Tag Archives: прогестерон
Експресія рецепторів естрогену, прогестерону та епідермального фактора росту у молодих жінок Іраку з раком молочної залози
K. A. Al-Hilali1*, R. Q. Aljawher2, S. A. Faris3
1Directorate of Education in Thi-Qar, Thi-Qar, Iraq;
2College of Medicine University of Thi-Qar, Thi-Qar, Iraq;
3College of Education for Pure Since- University of Thi-Qar, Thi-Qar, Iraq;
*e-mail: khadijaaziz711@gmail.com
Отримано: 13 квітня 2024; Виправлено: 24 червня 2024;
Затверджено: 07 жовтня 2024; Доступно онлайн: 28 жовтня 2024
Наразі рак молочної залози (МЗ) оцінюють за наявністю рецепторів гормонів у пухлинній тканині, які є одними з найважливіших прогностичних маркерів. Це дослідження було проведено у провінції Ді-Кар (Ірак) серед пацієнток віком 20-40 років, хворих на рак МЗ, із метою привернення уваги до поширеності цього захворювання серед молодих жінок. Оцінювали експресію рецепторів естрогену (ER), прогестерону (PR) та епідермального фактора росту людини (Her2/neu) у тканинах МЗ за допомогою імуногістохімічного аналізу. Зразки тканин молочної залози були отримані від пацієнток (80), після видалення МЗ та біопсії, контролем були зразки від пацієнток (20) із доброякісними пухлинами МЗ. Показано, що експресія ER і PR була позитивною у 87,5% випадків і негативною у 12,5%, експресія Her2/neu була позитивною у 60% і негативною у 40% зразків РМЗ. Встановлено такі підтипи раку МЗ: люмінальний А (58,75%), люмінальний В (31,25%), HER2-позитивний (6,25%) і потрійно-негативний (3,75%). Високий відсоток люмінального А підтипу раку МЗ вважається позитивним прогнозом і добре піддається лікуванню антигормональною терапією.
Чутливість до прогестерону та блокаторів калієвих каналів 4-амінопіридину, тетраетиламонію та концентрація Ca(2+) в сперматозоїдах пацієнтів з олігозооспермією/лейкоцитоспермією
Р. В. Фафула1, Г. В. Данилович2, A. С. Беседіна1, О. В. Мельник1, З. Д. Воробець1
1Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна;
2Інститут біохімії ім. O. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: roman_fafula@ukr.net
Метою роботи було оцінити Ca2+-сигнали в сперматозоїдах фертильних та інфертильних чоловіків за інкубації сперматозоїдів in vitro із прогестероном, 4-амінопіримідином (високоефективні індуктори гіперактивації сперматозоїдів) та тетраетиламонієм. [Ca2+]i у разі додавання 2 мМ зовнішньоклітинного Ca2+ була вищою в сперматозоїдах нормозооспермічних чоловіків за інкубації із прогестероном, ніж у патозооспермічних зразках. Водночас не відзначалось вірогідних змін Ca2+-сигналу в сперматозоїдах інфертильних чоловіків із олігозооспермією та лейкоцитоспермією під час інкубації із прогестероном. [Ca2+]i була вищою в сперматозоїдах патозооспермічних чоловіків (без інкубації з 4-амінопіримідином) та нижчою в сперматозоїдах патозооспермічних чоловіків (за інкубації з 4-амінопіримідином) порівняно з величинами у фертильних чоловіків (нормозооспермія). Додавання зовнішньоклітинного 2 мМ Ca2+ до сперматозоїдів, преінкубованих із тетраетиламонієм, не спричинювало зростання [Ca2+]i в нормозоо- та патозооспермічних зразках. Показано, що за патології порушуються механізми прогестеронзалежної активації Са2+ входу та функціонування потенціалкерованих Са-каналів плазмалеми, також не спостерігається зростання [Ca2+]i у разі K+-деполяризації (в присутності інгібіторів). Підвищення [Ca2+]i порівняно з нормою може забезпечуватись активацією механізмів виходу Са2+ із внутрішніх субклітинних структур.
Біологічні ефекти гормонів щитоподібної залози
Т. С. Саатов, А. А. Абдувалієв
Інститут біоорганічної хімії Академії наук Республіки Узбекистан, Ташкент;
e-mail: t.saatov@yandex.ru
У статті наведено результати дослідження багатофункціональної дії тиреоїдних гормонів у відношенні до нормальних і злоякісно трансформованих тканин і клітин. Описано «швидкі» і «повільні» ефекти дії гормонів, в які включено калоригенні ефекти і ефекти завдяки системі аденилатциклаза – сАМР.
Установлено, що тироксин (Т4) спроможний інгібувати проліферацію та індукувати апоптоз клітин, які мають на своїй мембрані рецептори до Т4 і які можуть змінювати перебіг метаболічних процесів під його дією. Спектр Т4-мішеней є досить широким, і у сферу його управління входять не тільки клітини гормонопродукуючих органів, наприклад, молочної залози та товстої кишки, але й інші типи клітин, зокрема меланіновміщуючі, а Т4-ефекти призводять до перебудови в репрезентуванні регуляторних протеїнів на поверхні мембрани клітин, що, насамкінець, може активувати процес апоптотичної загибелі клітин.
Одержані нами результати допомагають визначити альтернативні шляхи гормональної регуляції проліферації й апоптозу клітин гормонозалежних пухлин, і, зокрема, раку молочної залози, за неможливості регулювати ці процеси традиційними методами. Це допомагає зрозуміти механізми активації сигнальної системи клітин раку молочної залози гормонами за наявності змін в експресуванні рецепторів на поверхні клітин. Це, в свою чергу, дозволить розробити нову стратегію замісної терапії гормонозалежних пухлин за низької ефективності консервативного лікування.