Tag Archives: аспірин
Ефект гідроген-сульфід-спорідненого аспірину на ушкоджену стресом слизову оболонку стравоходу та шлунку
О. С. Заячківська1, Н. С. Була1, Я. І. Павловський1, І. О. Пшик-Тітко1,
О. М. Гаврилюк1, О. І. Грушка1, Дж. Л. Уоллас2,3
1Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна;
2Університет Калгарі, Канада;
3Університет Торонто, Канада;
e-mail: ozayachkivska@gmail.com
Останні дані про вплив гідроген-сульфіду (H2S) на органи травлення свідчать щодо його потужної цитопротекторної дії на слизову оболонку. Метою дослідження було оцінити вплив H2S-спорідненого аспірину (ATB-340) на ушкоджену стресом слизову оболонку стравоходу та шлунку щурів. Щурам вводили плацебо (контроль), аспірин (10 мг/кг) та ATB-340 (17,5 мг/кг) разово та упродовж 9 днів, із індукцією стресу та без нього. За допомогою гістологічного аналізу оцінювали пошкодження слизової оболонки стравоходу та шлунку. Серологічний вміст VCAM-1 та IL-6 вивчали імуноензимним аналізом. Застосування ATB-340 виявило зменшення гістологічного індексу ушкодження слизової оболонки стравоходу та шлунку (у порівнянні з даними у разі введення аспірину) як під час разового, так і 9-денного введення. Серологічний рівень VCAM і IL-6 у щурів, яким вводили аспірин та індукували стрес, був вищий, ніж у контрольних тварин. Введення щурам ATB-340 спричинювало протизапальний ефект шляхом зменшення вмісту VCAM та IL-6, чого не спостерігалося при застосуванні аспірину. Таким чином, за введення ATB-340 спостерігали зменшення запалення та покращення функціонування ендотелію судин у слизовій оболонці стравоходу та шлунку щурів.
Редоксчутливі транскрипційні фактори EGR-1 та SP1 у патогенезі експериментальної виразки шлунка
С. М. Береговий1, Т. М. Червінська1, А. С. Драницина1, Ш. Сабо2, Г. М. Толстанова1
1ННЦ «Інститут біології», Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна;
2Каліфорнійський університет, Ірвайн, США;
е-mail: gtolstanova@gmail.com
Зміни редокс-статусу клітин слизової оболонки шлунка є основними чинниками розвитку ерозивно-виразкових уражень в ньому. Про-оксиданти здатні впливати на транскрипційний апарат клітини, змінюючи активність редоксчутливих транскрипційних факторів. Враховуючи той факт, що Egr-1 та Sp-1 регулюють транскрипцію генів, асоційованих із патогенезом виразкової хвороби шлунка (фактори росту, регулятори клітинного циклу тощо), метою цієї роботи була перевірка їх участі в механізмах розвитку уражень шлунка, що спричинені стресом та аспірином. Дослідження проведені на щурах-самцях (180–220 г). Виразки шлунка моделювали водно-іммобілізаційним стресом (ВІ-стрес) чи введенням аспірину (10 мг/100 г). Тварин умертвляли через 20 хв, 1 та 3 год. Експресію генів визначали методами Вестерн-блот аналізу та ПЛР зі зворотною транскрипцією; рівень SH-груп – за методом Еллмана. Встановлено, що поступове збільшення площі ерозивно-виразкових уражень шлунка асоціювалось зі зменшенням у 2 рази (Р < 0,05) рівня SH-груп протеїнів у слизовій оболонці шлунка щурів. Ці зміни спричиняли вірогідне підвищення експресії протеїну та мРНК Egr-1 на обох моделях виразок, причому виразніше за дії ВІ-стресу. Підвищення рівня Egr-1 супроводжувалось паралельним зниженням рівня Sp1. Вперше встановлено, що редоксчутливі транскрипційні фактори Egr‑1 та Sp1 вступають в конкурентну взаємодію на ранніх етапах утворення виразок шлунка, що може сприяти збільшенню індуцибельної транскрипційної активності Egr-1 за рахунок зменшення Sp1 транскрипційної активності.