Tag Archives: властивості

Новий манозоспецифічний лектин із кореневищ лілійника рудуватого (Hemerocallis fulva L.): очищення та властивості

В. О. Антонюк1,2, Л. В. Панчак1,2, М. О. Старикович1, Р. С. Стойка1

1Інститут біології клітини НАН України, Львів;
2Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна;
e-mail: antonyuk@meduniv.lviv.ua

Із кореневищ лілійника рудуватого (Hemerocallis fulva L.) афінною хроматографією на манані із дріжджів і подальшою  іонообмінною хроматографією на DEAE-Toyopearl одержано і очищено новий лектин, вихід якого становить ~ 10 мг з 1 кг свіжої рослинної сировини. Лектин виявляє високу спорідненість до дріжджового манану і низьку – до α-метил-D-манопіранозиду, D-фруктози, D-туранози і 2-ацетамідо-D-галактопіранози. Він взаємодіє з манозовмісними глікопротеїнами – яєчним альбуміном, овомукоїдом і пероксидазою коріння хрону – але зі значно нижчою афінністю. За результатами електрофорезу в 20%-му ПААГ із DSNa очищений лектин містить субодиниці з Мм 12 кДа, а за даними гель-хроматографії на колонці Toyopearl HW-55 Мм лектину становить 48 кДа. Він добре аглютинує еритроцити кролика, дещо гірше – щура та мурчака і не аглютинує еритроцити людини. Лектин не втрачає гемаглютинуючої активності після діалізу проти 1%-го розчину ЕДТА і витримує нагрівання до 60 ºС протягом 60 хв.

Структура та функції глутатіонтрансфераз

О. М. Федець

Львівський національний університет ветеринарної медицини
та біотехнологій ім. С. З. Ґжицького, Україна;
e-mail: olehfedets@gmail.com

В огляді узагальнено дані про класифікацію, номенклатуру, структуру, субстратну специфічність та роль численних ізоензимів глутатіонтрансферази в клітинних функціях. Із часу відкриття ензиму минуло понад 50 років. Ця родина протеїнів постійно поповнюється і є настільки різноманітною за своїм складом, що ще довго буде потребувати системного аналізу.

Одержання та вивчення властивостей поліфенолоксидази з базидіом гриба Lactarius pergamenus Fr. (Fr.)

М. В. Цивінська1,2, В. О. Антонюк3,4, Р. С. Стойка1,3

1Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна;
е-mail: Antonyuk @meduniv.lviv.ua;
2Науково-дослідний експертно-кримінальний центр при ГУМВС України, Львівська область;
3Інститут біології клітини НАН України, Львів;
4Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна

Із свіжозібраних базидіом Lactarius pergamenus Fr. (Fr.) методами іонообмінної хроматографії з використанням DEAE-toyopearl, КМ-целюлози та препаративного електрофорезу в 7,5%-му поліакриламідному гелі (ПААГ) (рН 8,6) виявлено три, з яких очищено дві ізоформи поліфенолоксидази (ПФО) (1-1 та 1-2) з виходом за протеїном відповідно 0,42 та 0,15 мг/кг базидіом. За диск-електрофорезу в 7,5%-му ПААГ при рН 8,6 ізоформи відрізняються рухливістю. Питома активність ізоформи 1-2 у 4,8 раза вища за активність ізоформи 1-1. Молекулярна маса, визначена гель-хроматографією на Toyopearl HW-55 ізоформ 1-1 і 1-2 була однаковою і становила 64 ± 2 кДа. Електрофорез у 15%-му ПААГ у присутності додецилсульфату натрію і β-меркаптоетанолу виявив одну зону з Мм 64 ± 1 кДа, що свідчить про наявність одного поліпептидного ланцюга у молекулі ензиму. Найвищу активність ензим виявляв при рН 6,0 і 10 ºС, а при 70 ºС відбувається інактивація ензиму. Активність поліфенолоксидази є найвищою в молодих грибів і знижується з їх віком, позитивно корелюючи із вмістом в них молочного соку. Орто-амінофенол виявився найефективнішим серед усіх випробуваних субстратів за визначення активності ПФО (о-, м– і п-амінофеноли, пірокатехін, тирозин, резорцин, флороглюцин) і його відносна активність становила 129% від активності пірокатехіну. Найефективнішим інгібітором активності ПФО була аскорбінова кислота, яка повністю блокувала активність у концентрації 1 мМ, тоді як у присутності такої самої концентрації сульфіту натрію та тіосечовини активність ензиму знижувалась лише на 40–45%. ПФО в базидіомах гриба L. pergamenus переважно локалізована у молочному соці гриба, де її висока активність може бути пов’язана з участю у захисті базидіом від патогенів.