Г. В. Геращенко, І. М. Вагіна, Ю. В. Вагін, В. І. Кашуба

Інститут молекулярної біології і генетики НАН України, Київ;
e-mail: g.v.gerashchenko@imbg.org.ua

Отримано: 30 травня 2019; Затверджено: 29 листопада 2019

Клітинні елементи пухлинної строми є гетерогенною популяцією, представленою, зокрема, пухлиноасоційованими фібробластами  (ПАФ) та пухлиноасоційованими макрофагами (ПАМ). Залишається невідомим, чи можна вия­вити експресію ПАФ- та ПАМ-асоційованих генів у периферійній крові хворих на рак для моніторингу перебігу захворювання. Метою роботи було оцінити відносну експресію (ВЕ) пухлино-асоційованих генів у периферійній крові мишей з експериментальною меланомою. Кількісна ПЛР була використана для встановлення рівнів ВЕ 15 генів у крові інтактних C57BL/6j мишей та мишей із введеними В16 клітинами меланоми. Тести Краскела-Уолліса та точний тест Фішера з поправками на множинні порівняння за процедурою Бенжаміні–Хохбера з FDR = 0,2 були використані для статистичного аналізу. Аналіз ВЕ 15 генів виявив диференційну експресію маркерів пухлиноасоційованих фіб­робластів (ПАФ) та макрофагів (ПАМ) у групі мишей із введеними клітинами меланоми порівняно з контрольними тваринами. Так, рівні експресії маркерів ПАФ Acta2, Cxcl14, Fap та ПAM маркери Cd68, Ccl22 та Ccl17 були істотно підвищеними, тоді як ВЕ Cd4, Cd3 та Cd8 були значно зниженими. Ці дані разом з підвищеною експресією імуносупресивного маркера Cox-2 свідчив про стійкий імуносупресивний стан екс­периментальних тварин із введеними клітинами меланоми. Виявлено найбільше посилення ВЕ Cox-2 (більш ніж у 20 разів), що демонструє необхідність використання COX-2 інгібіторів для лікування меланоми на додаток до відомих імунотерапевтичних методів. Одержані дані вказують, що ПАФ та ПАМ у периферичній крові мишей з експериментальними меланомами можуть  бути потенційними маркерами для неінвазивного детектування прогресії пухлин.