Л. Т. Міщенко¹*, O. О. Mолодченкова²*, A. A. Дуніч¹, I. A. Міщенко³,
А. В. Дащенко³, П. С. Тихонов², І. І. Моцний², Я. С. Фанін²

¹Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
ННЦ «Інститут біології та медицини», Україна;
*e-mail: lmishchenko@ukr.net;
²Селекційно-генетичний інститут-Національний центр
насіннєзнавства та сортовивчення, Одеса, Україна;
*e-mail: olgamolod@ukr.net;
³Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ

Отримано: 11 травня 2025; Виправлено: 20 серпня 2025;
Затверджено: 30 січня 2026; Доступно онлайн: 23 лютого 2026

Інфекція вірусом мозаїки сої (ВМС) визнана однією з найсерйозніших і тривалих проблем у багатьох регіонах світу, де вирощують сою. Локус Rsv1 є частиною родини генів стійкості, що беруть участь у захисних механізмах рослин проти фітопатогенів. Відомо, що Rsv1 та антиоксидантні ензими пероксидаза та супероксиддисмутаза відіграють важливу роль у забезпеченні стійкості до вірусу мозаїки сої. Метою цієї роботи був скринінг рослин сої – як інфікованих, так і здорових – щодо наявності гена 3gG2 у локусі Rsv1 та ізоформ пероксидази та супероксиддисмутази. Наявність гена 3gG2 у локусі Rsv1 було виявлено за допомогою ПЛР у неінфікованих рослин 17-ти досліджених сортів сої. Присутність гена 3gG2 також виявлено в інфікованих ВМС рослинах чотирьох сортів, що вказує на те, що цей ген не експресувався у цих рослинах. Електрофорез у ПААГ показав, що ізоензимний спектр пероксидази та супероксиддисмутази в тканинах листків сої залежить від специфіки генотипу та наявності/відсутності гена 3gG2 у локусі Rsv1. Результати роботи можуть бути використані для ідентифікації генотипів, стійких до ВМС та їх подальшого залучення до програм селекції сої в Україні.