Category Archives: Uncategorized
Виділення та характеристика протеаз Bacillus sp. IMB B-7883
О. В. Гудзенко*, Л. Д. Варбанець
Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К Заболотного НАН України, Київ;
*e-mail: alena.gudzenko81@gmail.com
Отримано: 20 липня 2023; Виправлено: 12 вересня 2023;
Затверджено: 27 жовтня 2023; Доступно онлайн: 06 листопада 2023
Представники Bacillus є одними з найкращих продуцентів протеаз, вивчених досі, оскільки вони виявляють широку субстратну специфічність, значну активність, стабільність, короткий період ферментації та низьку вартість. Раніше ми показали, що штам Bacillus sp. IMV B-7883 синтезує позаклітинні протеази, які виявляють еластолітичну та фібриногенолітичну активність. Метою роботи було виділення та очищення цих ензимів із культуральної рідини штаму-продуцента Bacillus sp. ІМВ В-7883, а також вивчити їх властивості. Виділення та очищення протеаз проводили осадженням культуральної рідини сульфатом амонію, гель-проникною та іонообмінною хроматографією та рехроматографією на Sepharose 6B. У результаті виділено протеази з еластолітичною та фібриногенолітичною активністю з молекулярною масою 23 та 20 кДа, відповідно, активність еластази зросла у 63,6 раза та фібриногенолітична активність – у 44,1 раза. Ензим з еластазною активністю мав рН-оптимум 7,0 і гідролізував лише еластин, тоді як ензим із фібриногенолітичною активністю був лужною протеазою з рН-оптимумом 8,0 і на додаток до фібриногену виявляв специфічність до фібрину та, у слідових кількостях, до колагену.
Гамма-аміномасляна кислота модулює антиоксидантну та осмопротекторну системи у проростків сортів Triticum aestivum з різною посухостійкістю
Ю. Є. Колупаєв1,2,3*, І. В. Шахов1,3, О. І. Кокорев1,
Л. Криворучко2, Т. О. Ястреб1,4
1Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України, Харків;
*e-mail: plant_biology@ukr.net;
2Полтавський державний аграрний університет, Україна;
3Державний біотехнологічний університет, Харків, Україна;
4Науково-дослідний інститут рослинництва, Прага, Чеська Республіка
Отримано: 28 серпня 2023; Виправлено: 30 вересня 2023;
Затверджено: 27 жовтня 2023; Доступно онлайн: 06 листопада 2023
Останніми роками у світі інтенсивно досліджують стрес-протекторну дію рослинних нейротрансмітерів, одним з яких є гамма-аміномасляна кислота (GABA). Проте ще недостатньо вивчений вплив GABA на стрес-протекторні системи у сортів м’якої пшениці з різними стратегіями адаптації до посухи. Метою роботи було оцінити вплив GABA на стан антиоксидантної та осмопротекторної систем етіольованих проростків двох сортів пшениці, які суттєво відрізняються за посухостійкістю, а саме Досконала (непосухостійкий) і Тобак (посухостійкий) за умов посухи. індукованої PEG 6000. Дводобові проростки переносили в 15% розчин PEG 6000 та інкубували протягом двох днів за відсутності або присутності GABA. Обробка 0,1 і 0,5 мМ GABA суттєво зменшила інгібуючу дію PEG 6000 на ріст коренів і пагонів обох сортів, але більшою мірою впливала на нестійкий сорт Досконала. Показано, що обробка GABA зменшувала спричинене посухою накопичення H2O2 та MDA, стабілізувала активність SOD та GPX, рівень цукрів, антоціанів та флавоноїдів у проростках обох сортів. Водночас обробка GABA посилювала стрес-індуковане збільшення вмісту проліну у сорту Досконала, але зменшувала його у сорту Тобак, повністю запобігла стрес-індукованому зниженню рівня антоціанів і флавоноїдів у сорту Тобак і лише частково у сорту Досконала. Таким чином, виявлено стабілізацію функціонування стрес-протекторних систем у проростків пшениці та сортозалежні відмінності у відповіді на GABA.
Поширеність поліморфних варіантів 4a/4b інтрону гена eNOS у хворих із різними типами енцефалопатій
Х. В. Дуве
Тернопільський національний медичний університет
ім. І. Я. Горбачевського МОЗ України, Тернопіль, Україна
e-mail: duve.khrystyna@gmail.com
Отримано: 26 вересня 2023; Виправлено: 26 жовтня 2023;
Затверджено: 27 жовтня 2023; Доступно онлайн: 06 листопада 2023
Порушення вазорегуляторних процесів, як суттєвого фактору у розвитку неврологічної патології, потребує подальшого вивчення. Провідну роль у вазорегуляторних механізмах відіграє ендотеліальна NO-синтаза, ген якої має 15 алельних варіантів. Результати нещодавніх досліджень вказують на те, що є ймовірний зв’язок між поліморфізмом гену eNOS та цереброваскулярними захворюваннями. Метою дослідження було вивчити поширеність інтрону 4а/4b поліморфізму гена eNOS у пацієнтів із різними типами енцефалопатій та оцінити вплив наявності певного генотипу досліджуваного гена на виникнення та/або прогресування енцефалопатії. У дослідженні взяли участь 96 пацієнтів із енцефалопатіями різного ґенезу: хронічна травматична енцефалопатія, хронічна алкоголь-індукована енцефалопатія, хронічна судинна енцефалопатія, післяінфекційна енцефалопатія. Пацієнти знаходились на стаціонарному лікуванні в неврологічних відділеннях Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні. Молекулярно-генетичну диференціацію досліджуваних варіантів генів здійснювали методами алель-специфічної ПЛР або ПЛР ПДРФ (поліморфізм довжини рестрикційних фрагментів) згідно зі стандартними операційними протоколами. Аналіз частотного розподілу алелей поліморфного варіанту 4a/4b гена eNOS показав, що серед пацієнтів з усіма досліджуваними типами енцефалопатій переважали носії алелі 4b. Вірогідні розбіжності у частотному розподілі алелей відносно практично здорових осіб виявлено лише у пацієнтів з ХСЕ, серед яких 39% виявилися носіями алелі 4а. При цьому наявність алелі 4а гена eNOS підвищує ризик виникнення та/або прогресування ХСЕ у 4,5 рази. Це обумовлює доцільність включення поліморфізму 4a/b−4 інтрону гена eNOS до генетичної панелі дослідження пацієнтів із ХСЕ.
Фулерен С(60) послаблює ознаки гострої ниркової недостатності у щурів пригніченням окисного стресу за рабдоміолізу
О. Омельчук1, С. Прилуцька2, Д. Ноздренко3,
О. Мотузюк1,3, І. Варенюк3, К. Богуцька3,
О. Виговська4, О. Жолос3, Ю. Прилуцький3*
1Волинський національний університет імені Лесі Українки, Луцьк, Україна;
2Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ;
3Київський національній університет імені Тараса Шевченка, Україна;
*e-mail: prylut@ukr.net;
4Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ, Україна
Отримано: 14 серпня 2023; Виправлено: 18 вересня 2023;
Затверджено: 27 жовтня 2023; Доступно онлайн: 06 листопада 2023
Відомо, що рабдоміоліз як гостра стадія міопатії пов’язаний з накопиченням продуктів розпаду м’язів, гострою нирковою недостатністю та окисним стресом. Метою дослідження було оцінити вплив C60 фулерену як антиоксиданту на пошкодження нирок у щурів з індукованим гліцерином рабдоміолізом. Дослідження проводили на щурах-самцях лінії Wistar, розділених на такі дослідні групи: контрольні тварини, тварини, яким внутрішньом’язово вводили гліцерин у дозах 5, 10 і 15 мг/кг та ті, яким щодня внутрішньоочеревинно вводили водний розчин С60 фулерену (С60ФВР) в дозі 1 або 2 мг/кг через 48 год після введення гліцерину. Контроль за біохімічними та морфологічними показниками проводили на 3, 6 та 9 добу. Виявлено тісний кореляційний зв’язок між тяжкістю гострого ураження нирок, підвищенням рівня креатиніну та сечовини, активністю супероксиддисмутази (СОД) та каталази (КАТ) у крові щурів. Показано, що у щурів, які отримували 2 мг/кг C60ФВР, розміри ниркових клубочків і прояви некрозу зменшувалися, а активність СОД і КАТ у крові значно знижувалася. Отримані результати можуть бути корисними для розробки підходів до лікування патологічних станів м’язової системи, спричинених рабдоміолізом та пов’язаним із ним оксидативним стресом.
Нові біохімічні маркери прогнозування ураження нирок у дітей з бета-таласемією
A. J. Shwayel1*, A. M. Jewad1, M. Q. Abdulsattar2
1Department of Medical Laboratory Technology, Health and Medical Technical College,
Southern Technical University, Basrah, Iraq;
2Thi-Qar Health Directorate, Iraq;
*е-mail: ameeralzaidy6@gmail.com
Отримано: 07 червня 2023; Виправлено: 14 сепня 2023;
Затверджено: 27 жовтня 2023; Доступно онлайн: 06 листопада 2023
Бета-таласемія – важке спадкове захворювання, що характеризується недостатнім утворенням бета-ланцюгів гемоглобіну, неефективним еритропоезом, хронічним гемолізом і потребує пожиттєвих переливань крові, які призводять до перевантаження організму залізом. Захворювання проявляється в ранньому дитинстві і триває протягом усього життя з високим ризиком розвитку ниркової недостатності, яку неможливо достовірно виявити за допомогою традиційних маркерів. Метою цього дослідження було вивчення ефективності біомаркерів для оцінки ураження нирок у дітей віком від 1 до 14 років із діагнозом бета-таласемія. У дослідженні “випадок-контроль” аналізували зразки крові з Центру генетичної гематології (провінція Ті-Кар, Ірак): 60 зразків від здорових осіб та 60 – від пацієнтів з бета-таласемією, яких було розподілене на групи віком 1-7 та 8-14 років. Рівні гемоглобіну, феритину, креатиніну та калію визначали за допомогою стандартних тестів, а рівень нейтрофільного желатиназо-асоційованого ліпокаліну (NGAL) та бета-2-мікроглобуліну (β2M), як нових маркерів канальцевої та гломерулярної дисфункцій, оцінювали за допомогою імуноензимного аналізу. Було виявлено статистично значуще зниження рівня гемоглобіну, сироваткового калію та підвищення рівня феритину, NGAL і β2M у пацієнтів обох груп порівняно з контрольною групою, а також підвищення рівня креатиніну у групі 8-14 років. Зроблено висновок, що рівні NGAL і β2M можуть бути показниками для раннього виявлення ураження нирок у педіатричних пацієнтів із бета-таласемією, оскільки рівні цих біомаркерів зростають до того як підвищується рівень креатиніну.
Біоенергетичні функції мітохондрій печінки, ацинарних клітин підшлункової залози та сперматозоїдів щурів за короткотривалої дієти з високим вмістом жиру або з високим вмістом жиру і цукру
Б. В. Манько1*, Н. М. Козопас1,2, Г. М. Мазур1,
А. М. Войтик1, Б. О. Манько1, В. В. Манько1
1Львівський національний університет імені Івана Франка,
кафедра фізіології людини і тварин, Львів, Україна;
2Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького,
кафедра клінічної лабораторної діагностики, Львів, Україна;
*e-mail: bohdan.manko.ablb@lnu.edu.ua
Отримано: 26 вересня 2023; Виправлено: 23 жовтня 2023;
Затверджено: 27 жовтня 2023; Доступно онлайн: 06 листопада 2023
Нездорове харчування часто є причиною ожиріння, хронічного запалення та порушення обміну речовин у багатьох органах. Однак прямий вплив підвищеного споживання жирів або цукру на мітохондріальні функції печінки, підшлункової залози та сперми недостатньо досліджено. Метою цієї роботи було дослідити функціональну активність мітохондрій печінки, ацинарних клітин підшлункової залози та сперматозоїдів у щурів за короткотривалої (7 тижнів) дієти з високим вмістом жиру або жиру та цукру. Щури-самці лінії Вістар були на контрольній, високожировій або високожировій високоцукровій дієтах протягом 7 тижнів. По закінченню експерименту вимірювали масу вісцерального жиру, рівень глюкози та ліпідів у крові. Мітохондріальну функціональну активність визначали за вимірюванням швидкості поглинання кисню. У клітинах підшлункової залози за допомогою флуоресцентного мікроскопа також досліджували автофлуоресценцію NAD(P)H та мембранний потенціал мітохондрій. Наприкінці експерименту різниці у масі тіла між 3 групами не спостерігалося. Кількість вісцерального жиру була незначно, але статистично достовірно збільшена у щурів, які перебували на високожировій високовуглеводневій дієті. Жодна із дієт не впливала на рівень глюкози чи тригліцеридів у плазмі крові, але було зареєстровано (в обох дослідних групах) зростання рівня загального холестерину. Швидкість дихання та окисне фосфорилювання в ізольованих мітохондріях печінки не змінювались за жодної із дослідних дієт. У клітинах підшлункової залози за високожирової дієти спостерігалось збільшення швидкості базального дихання на ~15%, але такий ефект не був отриманий для максимальної швидкості роз’єднаного дихання, мембранного потенціалу мітохондрій чи автофлуоресценції NAD(P)H. У цих клітинах, кетонове тіло 3-гідроксибутират спричинило зростання неспряженого дихання та рівня NAD(P)H незалежно від дієт. Дієти не спричинювали будь-яких змін у концентрації клітин сперми, їх життєздатності або рухливості. Неочікувано, але у разі високожирової високовуглеводневої дієти спостерігали достовірне збільшення як базального, так і максимального дихання сперматозоїдів щурів. Загалом, отримані результати свідчать, що в разі підвищеного вмісту жирів і цукру в раціоні не спостерігали значного ожиріння та негативного впливу на мітохондрії клітин печінки, підшлункової залози та клітин сперми щурів.
Оцінка подокаліксину в сечі як біомаркера для ранньої діагностики гіпертонічної нефропатії
I. Kostovska*, K. Tosheska-Trajkovska, D. Labudovic,
S. Cekovska, O. Kostovski, G. Spasovski
Faculty of Medicine, Ss. Cyril and Methodius University in Skopje, North Macedonia;
*e-mail: irenakostovska22@yahoo.com
Отримано: 31 серпня 2023; Виправлено: 28 вересня 2023;
Затверджено: 27 жовтня 2023; Доступно онлайн: 06 листопада 2023
Хронічне ураження нирок, пов’язане з високим артеріальним тиском відомо як гіпертонічна нефропатія (ГН). Пошкодження подоцитів в патогенезі цього захворювання призводить до виділення в сечу сіалоглікопротеїну подокаліксину, тому подокаліксин може бути важливим для ранньої діагностики ГН. Метою дослідження було вивчити взаємозв’язок між рівнем подокаліксину в сечі та клінічними і біохімічними параметрами в осіб із ГН, а також оцінити діагностичну корисність подокаліксину в сечі як раннього маркера ГН. Серед 114 учасників цього перехресного дослідження, було 30 здорових осіб контрольної групи та 84 пацієнтів із клінічно підтвердженою хронічною артеріальною гіпертензією (ХГ). У всіх учасників було проведено біохімічне дослідження крові. Рівень мікроальбуміну та креатиніну в сечі вимірювали за допомогою імунотурбідиметричного та спектрофотометричного методів відповідно; рівень подокаліксину в сечі оцінювали за допомогою ELISA. Пацієнтів із ХГ було розподілено на підгрупи за співвідношенням мікроальбумін/креатинін сечі (UM/CR) та стадією хронічної хвороби нирок (ХХН). Отримані результати показали, що рівень подокаліксину в сечі був суттєво підвищений в обох досліджуваних підгрупах UM/CR та ХХН порівняно з контрольною групою. Продемонстровано поступове підвищення рівня подокаліксину в сечі зі зростанням стадії ХХН, особливо в IV та V стадіях, а також більш високу чутливість подокаліксину в сечі порівняно зі співвідношенням UM/CR при ранньому виявленні ГН. Зроблено висновок, що подокаліксин у сечі може бути важливим і високочутливим маркером для ранньої діагностики гіпертонічної нефропатії у пацієнтів із хронічною гіпертензією.
Оцінка зв’язку між показниками тестів функціонування органів та тяжкістю перебігу COVID-19
A. K. Yadav1, M. K. Mishra2*, S. Prasad3, S. Singh4
1Department of Biochemistry, Heritage Institute of Medical Science, Varanasi, U.P., India;
2Department of Biochemistry, GMERS Medical College & Hospital, Vadnagar, Gujarat, India;
3Department of Biochemistry, K. J. Somaiya Medical College & Research Centre, Mumbai, India;
4Department of Microbiology, Integral Institute of Medical Science and Research, Lucknow, U.P., India;
*e-mail: mritunjaymishra007@gmail.com
Отримано: 25 липня 2023; Виправлено: 12 жовтня 2023;
Затверджено: 27 жовтня 2023; Доступно онлайн: 06 листопада 2023
Дані останніх публікацій свідчать про взаємозв’язок COVID-19 із поліорганною недостатністю, що вказує на необхідність досліджень залежності між показниками тестування функцій органів та перебігом захворювання. Метою цієї роботи було визначити ступінь відхилень параметрів тестів функціонування органів та їхню кореляцію з тяжкістю перебігу COVID-19. Проведено поперечне дослідження серед пацієнтів із COVID-19, госпіталізованих до лікарні Санака (Індія) з серпня по вересень 2020 року. Загалом, 100 пацієнтів із підтвердженим за допомогою qRT-PCR діагнозом COVID-19 було розподілено на групи з легким та важким перебігом захворювання. Зразки венозної крові для тестів отримано з бази даних лабораторії лікарні Санака. Біохімічні тести проводили за допомогою клінічного автоматизованого аналізатора ERBA, кардіологічні маркери оцінювали за допомогою ензимзв’язаного флуоресцентного аналізу. Для статистичної обробки даних використовували кореляційний аналіз Пірсона. Активність аспартатамінотрансферази/аланінамінотрансферази та лужної фосфатази, рівень креатиніну, сечовини та тропоніну були вищими у пацієнтів із підтвердженим COVID-19. Значно вищі рівні тропоніну, D-димеру та С-реактивного протеїну виявлені у пацієнтів із тяжкою формою COVID-19. У цій групі пацієнтів спостерігали виражену позитивну кореляціюя між підвищеними рівнями D-димеру і феритину та рівнем С-реактивного протеїну. Зроблено висновок, що позитивний зв’язок між рівнями D-димеру, феритину та рівнем С-реактивного протеїну у пацієнтів можна розглядати як стабільний показник тяжкості перебігу COVID-19.
Тіакалікс[4]арен С-1193 – афінний інгібітор натрієвої помпи, збільшує внутрішньоклітинну концентрацію іонів Са та модифікує скоротливу активність міометрія
Т. О. Векліч1*, С. О. Черенок2, О. В. Цимбалюк3,
О. А. Шкрабак1, С. О. Карахім1, А. І. Селіхова2,
В. І. Кальченко2, С. О. Костерін1
1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
*e-mail: veklich@biochem.kiev.ua;
2Інститут органічної хімії НАН України, Київ;
3Навчально-науковий інститут високих технологій,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна
Отримано: 16 червня 2023; Виправлено: 31 вересня 2023;
Затверджено: 27 жовтня 2023; Доступно онлайн: 06 листопада 2023
З використанням методів ензиматичного та кінетичного аналізу було продемонстровано, що тіакалікс[4]арен-біс-гідроксиметилфосфонова кислота С-1193 має більш ефективну інгібіторну дію на Na+,K+-АТРазну активність у плазматичній мембрані клітин міометрія (І0,5 = 42,1 ± 0,6 нМ) порівняно з калікс[4]арен-біс-гідроксиметилфосфоновою кислотою С-99, і практично не впливає на питомі активності інших АТРаз, що локалізовані у цій субклітинній структурі. Методом конфокальної мікроскопії з використанням Са2+-чутливого флуоресцентного зонду fluo-4 показано, що тіакалікс[4]арен С-1193 зумовлює зростання внутрішньоклітинної концентрації Са2+ в іммобілізованих міоцитах матки. Тензометричними дослідженнями продемонстровано, що С-1193 (10 та 100 мкМ) модифікує механокінетику спонтанних ізометричних скорочень міометрія. На тлі використання С-1193 (10 мкМ) спостерігали збільшення ізометричних фазних скорочень, спричинених електромеханічним (деполяризація гіперкалієвим розчином) та фармакомеханічним спряженням (за умов дії утеротонічного гормону окситоцину, нейромедіатора ацетилхоліну та селективного агоніста мускаринових ацетилхолінових рецепторів М3-типу цевімеліну). Передбачається, що отримані експериментальні дані, які були одержані з використанням тіакалікс[4]арену С-1193 – селективного та ефективного інгібітора Nа+,K+-АТРази, можуть мати значення для з’ясування мембранних механізмів катіонного обміну у гладеньких м’язах, зокрема, під час вивчення ролі плазматичної мембрани в забезпеченні електро- та фармакомеханічного спряження в них, а також у регуляції іонного гомеостазу в міоцитах.