Л. І. Кобилінська¹, Д. Я. Гаврилюк¹, Н. Є. Мітіна², О. С. Заіченко²,
Р. Б. Лесик¹, Б. С. Зіменковський¹, Р. С. Стойка³

¹Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна;
e-mail: stoika@cellbiol.lviv.ua;
²Національний університет «Львівська політехніка», Україна;
³Інститут біології клітини НАН України, Львів

Основним завданням дослідження було порівняти вплив нових синтетичних похідних 4-тіазолідинонів (сполуки 3882, 3288 і 3833) і доксорубіцину (позитивний контроль) у вільному стані та в комплексі із синтетичним поліетиленглікольвмісним нанорозмірним носієм на біохімічні показники нефротоксичності у сироватці крові щурів. Для цього визначали вміст загального протеїну, глюкози, сечовини, креатиніну, катіонів натрію, кальцію, заліза та аніонів хлориду. Встановлено, що після введення усіх зазначених чинників у сироватці крові експериментальних тварин значно зростає порівняно з контролем концентрація іонів натрію і хлоридів, а також глюкози, а за дії доксорубіцину – ще й катіонів кальцію. Разом з тим, за таких умов відбувалося вірогідне зниження концентрації загального протеїну, сечовини і креатиніну. Назагал, токсична дія доксорубіцину з огляду на усі досліджувані показники була більш вираженою, ніж така дія похідних 4-тіазолідинонів. Введення щурам досліджуваних препаратів у вигляді комплексів із полімерним наноносієм істотно нормалізувало рівень загального протеїну, глюкози, сечовини і креатиніну, а також досліджуваних катіонів металів порівняно із впливом цих сполук у вільному стані. Іммобілізація як доксорубіцину, так і нових експериментальних протипухлинних чинників на полімерному наноносії знижує характерну для них високу загальну токсичність, зокрема нефротоксичність, що підтверджується нормалізацією низки біохімічних показників у сироватці крові щурів.