С. П. Бобровник, М. О. Демченко, С. В. Комісаренко

Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: s-bobrov@bk.ru

Розглянуто особливості моновалентної і двовалентної взаємодії рецепторів (або антитіл) із полівалентним лігандом (або антигеном). Показано, що жорстке з’єднання сайтів зв’язування рецепторів призводить до значного збільшення афінності зв’язування з відповідним лігандом, але тільки у випадку, коли його епітопи повністю комплементарні обом сайтам зв’язування рецептора. У протилежному випадку ніякої вигоди від двовалентного зв’язування рецептора не відбувається.  Якщо сайти зв’язування рецептора об’єднані гнучким лінкером, то незалежно від розташування епітопів ліганду відбувається успішне зв’язування рецептора і ліганду. Саме цей підхід використовує Природа в більшості випадків під час конструювання полівалентних рецепторів, які зазвичай зв’язуються між собою гнучким лінкером.

Ключові слова: авідність, афінність, взаємодія антиген–антитіло