Tag Archives: феритин
Нові біохімічні маркери прогнозування ураження нирок у дітей з бета-таласемією
A. J. Shwayel1*, A. M. Jewad1, M. Q. Abdulsattar2
1Department of Medical Laboratory Technology, Health and Medical Technical College,
Southern Technical University, Basrah, Iraq;
2Thi-Qar Health Directorate, Iraq;
*е-mail: ameeralzaidy6@gmail.com
Отримано: 07 червня 2023; Виправлено: 14 сепня 2023;
Затверджено: 27 жовтня 2023; Доступно онлайн: 06 листопада 2023
Бета-таласемія – важке спадкове захворювання, що характеризується недостатнім утворенням бета-ланцюгів гемоглобіну, неефективним еритропоезом, хронічним гемолізом і потребує пожиттєвих переливань крові, які призводять до перевантаження організму залізом. Захворювання проявляється в ранньому дитинстві і триває протягом усього життя з високим ризиком розвитку ниркової недостатності, яку неможливо достовірно виявити за допомогою традиційних маркерів. Метою цього дослідження було вивчення ефективності біомаркерів для оцінки ураження нирок у дітей віком від 1 до 14 років із діагнозом бета-таласемія. У дослідженні “випадок-контроль” аналізували зразки крові з Центру генетичної гематології (провінція Ті-Кар, Ірак): 60 зразків від здорових осіб та 60 – від пацієнтів з бета-таласемією, яких було розподілене на групи віком 1-7 та 8-14 років. Рівні гемоглобіну, феритину, креатиніну та калію визначали за допомогою стандартних тестів, а рівень нейтрофільного желатиназо-асоційованого ліпокаліну (NGAL) та бета-2-мікроглобуліну (β2M), як нових маркерів канальцевої та гломерулярної дисфункцій, оцінювали за допомогою імуноензимного аналізу. Було виявлено статистично значуще зниження рівня гемоглобіну, сироваткового калію та підвищення рівня феритину, NGAL і β2M у пацієнтів обох груп порівняно з контрольною групою, а також підвищення рівня креатиніну у групі 8-14 років. Зроблено висновок, що рівні NGAL і β2M можуть бути показниками для раннього виявлення ураження нирок у педіатричних пацієнтів із бета-таласемією, оскільки рівні цих біомаркерів зростають до того як підвищується рівень креатиніну.
Оцінка зв’язку між показниками тестів функціонування органів та тяжкістю перебігу COVID-19
A. K. Yadav1, M. K. Mishra2*, S. Prasad3, S. Singh4
1Department of Biochemistry, Heritage Institute of Medical Science, Varanasi, U.P., India;
2Department of Biochemistry, GMERS Medical College & Hospital, Vadnagar, Gujarat, India;
3Department of Biochemistry, K. J. Somaiya Medical College & Research Centre, Mumbai, India;
4Department of Microbiology, Integral Institute of Medical Science and Research, Lucknow, U.P., India;
*e-mail: mritunjaymishra007@gmail.com
Отримано: 25 липня 2023; Виправлено: 12 жовтня 2023;
Затверджено: 27 жовтня 2023; Доступно онлайн: 06 листопада 2023
Дані останніх публікацій свідчать про взаємозв’язок COVID-19 із поліорганною недостатністю, що вказує на необхідність досліджень залежності між показниками тестування функцій органів та перебігом захворювання. Метою цієї роботи було визначити ступінь відхилень параметрів тестів функціонування органів та їхню кореляцію з тяжкістю перебігу COVID-19. Проведено поперечне дослідження серед пацієнтів із COVID-19, госпіталізованих до лікарні Санака (Індія) з серпня по вересень 2020 року. Загалом, 100 пацієнтів із підтвердженим за допомогою qRT-PCR діагнозом COVID-19 було розподілено на групи з легким та важким перебігом захворювання. Зразки венозної крові для тестів отримано з бази даних лабораторії лікарні Санака. Біохімічні тести проводили за допомогою клінічного автоматизованого аналізатора ERBA, кардіологічні маркери оцінювали за допомогою ензимзв’язаного флуоресцентного аналізу. Для статистичної обробки даних використовували кореляційний аналіз Пірсона. Активність аспартатамінотрансферази/аланінамінотрансферази та лужної фосфатази, рівень креатиніну, сечовини та тропоніну були вищими у пацієнтів із підтвердженим COVID-19. Значно вищі рівні тропоніну, D-димеру та С-реактивного протеїну виявлені у пацієнтів із тяжкою формою COVID-19. У цій групі пацієнтів спостерігали виражену позитивну кореляціюя між підвищеними рівнями D-димеру і феритину та рівнем С-реактивного протеїну. Зроблено висновок, що позитивний зв’язок між рівнями D-димеру, феритину та рівнем С-реактивного протеїну у пацієнтів можна розглядати як стабільний показник тяжкості перебігу COVID-19.
Взаємозв’язок між рівнем сироваткових феритину, ліпідів і ліпопротеїнів високої щільності з урахуванням віку і статі людей
Hamit Yasar Ellidag1*, Esin Eren1, Mehmet Akdag2, Ozlem Giray1, Kemal Kiraz3, Necat Yilmaz1
1Central Laboratories of Antalya Training and Research Hospital,
University of Medical Sciences, Ministry of Health, Antalya, Turkey;
2ENT Clinic of Antalya Ataturk State Hospital, Ministry of Health, Antalya, Turkey;
3Department of Pulmonology, Antalya Ataturk State Hospital, Ministry of Health, Antalya, Turkey;
e-mail: hayael1980@hotmail.com
Підвищений рівень сироваткового феритину (СФер) пов’язують із хронічними серцево-судинними захворюваннями та діабетом 2-го типу. Метою дослідження було вивчення взаємозв’язку між рівнями СФер і ліпідами сироватки крові на тлі віку і статі людей. Досліджували можливий взаємозв’язок між СФер і ліпопротеїнами високої щільності (ЛВЩ). Рівень СФер і ліпідної панелі: загальний холестерол (ЗХ), тригліцероли (ТГ), ліпопротеїн-холестерол низької щільності (ЛНЩ-Х) і ліпопротеїн-холестерол високої щільності (ЛВЩ-Х) ретроспективно досліджено у 4205 осіб (3139 жінок і 1066 чоловіків). Досліджувані групи було розділено відповідно до віку і статті. У 52 жінок і 48 чоловіків досліджували взаємозв’язок між рівнем СФер і активністю ЛВЩ-залежної параоксонази-1 (ПОН1) і арілестерази (АРЕ). У всіх вікових групах рівень СФер у жінок був значно нижче, а рівень ЛВЩ-Х значно вище, ніж у чоловіків. Показано, що у віці 50–70 років рівні ЗХ і ЛНЩ-Х у жінок були вищі, ніж у чоловіків (P < 0,01). Рівень СФер мав тенденцію до підвищення в літніх жінок. Встановлено негативну кореляцію між рівнями СФер і ЛВЩ-Х, у той час як між рівнями СФер і ЗХ, ТГ і ЛНЩ-Х існувала позитивна кореляція. Не спостерігалося істотної кореляції між рівнями активності ПОН1 і АРЕ. Таким чином, факт підвищення рівня СФер одночасно із підвищенням рівнів ЗХ, ТГ і ЛНЩ-Х може допомогти пояснити збільшення ризику обмінних порушень і серцево-судинних захворювань у жінок у менопаузі.
Металопротеїни в процесі формування резистентного фенотипу карциносаркоми Уокер-256 у щурів
В. Ф. Чехун, Ю. В. Лозовська, А. П. Бурлака, І. І. Ганусевич,
Ю. В. Швець, Н. Ю. Лук’янова, І. М. Тодор,
Д. В. Демаш, А. А. Павлова, Л. А. Налєскіна
Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України, Київ;
e-mail: Lozovskaya.2012@mail.ru
Проведено дослідження функціонального стану металовмісних протеїнів у сироватці крові та пухлині щурів у процесі формування резистентного фенотипу злоякісно трансформованих клітин під час проведення 12 курсів хіміотерапії з доксорубіцином. Встановлено, що на всіх етапах формування резистентності до доксорубіцину, в пухлинній тканині тварин із карциносаркомою Уокер-256 відбувається істотне підвищення вмісту протеїнів – трансферину та феритину, що задіяні у транспорті та депонуванні заліза порівняно із тваринами, яким доксорубіцин не вводили. У сироватці крові цих тварин виявлено зниження рівня феритину на початковому етапі формування резистентності до доксорубіцину та істотне підвищення за сформованого резистентного фенотипу пухлини. Протилежний характер змін виявлено щодо вмісту трансферину. Крім того, у процесі розвитку резистентності до доксорубіцину в пухлинній тканині зростає рівень «вільного заліза», який вірогідно корелює з підвищенням генерації АФК та концентрацією активних форм матриксних металопротеїназ – ММП-2 та ММП-9. Поряд із цим поступово збільшується вміст непротеїнових SH-груп у пухлині. У сироватці крові на початку формування резистентності відбувається значне зростання активних форм церулоплазміну і різке їх зниження у разі повної втрати пухлиною чутливості до доксорубіцину. Отже, феномен формування резистентності карциносаркоми Уокер-256 супроводжується як дерегуляцією металовмісних протеїнів у сироватці крові та пухлинній тканині, так і зміною активності системи антиоксидантного захисту. Таким чином, внаслідок проведеного дослідження окреслено коло металовмісних протеїнів, які задіяні у формуванні резистентного фенотипу пухлин. Вони можуть слугувати мішенню для засобів корекції, що спрямовані на подолання резистентності до доксорубіцину.