Tag Archives: взаємодія антиген–антитіло
Вплив трифторетанолу на реактивність антитіл по відношенню до відповідного антигену або до серологічно неспоріднених антигенів
С. А. Бобровник, М. О. Демченко, С. В. Комісаренко
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: s-bobrov@ukr.net
Здатність специфічних антитіл за певних умов втрачати свою специфічність і перетворюватись в поліреактивні імуноглобуліни (ПРІГ) є дуже цікавим феноменом. В цій роботі ми продемонстрували, що 2,2,2-трифторетанол (ТФЕ) є одним із факторів, які можуть впливати як на здібність моноклональних антитіл специфічно взаємодіяти з відповідним антигеном (овальбуміном), так і на їх трансформацію в ПРІГ, що здатні неспецифічно зв’язуватися з різноманітними антигенами. Така зміна реактивності антитіл під впливом ТФЕ є нелінійною функцією, яка залежить не тільки від концентрації ТФЕ, але й від часу і температури інкубації. Показано, що при кімнатній температурі (біля 25 °C) специфічні антитіла під впливом 30% ТФЕ трансформуються в ПРІГ. Проте при 0 °C процес зміни активності антитіл є складнішим.
Перевага дво- або полівалентного зв’язування рецептора з лігандом перед одновалентним
С. П. Бобровник, М. О. Демченко, С. В. Комісаренко
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: s-bobrov@bk.ru
Розглянуто особливості моновалентної і двовалентної взаємодії рецепторів (або антитіл) із полівалентним лігандом (або антигеном). Показано, що жорстке з’єднання сайтів зв’язування рецепторів призводить до значного збільшення афінності зв’язування з відповідним лігандом, але тільки у випадку, коли його епітопи повністю комплементарні обом сайтам зв’язування рецептора. У протилежному випадку ніякої вигоди від двовалентного зв’язування рецептора не відбувається. Якщо сайти зв’язування рецептора об’єднані гнучким лінкером, то незалежно від розташування епітопів ліганду відбувається успішне зв’язування рецептора і ліганду. Саме цей підхід використовує Природа в більшості випадків під час конструювання полівалентних рецепторів, які зазвичай зв’язуються між собою гнучким лінкером.
Фундаментальні відмінності між нормальними антитілами та поліреактивними імуноглобулінами
С. А. Бобровник, М. О. Демченко, С. В. Комісаренко
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: s-bobrov@bk.ru
Розглянуто проблему схожості і відмінностей між натуральними антитілами (НАт) та поліреактивними імуноглобулінами (ПРІГ), які здатні перехресно взаємодіяти з деякими неспорідненими антигенами. Аналіз механізмів неспецифічної взаємодії з антигенами ПРІГ та НАт свідчить про те, що між цими субстанціями є суттєві відмінності, які дозволяють класифікувати ці субстанції як різні типи імуноглобулінових молекул. До основних відмінностей між ПРІГ і НАт можна віднести як механізми зв’язування вказаних імуноглобулінових молекул з антигенами, так і афінність цього зв’язування, а також зовсім відмінний вплив деяких низькомолекулярних речовин на ефективність їх взаємодії з антигенами. На основі одержаних даних можна припустити, що оскільки ПРІГ та НАт принципово відрізняються за властивостями, то вони, мабуть, виконують не тільки схожі, а й відмінні функції імунної системи.