Tag Archives: комплексоутворення
Комплекс похідного бензофурану з полімерними наночастинками посилює зниження мембранного потенціалу мітохондрій у клітинах лімфоми миші
Я. Р. Шалай1*, А. В. Саламовська1, М. В. Ільків1, Б. О. Манько1,
Ю. В. Остап’юк2, Н. Є. Мітіна3, А. С. Заіченко3, А. М. Бабський1
1Біологічний факультет, Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна
2Хімічний факультет, Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна
3Кафедра органічної хімії, Національний університет «Львівська політехніка», Україна
*е-mail: Yaryna.Shalay@lnu.edu.ua
Отримано: 01 серпня 2025; Виправлено: 17 вересня 2025;
Затверджено: 28 листопада 2025; Доступно онлайн: 23 грудня 2025
Розробка нових протипухлинних препаратів, спрямованих на інгібування функціонування мітохондрій у пухлинних клітинах, є перспективним підходом до лікування раку. Метою нашого дослідження було вивчення впливу бензофуранового похідного N-(5-бензил-1,3-тіазол-2-іл)-3,5-диметил-1-бензофуран-2-карбоксаміду (БФ1) та його комплексу з полімерними наночастинками на основі поліетиленгліколю (ПЕГ-ПН) на мембранний потенціал мітохондрій у клітинах лімфоми NK/Ly, трансплантованої в асцитній формі, у мишей. Відносні значення мітохондріального потенціалу за різного часу експозиції визначали за допомогою флуоресцентного барвника тетраметилродаміну. За результатами флуоресцентної мікроскопії встановлено суттєве зниження мітохондріального потенціалу після 30 і 60 хв інкубації клітин із комплексом БФ1 з ПЕГ-ПН, але не з некон’югованим БФ1. Після 120 хв інкубації зниження досліджуваного параметра спостерігали як під дією самого похідного БФ1, так і його комплексу з ПЕГ-ПН. Отримані дані вказують, що можливий механізм цитотоксичної дії комплексу БФ1 із ПЕГ-ПН полягає у ранній деполяризації мембран мітохондрій у клітинах лімфоми.
Природа взаємодії Са(2+) з D-глюкозаміном: дослідження квантово-хімічним методом DFT
М. М. Ільченко
Інститут молекулярної біології і генетики НАН України, Київ;
e-mail: m.m.ilchenko@imbg.org.ua
Методом функціонала густини на рівні теорії B3LYP/6-31G(d) досліджено геометричну та електронну будову комплексів D-глюкозаміну з катіоном Ca. Показано, що в найімовірнішому комплексі катіон безпосередньо взаємодіє з атомом кисню глюкопіранозного кільця. Наявність шести молекул води в першій гідратній оболонці Cа2+ принципово не впливає на порядок енергетичної вигідності комплексів, що утворюються за рахунок різних способів координування катіону. Розрахунки в рамках моделі PCM показують, що у водному розчині стабільними є тільки ті комплекси, в яких Cа2+ безпосередньо взаємодіє з киснем глюкопіранозного кільця. Така взаємодія між катіоном та глюкозаміном може супроводжуватись депротонуванням гідроксильної групи О1Н та одночасним протонуванням аміногрупи.