Tag Archives: in silico дослідження
Інгібування ліпази підшлункової залози людини аспірином: in silico дослідження
R. T. Altaee, M. G. Aldabbagh, O. Y. Al‑Abbasy
Department of Chemistry, College of Education for Pure Sciences, University of Mosul, Iraq;
e-mail: chem.omar1978@uomosul.edu.iq
Отримано: 09 січня 2026; Виправлено: 29 січня 2026;
Затверджено: 03 квітня 2026; Доступно онлайн: 21 квітня 2026
Надмірне накопичення жирової тканини є характерною ознакою ожиріння та критичним фактором у розвитку численних медичних проблем. Панкреатична ліпаза (PLase), яка контролює всмоктування жирів у кишківнику, стала важливим таргетним об’єктом у терапії проти ожиріння. Метою цього дослідження було оцінити потенційні ефекти аспірину як інгібітора PLase та засобу для схуднення у порівнянні з широко використовуваним препаратом проти ожиріння Xenical. Панкреатичну ліпазу із плазми крові чоловіків-добровольців із ожирінням було очищено у 28,5 раза за допомогою іонообмінної хроматографії. Активність ензиму оцінювали з використанням p-нітрофенілбутирату як субстрату. Кінетичний аналіз дії аспірину на активність очищеного ензиму показав механізм конкурентного інгібування з Ki 24,3 мМ. Дослідження in vivo проводили на 20 самцях щурів лінії Wistar, рандомно розділених на чотири рівні групи: 1 – контроль; 2 – отримували дієту з високим вмістом жирів (HFD) протягом 12 тижнів; 3 –HFD та пероральний прийом ксенікалу (10 мг/кг маси тіла щодня); 4 – HFD та пероральний прийом аспірину (14,4 мг/кг маси тіла щодня). У групі HFD спостерігали збільшення маси тіла та підвищену активність PLase у плазмі порівняно з контролем. Терапія аспірином та ксенікалом призвела до значного зниження маси тіла та активності PLase порівняно з щурами HFD, які не отримували аспірин чи ксенікал. Молекулярний докінг зв’язування протеїну 1, панкреатичної ліпази людини (PDB ID: 2PPL), виявило значення енергії зв’язування (ΔG) 5,4 та -4,4 ккал/моль, відповідно, що вказує на більш сильну взаємодію протеїну з аспірином порівняно з ксенікалом. Це комбіноване дослідження підтверджує висновок, що аспірин має перспективи стати новим засобом проти ожиріння.
In vivo, in vitro та молекулярний докінг дослідження інгібування панкреатичної ліпази щурів ізопропілсаліцилатом
Noor M. Mahdi1, Sarah A. Younus2, Abdallah F. Al-Burgus1, Omar Y. Al-Abbasy3*
1General Directorate of Education in Nineveh, Mosul, Iraq;
2Department of Chemistry and Biochemistry, College of Medicine,
University of Nineveh, Mosul, raq;
3Department of Chemistry, College of Education for Pure Science,
University of Mosul, Mosul, Iraq;
*e-mail: chem.omar1978@uomosul.edu.iq
Отримано: 30 квітня 2025; Виправлено: 11 липня 2025;
Затверджено: 12 вересня 2025; Доступно онлайн: 17 вересня 2025
Панкреатична ліпаза (ПЛ) є важливою мішенню для лікування і знаходиться в центрі уваги досліджень з розробки препаратів проти ожиріння. Орлістат – єдиний рецептурний препарат, який регулярно використовується і схвалений для тривалого застосування. Пошук нових сполук для лікування ожиріння на основі інгібування ПЛ може бути досягнуто, зокрема, за допомогою структурного докінг-скринінгу. Метою даного дослідження було вивчення антигіперліпідемічної активності ізопропілсаліцилату (ІПС) і його інгібуючої дії на панкреатичну ліпазу щурів у порівнянні з орлістатом. Щурів лінії Вістар було розподілено на чотири групи по 8 тварин у кожній: контрольна група; група, яка отримувала дієту з високим вмістом жирів (ЖД) протягом 12 тижнів для формування гіперліпідемії; група, яка отримувала ЖД і орлістат (10 мг/кг маси тіла на день); група, яка отримувала ЖД і ІПС (10,81 мг/кг маси тіла на день). Було показано, що приріст маси тіла і активність ліпази в плазмі крові щурів, які отримували ЖД і орлістат або ізопропілсаліцилат, значно знижувалися в порівнянні з щурами, які не отримували лікування. Панкреатична ліпаза була частково очищена з плазми крові щурів з ожирінням, і кінетичне дослідження ефекту ІПС виявило конкурентний характер інгібування зі значенням Ki 30,53 мМ. Було проведено in silico дослідження взаємодії між ІПС і протеїном 2 панкреатичної ліпази щурів (PDB ID: 1BU8). Значення енергії зв’язування ΔG для комплексу ІПС-протеїн в активному центрі ензиму становило -5,4 ккал/моль, в той час як для комплексу орлістат-протеїн ΔG становило -4,4 ккал/моль, що вказує на більш сильну взаємодію ензиму з ізопропілсаліцилатом, ніж з орлістатом.
Циклічні RGD-вмісні пептиди: in silico дослідження проти BCL-X(L)
A. K. Oyebamiji1*, E. T. Akintayo1,2, C. O. Akintayo1,3*,
H. O. Aworinde4, O. D. Adekunle1, S. A. Akintelu5,6*
1Industrial Chemistry Programme, Bowen University, Iwo, Osun State, Nigeria;
*e-mail: abeloyebamiji@gmail.com;
2Department of Chemistry, Ekiti State University, Ado-Ekiti, Nigeria;
3Department of Chemistry, Federal University, Oye-Ekiti, Ekiti State, Nigeria;
*e-mail: cecilia.akintayo@bowen.edu.ng;
4College of Computing and Communication Studies, Bowen University, Iwo, Nigeria;
5School of Chemistry and Chemical Engineering,
Beijing Institute of Technology, Beijing, China;
6Department of Pure and Applied Chemistry, Ladoke Akintola University
of Technology, Ogbomoso, Oyo State, Nigeria;
*e-mail: akintelusundayadewale@gmail.com
Отримано: 08 березня 2022; Виправлено: 28 квітня 2023;
Затверджено: 05 червня 2023; Доступно онлайн: 20 червня 2023
Циклічні пептиди привертають увагу можливим застосуванням у лікуванні раку. Ми перевірили здатність шести циклічних RGD-вмісних пептидів інгібувати надвелику В-клітинну лімфому (Bcl-XL) (PDB ID: 3zk6) з використанням методу in silico. Додавання електроноакцепторної групи (–Cl) до сполуки на основі циклічних RGD-вмісних пептидів спричиняло радикальне покращення міцності водневого зв’язку з Arg139 у Bcl-XL з Arg139. Було виявлено, що сполука F з -9,2 ккал/моль розташована в найкращому місці стикування в кишені зв’язування Bcl-XL і має більшу потенційну протиракову здатність, ніж інші досліджувані сполуки, а також контрольна сполука (доксорубіцин). Властивості сполуки F і доксорубіцину були досліджені за допомогою програми ADMET. Наші результати відкривають можливості для проектування та розробки бібліотеки ефективних циклічних RGD-вмісних пептидів на основі лікарських речовин як потенційних протиракових агентів.