Tag Archives: трансферин

Біохімічні механізми дії хрому в організмі людини і тварин

Р. Я. Іскра, В. Г. Янович

Інститут біології тварин НААН, Львів, Україна;
е-mail: ruslana_iskra@inenbiol.com.ua

В огляді розглянуто сучасні дані щодо біологічних властивостей хрому (Cr3+), його знаходження у природі, доступності та метаболізму різних його сполук в організмі людини і тварин. Підкреслена есенціальність хрому для людини, подані дані щодо норм споживання цього мікроелементу і його використання для лікування різних захворювань, зокрема цукрового діабету та атеросклерозу судин. Проаналізовано біохімічні механізми дії Cr3+ на обмін речовин в організмі людини і тварин. Показано, що організм реагує на добавки хрому зміною деяких ланок метаболізму. У людей і тварин хром позитивно впливає на їхній ріст і розвиток плода, стимулює метаболізм глюкози та дію інсуліну. Однак у разі встановлення потреби у хромі необхідно враховувати низьке його засвоєння із продуктів споживання, посилене виділення з організму за дії стресорних чинників, значне зниження його рівня з віком, а також у період вагітності та лактації. Відзначено, що дослідження впливу Cr3+ на організм у разі введення його у вигляді добавок до раціону харчування людей і кормів тварин зможуть детальніше пояснити біохімічні механізми дії цього мікроелементу.

Утворення пулу лабільного заліза в крові за рабдоміолізу в щурів

С. Г. Шандренко

Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: shangr-s@yandex.ru

На експериментальній моделі гліцериніндукованого рабдоміолізу в щурів досліджено утворення у плазмі крові пулу негемового лабільного тривалентного заліза, що не є включеним до трансферину та здатне до хімічної взаємодії. Вже на 1-шу добу після внутрішньом’язового введення тваринам 50%-го розчину гліцеролу в дозі 10 мл/кг реєструється більш ніж 10-кратне збільшення вмісту вільного гему в плазмі крові та 6-кратне підвищення гемоксигеназної активності в печінці. За допомогою методу ЕПР доведено утворення в плазмі крові щурів пулу лабільного тривалентного заліза, яке було відсутнє у зразках інтактної групи. Концентрацію лабільного заліза визначали модифікованим спектрофотометричним методом із використанням ферозину. У період з 1-ї по 6-ту добу досліду цей показник становив більш ніж 2 мг/л, що істотно перевищувало вміст заліза у трансферині. Утворення пулу неекранованого протеїнами заліза може бути одним із факторів розвитку оксидативного стресу за рабдоміолізу.

Ремодулювальний вплив доксорубіцину на кількісні показники залізовмісних протеїнів та редоксзалежні характеристики пухлини з урахуванням її чутливості до цитостатика

В. Ф. Чехун, Ю. В. Лозовська, А. П. Бурлака,
І. І. Ганусевич, Ю. В. Швець, Н. Ю. Лук’янова,
І. М. Тодор, Н. А. Трегубова, Л. А. Налєскіна

Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України, Київ;
e-mail: Lozovskaya.2012@mail.ru

Досліджено вміст заліза  та залізовмісних протеїнів, а саме феритину і трансферину, в сироватці крові та пухлинній тканині тварин із чутливою та резистентною до доксорубіцину  карциносаркомою Уокер-256 до та після дії цитостатика. Встановлено, що в сироватці крові та пухлинній тканині обох груп тварин за дії препарату відбувається паралельне зниження вмісту загального заліза, трансферину на фоні одночасного зростання вмісту феритину, що виявляє вираженіший характер у тварин із резистентними пухлинами. Показано, що за дії доксорубіцину в пухлинній тканині тварин із різною чутливістю до цитостатика спостерігаються протилежні зміни їхнього редокс-статусу, зміною вмісту комплексів «вільного» заліза, генерації АФК та концентрації активних форм матриксних металопротеїназ-2 та -9, а саме – зростання їх у тварин з чутливими пухлинами та зниження – з резистентними. Одержані дані можуть слугувати критерієм для розробки програм корекції порушень метаболізму заліза з метою підвищення чутливості пухлин до дії цитостатиків.

Металопротеїни в процесі формування резистентного фенотипу карциносаркоми Уокер-256 у щурів

В. Ф. Чехун, Ю. В. Лозовська, А. П. Бурлака, І. І. Ганусевич,
Ю. В. Швець, Н. Ю. Лук’янова, І. М. Тодор,
Д. В. Демаш, А. А. Павлова, Л. А. Налєскіна

Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України, Київ;
e-mail: Lozovskaya.2012@mail.ru

Проведено дослідження функціонального стану металовмісних протеїнів у сироватці крові та пухлині щурів у процесі формування резистентного фенотипу злоякісно трансформованих клітин під час проведення 12 курсів хіміотерапії з доксорубіцином. Встановлено, що на всіх етапах формування резистентності до доксорубіцину, в пухлинній тканині тварин із карциносаркомою Уокер-256 відбувається істотне підвищення вмісту протеїнів – трансферину та феритину, що задіяні у транспорті та депонуванні заліза порівняно із тваринами, яким доксорубіцин не вводили. У сироватці крові цих тварин виявлено зниження рівня феритину на початковому етапі формування резистентності до доксорубіцину та істотне підвищення за сформованого резистентного фенотипу пухлини. Протилежний характер змін виявлено щодо вмісту трансферину. Крім того, у процесі розвитку резистентності до доксорубіцину в пухлинній тканині зростає рівень «вільного заліза», який вірогідно корелює з підвищенням генерації АФК та концентрацією активних форм матриксних металопротеїназ – ММП-2 та ММП-9. Поряд із цим поступово збільшується вміст непротеїнових SH-груп у пухлині. У сироватці крові на початку формування резистентності відбувається значне зростання активних форм церулоплазміну і різке їх зниження у разі повної втрати пухлиною чутливості до доксорубіцину. Отже, феномен формування резистентності карциносаркоми Уокер-256 супроводжується як дерегуляцією металовмісних протеїнів у сироватці крові та пухлинній тканині, так і зміною активності системи антиоксидантного захисту. Таким чином, внаслідок проведеного дослідження окреслено коло металовмісних протеїнів, які задіяні у формуванні резистентного фенотипу пухлин. Вони можуть слугувати мішенню для засобів корекції, що спрямовані на подолання резистентності до доксорубіцину.