Tag Archives: товста кишка
Зміни в експресії TRPV4 та TRPM8 каналів у товстій кишці щурів із індукованою 6-OHDA хворобою Паркінсона
В. О. Стецька1, Т. В. Довбинчук1, Н. В. Дзюбенко2,
O. В. Жолос1, Г. М. Толстанова2*
1ННЦ «Інститут біології та медицини», Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна;
2Інститут високих технологій, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна;
*e-mail: ganna.tolstanova@knu.ua
Отримано: 01 червня 2021; Затверджено: 01 липня 2022
Хвороба Паркінсона (ХП) – це нейродегенеративне захворювання, яке супроводжується дегенерацією дофамінергічних нейронів у чорній субстанції. Немоторні симптоми, зокрема розлади шлунково-кишкового тракту (ШКТ), спостерігаються у 20-80% пацієнтів за 15-20 років до клінічно діагностованої ХП і є не менш важливою ознакою цієї хвороби. Транзієнтний рецептор потенціалу (TRP) каналів експресується у ШКТ, де вони відіграють важливу роль у смаку, терморегуляції, болю, функції слизової оболонки, гомеостазі, контролі інтерстиціальної рухливості тощо. Мета цієї роботи – дослідити внесок TRPV4 та TRPM8 каналів у моторну функцію ШКТ щурів з ХП, яку було індуковано ін’єкцією 12 мкг 6-гідроксидофаміну (6-OHDA). Дослідження проводили через 4 тижні та 7 місяців після моделювання ХП. Щурів було випадковим чином розділено на чотири групи: I група – хибнооперовані щури, ін’єкція 4 мкл 0,9% NaCl, аутопсія через 4 тижні після ін’єкції (n = 5); II група – щури з 6-OHDA індукованою ХП, ін’єкція 4 мкл 12 мкг 6-OHDA, аутопсія через 4 тижні після ін’єкції (n = 5); III група – хибнооперовані щури, ін’єкція 4 мкл 0,9% NaCl, аутопсія через 7 місяців після ін’єкції (n = 4); IV група – щури з 6-OHDA індукованою ХП, ін’єкція 4 мкл 12 мкг 6-OHDA, аутопсія через 7 місяців після ін’єкції (n = 5). Оцінювали масу тіла щурів, час проходження ШКТ, індекс маси цекуму та імуногістохімічну ідентифікацію тирозин гідроксилази (TH)-позитивних клітин, експресію TRPV4, TRPM8 каналів товстої кишки. Показано, що на 7-й місяць експерименту, час проходження ШКТ збільшився вдвічі; індекс маси цекуму в щурів із 6-OHDA збільшився на 57%; у товстій кишці щурів знизилася кількість TH-позитивних клітин в 2 рази, тоді як TRPM8 іонні канали були знижені у щурів із ХП, а TRPV4 іонні канали були підвищені в товстій кишці щурів із 6-OHDA-ХП. Зроблено висновок, TRPV4 та TRPM8 іонні канали можуть бути фармакологічною мішенню у терапії патогенезу ХП.
Фекальні коротколанцюгові жирні кислоти в різні строки після введення цефтриаксону щурам
Ю. В. Голота1, О. О. Голубенко2, А. М. Остапчук2,
Т. М. Сергійчук1, Л. В. Закордонець3, Г. М. Толстанова1
1ННЦ «Інститут біології та медицини», Київський національний
університет імені Тараса Шевченка, Україна;
2Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України, Київ;
3Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця, Київ, Україна;
е-mail: gtolstanova@gmail.com
Коротколанцюгові жирні кислоти (КЛЖК) є основними продуктами бактеріальної ферментації харчових волокон у товстій кишці. Недавні дослідження показали, що ці продукти мікробного метаболізму в кишечнику діють як сигнальні молекули, впливають на енергетичний гомеостаз організму хазяїна та відіграють головну роль в імунологічній відповіді. У цьому дослідженні визначали вплив цефтриаксону на концентрацію фекальних КЛЖК щурів лінії Вістар. Цефтриаксон (300 мг/кг, в/м) вводили щоденно впродовж 14 діб. Щурів умертвляли через 1, 15 і 56 діб після відміни цефтриаксону. Визначали масу сліпої кишки та концентрацію КЛЖК фекалій методом газової хроматографії. Введення цефтриаксону індукувало залежне від часу збільшення вмісту сліпої кишки щурів у зв’язку з накопиченням неперетравлених залишків. Через 1 добу після відміни цефтриаксону концентрація ацетатної, пропіонової, масляної кислот та загальна концентрація КЛЖК знижувалась в 2,9; 13,8; 8,5; 4,8 раза (Р < 0,05) відповідно. Концентрація валеріанової, ізовалеріанової і капронової кислоти була нижче рівня детекції. Це супроводжувалося зниженням у 4,3 раза значення анаеробного індексу та збільшенням відносного вмісту оцтової кислоти (Р < 0,05). Через 56 діб концентрація КЛЖК була все ще нижчою від контрольних значень, але вищою, ніж через одну добу (за винятком пропіонової кислоти). Анаеробний індекс був зниженим в 1,3 раза (Р < 0,05) порівняно з контролем. Дійшли висновку, що антибактеріальна терапія спричинює тривале порушення метаболічної активності мікробіоти товстої кишки.
Вплив похідних дигідропіролу та малеїміду на стан печінки і товстої кишки щурів у нормі та в умовах індукованого диметилгідразином колоректального раку
Г. М. Кузнєцова, О. В. Линчак, М. О. Данилов, І. П. Котляр, В. К. Рибальченко
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна;
e-mail: gala_kuznetsova@rambler.ru
Встановлено, що похідні дигідропіролу – 5-аміно-4-(1,3-бензотіазол-2-іл)-1-(3-метоксифеніл)-1,2-дигідро-3Н-пірол-3-он (Д1) та малеїміду – 1-(4-Cl-бензил)-3-Cl-4-(CF3-феніламіно)-1Н-пірол-2,5-діон (МІ-1), яким притаманна цитостатична активність, не пошкоджують товсту кишку та печінку щурів під час тривалого введення, про що свідчать дані мікроскопічних досліджень та активності трансаміназ, лужної фосфатази і лактатдегідрогенази. Показано, що Д1 та МІ-1 виявляють протипухлинну активність in vivo у разі індукованого 1,2-диметилгідразином (ДМГ) раку товстої кишки щурів, зменшуючи загальну площу пухлинного ураження на 46–60%. Д1 та МІ-1 за розвитку колоректального раку частково запобігають ушкодженню товстої кишки та печінки, спричиненому канцерогеном, а також знижують рівень окисних модифікацій ДНК, про що свідчить зниження рівня 8-гідроксидезоксигуанозину в сечі. Ефекти обох сполук є схожими, проте МІ-1 є менш токсичним, виявляє вищу протипухлинну активність та кращі протекторні властивості у разі розвитку ДМГ-індукованого колоректального раку.