Tag Archives: церулоплазмін
Рівень церулоплазміну в крові щурів-пухлиноносіїв за введення сполуки диренію (ІІІ) та цисплатину
О. І. Грабовська1, К. Л. Шамелашвілі2, О. В. Штеменко4, Н. І. Штеменко3,4
1ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», Дніпро;
2ДУ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», Дніпро;
3Національний технічний університет «Дніпровська політехніка», Дніпро, Україна;
4Український державний хіміко-технологічний університет, Дніпро;
e-mail: n.shtemenko@i.ua
Отримано: 18 січня 2019; Затверджено: 18 жовтня 2019
Сучасні дослідження механізмів резистентності до платинидів показали вирішальну роль метаболізму міді в онкопацієнтів та обґрунтували методи подолання резистентності шляхом модуляції транспортних механізмів міді. Виходячи з цього, визначення рівня церулоплазміну (Ср) – основного мідьвмісного протеїну крові в експериментах з тваринами-пухлиноносіями за введення цитостатиків є важливим і актуальним. Концентрацію Ср вимірювали в сироватці щурів-пухлиноносіїв зі звичайною (Т8) і резистентною до цисплатину (Т8*) карциномою Герена за введення цисплатину і сполуки диренію (ІІІ) з почверним зв’язком дихлоротетра-μ-ізобутиратодиренію (ІІІ) (I) у різних лікарських формах. Показано, що розвиток пухлин у тварин групи Т8 супроводжувався підвищенням концентрації Ср у 3,7 раза, а у тварин групи T8* – більше ніж у 8 разів порівняно з інтактними тваринами, що підтверджує істотну роль Ср у формуванні явища резистентності. Введення цисплатину разом із I призводило до ефективного інгібування пухлинного росту в групах з Т8 і Т8*, що для групи Т8* є прикладом подолання резистентності до цисплатину. Зниження концентрації Cp у групах тварин T8*, що отримували реній-платин, було істотнішим, ніж у групах T8, що підкреслює важливість подальших досліджень диренієвих (III) сполук у моделях резистентного до цитостатиків канцерогенезу. Обговорюються деякі механізми регулювання гомеостазу міді та властивостей нанокомпозитів.
Лауреати премії НАН України імені Олександра Володимировича Палладіна 1989–1990 рр.
Р. П. Виноградова, В. М. Данилова
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: valdan@biochem.kiev.ua
У 1989 р. премію ім. О. В. Палладіна НАН України одержали Н. К. Бердинських і С. П. Залєток за монографію «Полиамины и опухолевый рост», а у 1990 р. премію присуджено А. М. Білоусу, В. А. Бондаренку і О. К. Гулевському за цикл робіт «Дослідження механізмів кріопошкоджень біологічних мембран» та за монографію «Барьерные свойства биомембран при низких температурах».
Металопротеїни в процесі формування резистентного фенотипу карциносаркоми Уокер-256 у щурів
В. Ф. Чехун, Ю. В. Лозовська, А. П. Бурлака, І. І. Ганусевич,
Ю. В. Швець, Н. Ю. Лук’янова, І. М. Тодор,
Д. В. Демаш, А. А. Павлова, Л. А. Налєскіна
Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України, Київ;
e-mail: Lozovskaya.2012@mail.ru
Проведено дослідження функціонального стану металовмісних протеїнів у сироватці крові та пухлині щурів у процесі формування резистентного фенотипу злоякісно трансформованих клітин під час проведення 12 курсів хіміотерапії з доксорубіцином. Встановлено, що на всіх етапах формування резистентності до доксорубіцину, в пухлинній тканині тварин із карциносаркомою Уокер-256 відбувається істотне підвищення вмісту протеїнів – трансферину та феритину, що задіяні у транспорті та депонуванні заліза порівняно із тваринами, яким доксорубіцин не вводили. У сироватці крові цих тварин виявлено зниження рівня феритину на початковому етапі формування резистентності до доксорубіцину та істотне підвищення за сформованого резистентного фенотипу пухлини. Протилежний характер змін виявлено щодо вмісту трансферину. Крім того, у процесі розвитку резистентності до доксорубіцину в пухлинній тканині зростає рівень «вільного заліза», який вірогідно корелює з підвищенням генерації АФК та концентрацією активних форм матриксних металопротеїназ – ММП-2 та ММП-9. Поряд із цим поступово збільшується вміст непротеїнових SH-груп у пухлині. У сироватці крові на початку формування резистентності відбувається значне зростання активних форм церулоплазміну і різке їх зниження у разі повної втрати пухлиною чутливості до доксорубіцину. Отже, феномен формування резистентності карциносаркоми Уокер-256 супроводжується як дерегуляцією металовмісних протеїнів у сироватці крові та пухлинній тканині, так і зміною активності системи антиоксидантного захисту. Таким чином, внаслідок проведеного дослідження окреслено коло металовмісних протеїнів, які задіяні у формуванні резистентного фенотипу пухлин. Вони можуть слугувати мішенню для засобів корекції, що спрямовані на подолання резистентності до доксорубіцину.