печінці щурів з інсулінорезистентністю, спричиненою аліментарним ожирінням
О. В. Онопченко, Г. В. Косякова, О. Ф. Мегедь, В. М. Клімашевський, Н. М. Гула
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: onop.89.av@mail.ru
В роботі було досліджено вплив N-стеароїлетаноламіну на склад вільних жирних кислот, вміст холестеролу та рівень карбонільованих протеїнів у печінці щурів з експериментальною інсулінорезистентністю (ІР). Розвиток ІР спричинювали шляхом довготривалого жирового навантаження (вміст ліпідів 58% від загального раціону) в комбінації з одноразовою ін’єкцією стрептозотоцину (15 мг/кг маси тіла). Результати ліпідного аналізу показали зростання вмісту вільного та істотне зниження естерифікованого холестеролу в печінці щурів за ожиріння. Виявлено зниження рівня поліненасичених жирних кислот, значне збільшення мононенасичених жирних кислот. Також показано зростання вмісту протеїнових карбонілів внаслідок дисбалансу ліпідного складу печінки в умовах аліментарного ожиріння. Введення NSE (50 мг/кг маси тіла) протягом двох тижнів сприяло зниженню вмісту вільного холестеролу, зростанню його естерифікованої фракції та зменшенню вмісту олеїнової кислоти в печінці щурів з ІР. Виявлено зниження вмісту продуктів окисної модифікації протеїнів у печінці щурів за дії NSE, що може мати позитивний вплив на функціональну активність трансмембранних протеїнів за ІР, індукованої ожирінням.
Вплив N-стеароїлетаноламіну на фосфоліпідний склад печінки щурів з інсулінорезистентністю, спричиненою аліментарним ожирінням
О. В. Онопченко, Г. В. Косякова, Т. М. Горідько, В. М. Клімашевський, Н. М. Гула
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: onop.89.av@mail.ru
На моделі інсулінорезистентності (ІР) в щурів, спричиненої розвитком аліментарного ожиріння, вивчали вплив N-стеароїлетаноламіну на вміст фосфоліпідів печінки та їхній жирнокислотний склад. Результати проведених досліджень показали, що довготривале жирове навантаження спричинює дисбаланс у складі основних фосфоліпідів печінки і є одним із факторів розвитку ІР в щурів. Зокрема, виявлено вірогідне зростання вмісту фосфатидилхоліну, фосфатидилетаноламіну та значне зниження вмісту лізофосфатидилхоліну, сфінгомієліну, дифосфатидилгліцеролу, фосфатидилінозитолу, фосфатидилсерину. Розвиток ожиріння характеризується істотними змінами жирнокислотного складу фосфоліпідів печінки щурів, а саме: зростанням вмісту моноєнових (ерукової, нервонової, олеїнової), полієнових (ейкозатриєнової, докозатриєнової, арахідонової) жирних кислот та вірогідним зниженням рівня дієнових. Введення N-стеароїлетаноламіну (50 мг/кг маси тіла протягом 2 тижнів) сприяє нормалізації рівня індивідуальних фосфоліпідів в печінці щурів з ІР, що корелює зі зниженням вмісту інсуліну плазми крові та підвищенням чутливості до нього. За дії NSE спостерігається нормалізація жирнокислотного складу фосфоліпідів, що може бути пов’язано з його модулювальною дією на активність основних десатураз. З огляду на те, що дисбаланс фосфоліпідного складу печінки щурів, спричинений аліментарним ожирінням, зумовлює серйозні метаболічні зміни, пов’язані з розвитком ІР, його компенсація за дії NSE може сприяти відновленню інсулінового сигналінгу, пригніченню розвитку ожиріння та діабету 2-го типу, за рахунок послаблення ІР.
Вплив N-стеароїлетаноламіну на ліпідний склад плазми крові щурів з експериментальною інсулінорезистентністю
О. В. Онопченко, Г. В. Косякова, В. М. Клімашевський, Н. М. Гула
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: onop.89.av@mail.ru
На моделі інсулінорезистентності (ІР), індукованої довготривалим жировим навантаженням із переважним вмістом насичених та мононенасичених жирів, було вивчено вплив N-стеароїлетаноламіну (NSE) на склад вільних жирних кислот (ВЖК), ліпопротеїновий спектр плазми крові та вміст прозапального цитокіну TNFα в організмі щурів. За результатами проведених досліджень встановлено зростання рівня мононенасичених ВЖК (18:1n-9) та зниження поліненасичених ВЖК (20:4n-6) у плазмі крові щурів за експериментальної ІР. Ці процеси супроводжувались збільшенням вмісту цитокіну TNFα та значними змінами у ліпопротеїновому профілі плазми крові. Зокрема, зафіксовано зниження вмісту холестеролу ліпопротеїнів високої щільності (ЛВЩ), зростання холестеролу ліпопротеїнів низької (ЛНЩ) та дуже низької щільності (ЛДНЩ). Введення NSE щурам з індукованою ожирінням ІР сприяло відновленню рівня моно- та поліненасичених ВЖК, зростанню вмісту холестеролу ЛВЩ та зниженню – холестеролу ЛНЩ. Крім того, за ІР в щурів, які отримували NSE, показана нормалізація рівня TNFα в сироватці крові. Одержанні результати свідчать про відновлення за дії NSE ліпідного профілю плазми крові щурів з ІР, індукованою аліментарним ожирінням. Оскільки ліпідний спектр плазми крові відображає метаболізм ліпідів у цілому, встановлений ефект NSE може мати певне значення для попередження ускладнень, пов’язаних із розвитком ІР.