Tag Archives: протипухлинна активність
Перспективні антипроліферативні агенти на основі 5-аміно-1-арил-1Н-1,2,3-триазолів
Н. Т. Походило1*, О. Я. Шийка1, Н. С. Фінюк2, Р. С. Стойка2
1Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна;
2Iнститут біології клітини НАН України, Львів;
*e-mail: pokhodylo@gmail.com; stoika@cellbiol.lviv.ua
Отримано: 09 січня 2020; Затверджено: 25 червня 2020
Розробка нових ефективних лікарських препаратів з послабленою побічною дією та визначеними хімічними властивостями потребує систематичного скринінгу нових сполук та визначення біоактивного скафолду для подальшої структурної оптимізації. Синтезовані нові похідні 4-гетарил-5-аміно-1-арил-1Н-1,2,3-триазолів та 3Н-[1,2,3]триазоло[4,5-b]піридинів протестовано на протиракову активність на 60 клітинних лініях NCI60 в межах 9 типів раку. Виявлено селективний вплив (5-аміно-1Н-1,2,3-триазол-4-іл)хіназолін-4(3Н)-онів: 2-(5-аміно-1-(4-хлорофеніл)-1Н-1,2,3-триазол-4-іл)хіназолін-4(3Н)-ону і 2-(5-аміно-1-феніл-1Н-1,2,3-триазол-4-іл)-6-бромхіназолін-4(3Н)-ону на клітини OVCAR-4 раку яєчника з GP = -4,08 та 6,63% відповідно. Виявлено, що 5,7-діаміно-3-(3-(трифторметил)феніл)-3Н-[1,2,3]триазоло[4,5-b]піридин-6-карбонітрил мав значну активність щодо клітин EKVX раку легенів (GP = 29,14%). Встановлено, що сполуки були менш токсичними, ніж доксорубіцин щодо непухлинних клітин HEK293 нирки ембріона людини. Такі результати є важливими для отримання більш селективних і активних протипухлинних засобів на основі 5-аміно-1-арил-1Н-1,2,3-триазолів та їх конденсованих поліциклічних похідних.
Цитотоксична дія похідного малеїміду 1-(4-Cl-бензил)-3-хлоро-4-(CF(3)-феніламіно)-1Н-пірол-2,5-діону на пухлинні клітини ссавців і його здатність до взаємодії з ДНК
Н. С. Фінюк1,2, I. I. Івасечко1, O. Ю. Ключівська1,
Г. M. Кузнєцова3, В. K. Рибальченко3, Р. С. Стойка1,2,3*
1Інститут біології клітини НАН України, Львів;
2Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна;
3Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна;
*e-mail: stoika@cellbiol.lviv.ua
Отримано: 21 листопад 2020; Затверджено: 15 травня 2020
Розробка хімічних сполук, здатних пригнічувати ріст пухлин є перспективною стратегією в лікуванні раку. Гетероциклічні сполуки виявляють широкий спектр біологічної дії, в тому числі протиракову активність. Попередні результати моделювання in silico показали, що похідне малеїміду 1-(4-Cl-бензил)-3-Cl-4-(CF3-феніламіно)-1Н-пірол-2,5-діон (MI-1) виявляє потенційний ефект як інгібітор тирозин-специфічних протеїнкіназ. Метою роботи було визначити in vitro цитотоксичні ефекти MI-1 щодо пухлинних клітин різних ліній. Життєздатність пухлинних клітин після інкубації з MI-1 визначали за допомогою 3,4,5-диметилтіазол-2-іл-2,5-дифеніл-тетразоліум бромід тесту (MTT-тесту). Показано, що сполука MI-1 є токсичною для більшості досліджуваних пухлинних клітинних ліній із IC50 в межах від 0,8–62,2 мкг/мл залежно від тканинного походження клітин. Найвираженіший ефект МІ-1 спостерігали на клітинах карциноми шийки матки людини (KB3-1 і KBC-1). Так, МІ-1 виявляла в шість разів більшу цитотоксичність щодо медикаментозно стійкої сублінії клітин KBC-1 порівняно з дією доксорубіцину. Сполука МІ-1 пригнічувала ріст клітин раку підшлункової залози, гепатокарциноми і карциноми товстої кишки людини тільки у високих концентраціях. Клітини гліобластоми людини та щурів були нечутливими до дії MI‑1. Протипухлинна активність МІ-1 знижувалася в такому порядку: рак шийки матки > карцинома молочної залози > рак підшлункової залози > рак печінки > карцинома товстої кишки > гліобластома. Показано, що МІ-1 інтеркалює в структуру молекули ДНК, що було підтверджено здатністю цієї сполуки заміщати метиленовий зелений (близько 20%) із комплексу ДНК-метиловий зелений. Методом ДНК електрофорезу в агарозному гелі виявлено збільшення кількості додаткової фракції суперспіральної форми ДНК у присутності МІ-1. Такий ефект MI-1 був істотнішим, ніж ефект доксорубіцину. Представлені дані свідчать про новий, асоційований із взаємодією з ДНК, механізм протипухлинної дії похідного малеїміду 1-(4-Cl-бензил)-3-Cl-4-(CF3-феніламіно)-1Н-пірол-2,5-діону.
Протипухлинні системи реній–платина
О. В. Штеменко1, Н. І. Штеменко2
1Український державний хіміко-технологічний університет, Дніпро;
2Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: n.shtemenko@i.ua
Огляд присвячено розгляду процесів виявлення протипухлинних й інших біологічних властивостей кластерних сполук диренію(ІІІ) з почверним зв’язком та їх синергізму із цисплатином. Зокрема, описано роботу протипухлинної системи реній–платина, яка створюється за одночасного введення ренієвих і платинових сполук. Серед відомих металвмісних потенційних антиракових ліків диреній(ІІІ)-сполуки вирізняються значною антирадикальною і антиоксидантною активністю, обумовленою ненасиченістю почверного зв’язку. Такі переваги металовмісних сполук як широкі редокс-хімічні властивості слід використовувати для створення ефективних протиракових сполук. Сумісне введення декількох препаратів приводить до синергічного ефекту або/також до зниження токсичності платинидів і є перспективним у протираковій терапії. Представлена робота висвітлює такі питання: синтез диреній(ІІІ)-сполук із почверним зв’язком (коротко) та їхні спектральні і антирадикальні властивості; взаємодія диренієвих(ІІІ) сполук із ліпідами та формування наноліпосом; взаємодія диреній(ІІІ)-сполук з еритроцитами та їхня антигемолітична активність у моделях гемолітичної анемії; антиракова активність диренієвих кластерів та робота системи реній–платина; антианемічна і антиоксидантні властивості кластерних сполук ренію в моделі пухлинного росту; взаємодія диреній(ІІІ)-сполук із нуклеїновими основами і ДНК. Розглянуто також деякі сучасні тенденції в розвитку біонеорганічної і медичної хімії стосовно ефективності системи реній–платина: використання комбінаційної терапії та наноматеріалів; залучення біологічно активних лігандів, стратегія редоксактивації і т.і.