Tag Archives: імуногістохімія
Експресія рецепторів естрогену, прогестерону та епідермального фактора росту у молодих жінок Іраку з раком молочної залози
K. A. Al-Hilali1*, R. Q. Aljawher2, S. A. Faris3
1Directorate of Education in Thi-Qar, Thi-Qar, Iraq;
2College of Medicine University of Thi-Qar, Thi-Qar, Iraq;
3College of Education for Pure Since- University of Thi-Qar, Thi-Qar, Iraq;
*e-mail: khadijaaziz711@gmail.com
Отримано: 13 квітня 2024; Виправлено: 24 червня 2024;
Затверджено: 07 жовтня 2024; Доступно онлайн: 28 жовтня 2024
Наразі рак молочної залози (МЗ) оцінюють за наявністю рецепторів гормонів у пухлинній тканині, які є одними з найважливіших прогностичних маркерів. Це дослідження було проведено у провінції Ді-Кар (Ірак) серед пацієнток віком 20-40 років, хворих на рак МЗ, із метою привернення уваги до поширеності цього захворювання серед молодих жінок. Оцінювали експресію рецепторів естрогену (ER), прогестерону (PR) та епідермального фактора росту людини (Her2/neu) у тканинах МЗ за допомогою імуногістохімічного аналізу. Зразки тканин молочної залози були отримані від пацієнток (80), після видалення МЗ та біопсії, контролем були зразки від пацієнток (20) із доброякісними пухлинами МЗ. Показано, що експресія ER і PR була позитивною у 87,5% випадків і негативною у 12,5%, експресія Her2/neu була позитивною у 60% і негативною у 40% зразків РМЗ. Встановлено такі підтипи раку МЗ: люмінальний А (58,75%), люмінальний В (31,25%), HER2-позитивний (6,25%) і потрійно-негативний (3,75%). Високий відсоток люмінального А підтипу раку МЗ вважається позитивним прогнозом і добре піддається лікуванню антигормональною терапією.
Плазміноген та його фрагменти у головному мозку щурів: можлива роль астроцитів у генерації ангіостатинів
А. О. Тихомиров1, В. С. Недзвецький2,3, Дж. А. Агджа3, В. В. Корса1, Т. В. Гриненко1
1Інститут біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України, Київ;
2Дніпропетровський національний університет, Дніпро, Україна;
3Бінгольський університет, Туреччина;
e-mail: artem_tykhomyrov@ukr.net
Метою роботи було дослідити локалізацію плазміногену та провести кількісну оцінку його фрагментів (ангіостатинів) у різних відділах головного мозку щурів, а також визначити здатність астроцитів продукувати ангіостатини. За допомогою імуногістохімічного аналізу показано, що плазміноген широко експресується в різних структурах головного мозку, головним чином у менінгеальному шарі, IV, V та VI шарах кори великих півкуль, зубчастій звивині, клітинах Пуркінє, молекулярному, гранулярному та менінгеальному шарах мозочку. Із застосуванням вестерн-блот аналізу встановлено, що серед усіх досліджуваних відділів мозку ангіостатини в найбільшій кількості містяться в корі великих півкуль і представлені поліпептидами з Мм 50 та 40–30 кДа. У лізатах астроцитів головного мозку, що вирощувалися у вигляді первинної культури, виявлено наявність імунореактивних поліпептидів, які за величиною Мм 92, 84, 65–60, 50, 40, 38–30 кДа відповідають нативному плазміногену та цілій низці продуктів його часткової деградації, включаючи ангіостатини. Інкубація астроцитів з ендогенним плазміногеном привела до зростання рівнів деяких фрагментів плазміногену, передусім протеїну 30 кДа. Більш того, вказаний поліпептид виявився єдиним ангіостатином, що вивільняється астроцитами. Отже, у нашому дослідженні вперше продемонстровано, що астроцити є одним із клітинних типів ЦНС, що залучається до утворення ангіостатинів.