Tag Archives: стрес
Біохімічні механізми дії хрому в організмі людини і тварин
Р. Я. Іскра, В. Г. Янович
Інститут біології тварин НААН, Львів, Україна;
е-mail: ruslana_iskra@inenbiol.com.ua
В огляді розглянуто сучасні дані щодо біологічних властивостей хрому (Cr3+), його знаходження у природі, доступності та метаболізму різних його сполук в організмі людини і тварин. Підкреслена есенціальність хрому для людини, подані дані щодо норм споживання цього мікроелементу і його використання для лікування різних захворювань, зокрема цукрового діабету та атеросклерозу судин. Проаналізовано біохімічні механізми дії Cr3+ на обмін речовин в організмі людини і тварин. Показано, що організм реагує на добавки хрому зміною деяких ланок метаболізму. У людей і тварин хром позитивно впливає на їхній ріст і розвиток плода, стимулює метаболізм глюкози та дію інсуліну. Однак у разі встановлення потреби у хромі необхідно враховувати низьке його засвоєння із продуктів споживання, посилене виділення з організму за дії стресорних чинників, значне зниження його рівня з віком, а також у період вагітності та лактації. Відзначено, що дослідження впливу Cr3+ на організм у разі введення його у вигляді добавок до раціону харчування людей і кормів тварин зможуть детальніше пояснити біохімічні механізми дії цього мікроелементу.
Стан вуглеводного та азотистого метаболізму в тканинах щурів за експериментального рабдоміолізу
П. А. Каліман, С. М. Охріменко
Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, Україна;
e-mail: s.okhrimenko@mail.ru
Вивчено вплив введення гліцеролу на вміст тіолів та показники вуглеводного та азотистого метаболізму в органах щурів in vivo. Встановлено зниження вмісту непротеїнових тіогруп у печінці, нирках та серці, протеїнових – в нирках та серці щурів після введення гліцеролу, що може бути пов’язано з їх окисленням в умовах надмірного надходження в тканини вільного гему за рабдоміолізу. У печінці знижується вміст глікогену та підвищується активність тирозинамінотрансферази. Про активацію азотистого метаболізму після введення гліцеролу свідчать підвищення активності амінотрансфераз у тканинах, а також показники вмісту сечовини в сироватці крові тварин. Підвищення вмісту креатиніну може свідчити про порушення фільтрувальної функції нирок.
Редоксчутливі транскрипційні фактори EGR-1 та SP1 у патогенезі експериментальної виразки шлунка
С. М. Береговий1, Т. М. Червінська1, А. С. Драницина1, Ш. Сабо2, Г. М. Толстанова1
1ННЦ «Інститут біології», Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна;
2Каліфорнійський університет, Ірвайн, США;
е-mail: gtolstanova@gmail.com
Зміни редокс-статусу клітин слизової оболонки шлунка є основними чинниками розвитку ерозивно-виразкових уражень в ньому. Про-оксиданти здатні впливати на транскрипційний апарат клітини, змінюючи активність редоксчутливих транскрипційних факторів. Враховуючи той факт, що Egr-1 та Sp-1 регулюють транскрипцію генів, асоційованих із патогенезом виразкової хвороби шлунка (фактори росту, регулятори клітинного циклу тощо), метою цієї роботи була перевірка їх участі в механізмах розвитку уражень шлунка, що спричинені стресом та аспірином. Дослідження проведені на щурах-самцях (180–220 г). Виразки шлунка моделювали водно-іммобілізаційним стресом (ВІ-стрес) чи введенням аспірину (10 мг/100 г). Тварин умертвляли через 20 хв, 1 та 3 год. Експресію генів визначали методами Вестерн-блот аналізу та ПЛР зі зворотною транскрипцією; рівень SH-груп – за методом Еллмана. Встановлено, що поступове збільшення площі ерозивно-виразкових уражень шлунка асоціювалось зі зменшенням у 2 рази (Р < 0,05) рівня SH-груп протеїнів у слизовій оболонці шлунка щурів. Ці зміни спричиняли вірогідне підвищення експресії протеїну та мРНК Egr-1 на обох моделях виразок, причому виразніше за дії ВІ-стресу. Підвищення рівня Egr-1 супроводжувалось паралельним зниженням рівня Sp1. Вперше встановлено, що редоксчутливі транскрипційні фактори Egr‑1 та Sp1 вступають в конкурентну взаємодію на ранніх етапах утворення виразок шлунка, що може сприяти збільшенню індуцибельної транскрипційної активності Egr-1 за рахунок зменшення Sp1 транскрипційної активності.
Аналіз активності креатинкінази та оцінка рівня експресії протеїну за впливу пероксиду водню та температури
А. Д. Рахметов1, Лі Сан-Піль2, Л. І. Остапченко1, Чає Хо-Зун2
1Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
ННЦ «Інститут біології», Україна;
2Чоннамський національний університет, Кванджу, Південна Корея;
е-mail: anar.rakhmetov@gmail.com
Окислення протеїнів виявляє руйнівний вплив на функціонування головного мозку, що пов’язано з інгібуванням ензиму креатинкінази головного мозку (ККГМ), який забезпечує синтез фосфокреатину за участю молекули АТP. Метою цієї роботи було вивчення впливу на сприйнятливість рекомбінантного протеїну ККГМ пероксиду водню та температури. Показано, що активність ККГМ у реакції формування фосфокреатину за впливу пероксиду водню (1 мМ) та температури (42 °С) була знижена на 26 та 14% відповідно. Імуноблотинг мембран після SDS-PAGE електрофорезу і вестернблотинг показали зниження рівня експресії внутрішньоклітинної креатинкінази в клітинних лініях HeLa та A549. Одержані результати демонструють високу чутливість цитозольного ензиму до дії зовнішніх факторів. Така сприйнятливість ККГМ до дії стресу може бути визначена як можливий чинник розвитку порушень у діяльності головного мозку людини.