Tag Archives: сироватка крові
Некодуюча РНК NEAT‑1 та інтерлейкін-6 як діагностичні індикатори вітиліго
Mai M. Sharabi1*, Amr A. Zahra1, Azza M. Elamir1,
Talal A. Abd El Raheem2, Nesreen M. Aboraia2
1Department of Medical Biochemistry and Molecular Biology,
Faculty of Medicine, Fayoum University, Fayoum, Egypt;
2Department of Dermatology, STDs Andrology,
Faculty of Medicine, Fayoum University, Fayoum, Egypt;
*e-mail: mmm29@fayoum.edu.eg
Отримано: 15 березня 2024; Виправлено: 23 квітня 2024;
Затверджено: 31 травня 2024; Доступно онлайн: 17 червня 2024
Вітиліго – хронічне аутоімунне захворювання, яке призводить до втрати функціонуючих меланоцитів та депігментації шкіри. NEAT-1, довга некодуюча РНК, відіграє важливу роль у діагностиці та лікуванні деяких аутоімунних та запальних захворювань. Припускають, що NEAT-1 може підвищувати рівень прозапальних цитокінів через регуляторну систему. Метою роботи було визначення рівня NEAT-1 та IL-6 у сироватці крові пацієнтів із вітиліго порівняно зі здоровими особами та оцінка його зв’язку з перебігом захворювання. У дослідженні взяли участь 60 осіб, яких було розподілено на групи, а саме 40 пацієнтів із вітиліго та 20 здорових осіб аналогічного віку та статі. Експресію NEAT-1 визначали методом ПЛР у реальному часі, рівень IL-6 визначали за допомогою ELISA. Оцінювання тяжкості захворювання здійснювали розраховуючи індекс площі вітиліго (VASI). Показано, що пацієнти із вітиліго мали значне підвищення рівнів NEAT-1 і IL-6 порівняно з контрольною групою. Виявлено позитивний кореляційний зв’язок між рівнями NEAT-1 та IL-6 і негативний кореляційний зв’язок між рівнем NEAT-1 та індексом VASI. Підвищені рівні NEAT-1 та IL-6 у сироватці крові свідчать про те, що ці біомаркери є перспективними діагностичними критеріями вітиліго та можливими мішенями для терапії.
Рівень індоламін 2,3-діоксигенази і параметри оксидативного стресу пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю
F. M. Y. Saeed, R. F. Jasim*
Collage of Education for Girls, Department of Chemistry, University of Mosul, Iraq;
*e-mail: ra.fadhel@uomosul.edu.iq
Отримано: 13 квітня 2023; Виправлено: 02 червня 2023;
Затверджено: 07 вересня 2023; Доступно онлайн: 12 вересня 2023
Індолеамін-2,3-діоксигеназа (IDO) – це ензим, що розкладає триптофан і належить до кінуренінового шляху. Активність IDO була запропонована як біомаркер для діагностики хронічної хвороби нирок. Метою дослідження було оцінити рівень ІДО, сечовини, креатиніну, сечової кислоти, фосфату, кальцію, альбуміну, МДА, ГСГ, активності пероксидази, каталази, арилестерази в сироватці крові пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю (ХНН), які проходили лікування діалізом у порівнянні зі здоровою контрольною групою. Результати показали значне збільшення рівня IDO у пацієнтів порівняно з контролем. Аналіз лінійної регресії з використанням коефіцієнта кореляції Пірсона показав, що підвищений рівень IDO позитивно корелює з сечовиною, креатиніном, сечовою кислотою, фосфатом, рівнем MDA та активністю пероксидази, тоді як негативно корелює з рівнем альбуміну, кальцію, глутатіону, активністю каталази та швидкістю клубочкової фільтрації. Зроблено висновок, що рівень IDO може бути можливим маркером окислювального стресу та запалення у пацієнтів із ХНН.
Довгостроковий гіпохолестеринемічний ефект амідованого альгінату в щурів
М. Мароунек1, З. Волек1, Т. Таубнер1, Д. Душкова1, Л. Калачнюк2
1Інститут тваринництва, Прага, Чеська Республіка;
e-mail: marounek.milan@vuzv.cz;
2Національний університет біоресурсів та природокористування України, Київ;
e-mail: kalachnyuk_liliya@nubip.edu.ua; lilkalachnyuk@gmail.com
Вплив октадециламіду альгінової кислоти на холестерол сироватки крові й печінки, фекальне виділення жиру і стеролів було досліджено у самок щурів, яких утримували на раціонах, що містять холестерол і пальмовий жир відповідно по 10 і 50 г/кг маси тіла тварин протягом 10 тижнів. Амідований альгінат, який давали по 10 і 20 г/кг, значно зменшував рівень холестеролу в сироватці крові від 5,25 до 2,99 і 2,39 мкмоль/мл та знижував рівень холестеролу в печінці від 30,7 до 12,3 і 9,4 мкмоль/г відповідно. Амідований альгінат збільшував фекальний вихід жиру і за вищої дози значно зменшував фекальний вихід жовчних кислот. Фекальне виділення жовчних кислот і холестеролу печінки вірогідно корелювало (r = 0,791, P < 0,001). Результати експерименту показали, що гіпохолестеринемічний ефект амідованого альгінату зберігається впродовж 10 тижнів годування.