Tag Archives: куркумін
Протекторний ефект куркуміну за доксорубіцин-індукованій кардіотоксичності
О. O. Клименко1*, Т. I. Древицька1, О. O. Гончар1, К. B. Тарасова2,
В. I. Носар1, В. Є. Досенко1, І. M. Маньковська1
1Інститут фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України, Київ;
2Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ, Україна;
*e-mail: klymenkooks2018@gmail.com
Отримано: 16 жовтня 2024; Виправлено: 03 грудня 2024;
Затверджено: 21 лютого 2024; Доступно онлайн: 03 березня 2025
Механізм кардіотоксичності доксорубіцину (Dox) включає різні шляхи, зокрема окислювальний стрес і мітохондріальну дисфункцію. Передбачається, що фармакологічний вплив на експресію генів HIF, може захистити серце від шкідливих наслідків пошкодження, спричиненого доксорубіцином. Ми припустили, що кардіопротекторний ефект куркуміну (Curc) здійснюється шляхом регулювання HIF та експресії його цільових генів. Щоб перевірити це, була використана in vitro модель Dox-індукованого пошкодження первинних кардіоміоцитів міокарда щурів. Ізольовані неонатальні кардіоміоцити щурів Вістар інкубували в культуральному середовищі протягом 24 годин, з додаванням Dox (0,5 мкмоль/мл), або Curc (20 мкмоль/мл), чи в їх комбінації в тих самих дозах. Мітохондрії було виділено з культури кардіоміоцитів. Показано, що вплив Dox на кардіоміоцити призводить до підвищення активності маркерів окислювального стресу в ізольованих мітохондріях, зниження ефективності дихального ланцюга та процесів фосфорилювання, зниження мембранного потенціалу та швидкості надходження іонів K у мітохондрії. Доксорубіцин інгібував експресію мРНК як субодиниць HIF-1α, 2α, 3α, так і його важливих цільових генів PDK-1 та IGF-1 у мітохондріях. Спостерігався негативний вплив на скорочувальну активність кардіоміоцитів. Комбіноване застосування доксорубіцину з куркуміном призводило до підвищення життєздатності кардіоміоцитів і послаблення окислювального стресу в мітохондріях, попереджало розвиток мітохондріальної дисфункції та значно покращувало скорочувальну активність кардіоміоцитів.
Лептин і куркумін впливають на ушкодження нирки за ішемії–реперфузії через регуляцію експресії генів Р65 та Вах
M. M. Ragy1, M. M. Ramzy2*
1Physiology Department, Faculty of Medicine, Minia University, Misr-Aswan Road, Egypt;
2Biochemistry Department, Faculty of Medicine, Minia University, Misr-Aswan Road, Egypt;
*e-mail: maggiemaher24@gmail.com
Отримано: 01 червня 2020; Затверджено: 17 грудня 2020
Ішемія та реперфузія – критичний етап трансплантації нирки, під час якого лікарі мають зберегти функцію органів і контролювати пошкодження клітин. Оскільки вважається, що лептин відіграє важливу роль у регуляції імунної системи та запалення, а куркумін є потужним антифібротичним засобом, обидва агенти можуть бути перспективними в терапії ушкодження нирок. У роботі оцінювали вплив лептину та куркуміну на ушкодження нирок, спричинене ішемією–реперфузією. Сорок дорослих самців щурів-альбіносів було поділено на чотири групи: контроль; з ішемією–реперфузією (ІР); за введення лептину (внутрішньочеревинно у дозі 100 мкг/кг упродовж 3-х діб перед ішемією); за введення куркуміну (внутрішньочеревинно в дозі 50 мг/кг упродовж 5 діб перед ішемією). Усіх щурів забивали через 24 год після реперфузії. У сироватці крові вимірювали вміст сечовини та креатиніну, у тканині нирки – вміст малонового діальдегіду (MDA) та загальну антиоксидантну активність. Вміст TNF-α в нирках аналізували за допомогою ELISA, експресію мРНК P65 та Bax визначали методом RT-PCR. Спостерігали значне збільшення експресії мРНК P65 та Bax після ішемії–реперфузії нирок порівняно з контрольною групою. Як лептин, так і куркумін запобігали окисному ураженню ниркової тканини, оскільки знижували рівень MDA та оксиду азоту, вміст TNF-α, підвищували антиоксидантну активність. Показано, що захисний ефект лептину та куркуміну від спричиненого ішемією–реперфузією ураження нирки пов’язаний зі зниженням рівня експресії P65 та Bax. Таким чином, одержані результати продемонстрували, що лептин і куркумін виявляють захисну дію у разі спричиненого ІР ушкодженння нирок.
Вплив куркуміну на накопичення в мононуклеарах і на секрецію в інкубаційне середовище Аβ(40) та цитокінів в умовах локального надлишку гомоагрегатів Аβ(42)
В. В. Соколік1, С. М. Шульга2
1ДУ «Інститут неврології, психіатрії і наркології НАМН України», Харків;
2ДУ «Інститут харчової біотехнології і геноміки НАН України», Київ;
e-mail: sokolik67@rambler.ru
Метою дослідження було вивчення накопичення в мононуклеарах і секреції до інкубаційного середовища ендогенного Аβ40 і цитокінів (IL-1β, TNFα, IL-6, IL-10) в умовах токсичного впливу Аβ42-агрегатів та антизапального ефекту куркуміну. Суспензію мононуклеарних клітин, ізольованих за допомогою фікол-урографінового градієнта зі зразків венозної крові здорових добровольців, використовували для дослідження впливу гомоагрегатів Аβ42 (15 нМ), куркуміну (54 пМ) та їх поєднаній дії в динаміці часу (0, 1, 2, 3, 6 і 24 год). Методом імуноензимного аналізу вимірювали вміст ендогенного Аβ40 і цитокінів окремо в мононуклеарах і в інкубаційному середовищі. Вперше показано, що гомоагрегати Аβ42 обумовлюють швидке накопичення ендогенного Аβ40 в мононуклеарах та прискорюють його секрецію до інкубаційного середовища. Встановлено збільшення концентрації TNFα (через 3 год інкубації) і відсутність накопичення IL-1β в клітинах завдяки істотній секреції цих запальних месенджерів до інкубаційного середовища. Виявлено збільшення мононуклеарного пулу IL-6 і активацію його секреції до інкубаційного середовища за дії Аβ42-гомоагрегатів. Аβ42 не впливав на секрецію IL-10, але обумовлював збільшення його внутрішньоклітинної концентрації через 1 год інкубації з наступним пригніченням клітинного накопичення. Додавання куркуміну запобігало збільшенню концентрації Аβ40 в мононуклеарах та вірогідно зменшувало його секрецію, обумовлену токсичним впливом екзогенного Аβ42 на клітини. Куркумін знімав активуючий ефект Аβ42 на мононуклеарний пул запальних цитокінів: з перших годин дії для IL-1β та в часовому інтервалі 3–6 год для TNFα, що позначилося зменшенням позаклітинного пулу обох цитокінів. Цей поліфенол також сприяв відновленню внутрішньоклітинного пулу IL-6 і IL-10 та позитивно впливав на їх секрецію до інкубаційного середовища.
Вплив β-амілоїдного пептиду 42 на динаміку експресії і утворення Аβ(40), IL-1β, TNFα, IL-6, IL-10 мононуклеарами периферійної крові in vitro та його корекція куркуміном
В. В. Соколік1, О. К. Коляда2, С. М. Шульга3
1ДУ «Інститут неврології, психіатрії і наркології НАМН України», Харків;
2ДУ «Інститут геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова НАМН України», Київ;
3ДУ «Інститут харчової біотехнології і геноміки НАН України», Київ;
e-mail: sokolik67@rambler.ru
Токсичний ефект Аβ-олігомерів супроводжує перебіг хронічного запального процесу, основними медіаторами якого є цитокіни. Тому цитокінова ланка запального процесу постає новою мішенню на шляху приборкання амілоїдозу. Метою дослідження був ефект агрегованого Аβ42 на динаміку експресії і утворення ендогенного Аβ40 і цитокінів (IL-1β, TNFα, IL-6, IL-10) мононуклеарами периферійної крові in vitro та його корекція куркуміном. Суспензію мононуклеарних клітин, ізольованих ex tempore за допомогою фікол-урографінового градієнта зі зразків венозної крові здорових добровольців, використовували для дослідження впливу Аβ42 (15 нМ), куркуміну (54 пМ) та їх поєднаної дії (за аналогічних концентрацій) в динаміці часу: 0, 1, 3, 6 і 24 год інкубації при температурі 37 °С. Методом полімеразної ланцюгової реакції визначали експресію генів АβРР, TNFα, IL-1β, IL-6 і IL-10 та імуноензимним аналізом встановлювали вміст Аβ40 і цитокінів у мононуклеарній суспензії в динаміці інкубації. Показали індивідуальну динаміку експресії АβРР і цитокінів за дії Аβ42, який впливав на вміст Аβ40, TNFα, IL-1β, IL-6 і IL-10 у мононуклеарній суспензії. Куркумін виявив інгібування експресії генів АβРР, TNFα і IL-6, що позначилося на зниженні рівня цих двох цитокінів і Аβ40. У роботі показано динаміку антизапального впливу куркуміну in vitro на транскрипційному і трансляційному рівнях утворення цитокінів мононуклеарами. Встановлено безпосередній пригнічувальний ефект куркуміну на концентрацію ендогенного Аβ40 протягом добової інкубації за умов токсичної дії агрегатів Аβ42.