Tag Archives: сперматозоїди
Пероксидне окислення ліпідів та фрагментація днк у нативних і кріоконсервованих сперматозоїдах чоловіків із різним станом сперматогенезу
Т. О. Юрчук*, О. В. Павлович, Г. О. Гапон, А. Ю. Пуговкін, М. П. Петрушко
Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, відділ кріобіології системи репродукції, Харків;
*e-mail: taisiya.yur@gmail.com
Отримано: 11 липня 2021; Затверджено: 17 травня 2021
Кріоконсервування сперматозоїдів широко використовується для лікування безпліддя за допомогою репродуктивних технологій. Однак процес кріоконсервування спричинює оксидативний стрес, що може індукувати патологічні зміни в чоловічих гаметах. Метою дослідження було оцінити пероксидне окислення ліпідів (ПОЛ) та фрагментацію ДНК, а також кореляцію між цими показниками у щойно одержаних та кріоконсервованих сперматозоїдах чоловіків із нормозооспермією, олігоастенотератозооспермією (OAT) та сперматозоїдах із епідидимусу за азооспермії. Визначали рівень малонового діальдегіду (МДА), активність супероксиддисмутази (СОД) та загальну антиоксидантну активність (AOA) сперматозоїдів. Показано, що рівень МДА та СОД був значно вищим у щойно одержаних сперматозоїдах групи OAT порівняно з нормозооспермічними. Після кріоконсервування рівень МДА підвищився в сперматозоїдах усіх груп, найвищим був у групі OAT, де виявлено найбільше зниження антиоксидантної активності. Частота фрагментації ДНК у сперматозоїдах групи ОАТ до та після кріоконсервування була відповідно у 2,6 та у 4,1 раза вищою порівняно з показником у нативних нормозооспермічних сперматозоїдах (7,2%). Частота фрагментації ДНК була найнижчою в епідидимальних сперматозоїдах як до (6,2%), так і після (5,8%) кріоконсервування. Рівень СОД у епідидимальних сперматозоїдах після кріоконсервування був нижчим, ніж у нормозооспермічних. Виявлено позитивну кореляцію між рівнем МДА та частотою фрагментації ДНК (коефіцієнт кореляції Пірсона – 0,79) у сперматозоїдах усіх груп до та після кріоконсервування. Дійшли висновку, що порівняно низький рівень ПОЛ та фрагментації ДНК в епідидимальних сперматозоїдах робить можливим їх використання для терапії безпліддя.
Чутливість до прогестерону та блокаторів калієвих каналів 4-амінопіридину, тетраетиламонію та концентрація Ca(2+) в сперматозоїдах пацієнтів з олігозооспермією/лейкоцитоспермією
Р. В. Фафула1, Г. В. Данилович2, A. С. Беседіна1, О. В. Мельник1, З. Д. Воробець1
1Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна;
2Інститут біохімії ім. O. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: roman_fafula@ukr.net
Метою роботи було оцінити Ca2+-сигнали в сперматозоїдах фертильних та інфертильних чоловіків за інкубації сперматозоїдів in vitro із прогестероном, 4-амінопіримідином (високоефективні індуктори гіперактивації сперматозоїдів) та тетраетиламонієм. [Ca2+]i у разі додавання 2 мМ зовнішньоклітинного Ca2+ була вищою в сперматозоїдах нормозооспермічних чоловіків за інкубації із прогестероном, ніж у патозооспермічних зразках. Водночас не відзначалось вірогідних змін Ca2+-сигналу в сперматозоїдах інфертильних чоловіків із олігозооспермією та лейкоцитоспермією під час інкубації із прогестероном. [Ca2+]i була вищою в сперматозоїдах патозооспермічних чоловіків (без інкубації з 4-амінопіримідином) та нижчою в сперматозоїдах патозооспермічних чоловіків (за інкубації з 4-амінопіримідином) порівняно з величинами у фертильних чоловіків (нормозооспермія). Додавання зовнішньоклітинного 2 мМ Ca2+ до сперматозоїдів, преінкубованих із тетраетиламонієм, не спричинювало зростання [Ca2+]i в нормозоо- та патозооспермічних зразках. Показано, що за патології порушуються механізми прогестеронзалежної активації Са2+ входу та функціонування потенціалкерованих Са-каналів плазмалеми, також не спостерігається зростання [Ca2+]i у разі K+-деполяризації (в присутності інгібіторів). Підвищення [Ca2+]i порівняно з нормою може забезпечуватись активацією механізмів виходу Са2+ із внутрішніх субклітинних структур.