Tag Archives: лізосомні хвороби накопичення
Хітотріозидазна активність як додатковий біомаркер у діагностиці лізосомних хвороб накопичення
Н. В. Ольхович
ДУ Інститут генетичної та регенеративної медицини НАМН України, Київ;
НДСЛ «ОХМАТДИТ» МОЗ України, Київ;
e-mail: nolhovich@gmail.com
Описано кілька генетичних варіантів, що призводять до дефіциту хітотріозидазної активності, але найрозповсюдженішим серед європейських популяцій є дуплікація 24 п.н. (dup24bp) в 10-му екзоні гена CHIT1, яка спричинює повну втрату ензиматичної активності продукту гена. Метою роботи було оцінити можливість використання хітотріозидазної активності як додаткового біомаркера в діагностиці лізосомних хвороб накопичення (ЛХН) в Україні, визначити цей показник у плазмі крові пацієнтів із різними лізосомними захворюваннями та оцінити вплив на нього наявності dup24bp в гені CHIT. Показано, що хітотріозидазна активність плазми крові є зручним додатковим біохімічним маркером у комплексній діагностиці окремих ЛХН, а саме хвороби Гоше, хвороби Німанна–Піка А,В,С та GM1-гангліозидозу. Визначено референсні межі нормальної хітотріозидазної активності в плазмі крові населення України, які становлять 8,0–53,1 нмоль 4-метилумбеліферону/год·мл плазми, у той саме час сумарна частота алеля dup24bp в гені CHIT1 становить 0,26 (323/1244), що вище за частоту цього генетичного варіанта в інших європейських популяціях. Зазначено, що молекулярно-генетичний скринінг dup24bp в гені CHIT1 є необхідним етапом протоколу лабораторного діагностування хвороби Гоше, хвороби Німанна–Піка А,В,С та GM1-гангліозидозу для уникнення хибної діагностики цих захворювань.
Диференціація норми та патології за селективного біохімічного скринінгу лізосомних хвороб накопичення, що супроводжуються підвищеною екскрецією олігосахаридів
Н. Й. Мицик1,2, Н. В. Ольхович1,2, Н. Г. Горовенко2,3
1Національна дитяча спеціалізована лікарня «ОХМАТДИТ» МОЗ України, Київ;
2ДУ «Інститут генетичної та регенеративної медицини НАМН України», Київ;
3Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, Київ, Україна;
e-mail: mytcyk_nat@ukr.net
Олігосахариди – клас полімерних вуглеводів, які входять до складу глікозидної частини молекул глікопротеїнів та гліколіпідів. Порушення функції лізосомальних гідролаз за лізосомних хвороб накопичення (ЛХН) призводить до часткової або повної відсутності деградації певних глікопротеїнів та гліколіпідів і, як наслідок, до накопичення в лізосомах клітин характерних нерозщеплених олігосахаридних ланцюгів та підвищення їх екскреції із сечею. Метою нашої роботи був аналіз результатів тонкошарової хроматографії (ТШХ) олігосахаридів сечі у здорових осіб різних вікових груп та в пацієнтів із ЛХН для розробки практичних рекомендацій щодо диференціації норми і патології в ході селективного біохімічного скринінгу ЛХН. Одержані результати показали, що в більшості здорових осіб на пластинах ТШХ відмічалась незначна екскреція олігосахаридів із Rlac > 0,15, що можна характеризувати як фізіологічну олігосахаридурію, яка обумовлена особливостями харчового раціону дітей різного віку та метаболізму в лізосомах. Тому під час інтерпретації зразків сечі пацієнтів з підозрою на наявність ЛХН діагностично значимими на ТШХ-пластинах є наявність груп олігосахаридів, які не зустрічаються в зразках здорових осіб, а також всі фракції зі значенням Rlac < 0,15.