Category Archives: Uncategorized
Експресія рецепторів естрогену, прогестерону та епідермального фактора росту у молодих жінок Іраку з раком молочної залози
K. A. Al-Hilali1*, R. Q. Aljawher2, S. A. Faris3
1Directorate of Education in Thi-Qar, Thi-Qar, Iraq;
2College of Medicine University of Thi-Qar, Thi-Qar, Iraq;
3College of Education for Pure Since- University of Thi-Qar, Thi-Qar, Iraq;
*e-mail: khadijaaziz711@gmail.com
Отримано: 13 квітня 2024; Виправлено: 24 червня 2024;
Затверджено: 07 жовтня 2024; Доступно онлайн: 28 жовтня 2024
Наразі рак молочної залози (МЗ) оцінюють за наявністю рецепторів гормонів у пухлинній тканині, які є одними з найважливіших прогностичних маркерів. Це дослідження було проведено у провінції Ді-Кар (Ірак) серед пацієнток віком 20-40 років, хворих на рак МЗ, із метою привернення уваги до поширеності цього захворювання серед молодих жінок. Оцінювали експресію рецепторів естрогену (ER), прогестерону (PR) та епідермального фактора росту людини (Her2/neu) у тканинах МЗ за допомогою імуногістохімічного аналізу. Зразки тканин молочної залози були отримані від пацієнток (80), після видалення МЗ та біопсії, контролем були зразки від пацієнток (20) із доброякісними пухлинами МЗ. Показано, що експресія ER і PR була позитивною у 87,5% випадків і негативною у 12,5%, експресія Her2/neu була позитивною у 60% і негативною у 40% зразків РМЗ. Встановлено такі підтипи раку МЗ: люмінальний А (58,75%), люмінальний В (31,25%), HER2-позитивний (6,25%) і потрійно-негативний (3,75%). Високий відсоток люмінального А підтипу раку МЗ вважається позитивним прогнозом і добре піддається лікуванню антигормональною терапією.
Остеопонтін як біомаркер для діагностики ступеня тяжкості остеоартриту
M. A. Taha, Z. M. A. A. Hamodat*
Department of Chemistry, College of Science, University of Mosul, Iraq;
*e-mail: zahraahamodat@uomosul.edu.iq
Отримано: 25 квітня 2024; Виправлено: 30 серпня 2024;
Затверджено: 07 жовтня 2024; Доступно онлайн: 28 жовтня 2024
Остеоартрит (ОА) – найпоширеніший вид артриту, який характеризується руйнуванням хрящової тканини та болем, що з часом призводить до порушення рухливості. Глікопротеїн остеопонтін (OPN) відіграє суттєву роль у розвитку остеоартриту. Метою роботи було визначити рівень OPN у сироватці крові пацієнтів з ОА і дослідити його кореляцію із вмістом кальцію (Ca), фосфору (P) і магнію (Mg). У дослідженні брали участь 92 пацієнти чоловічої та жіночої статі віком від 30 до 65 років, які, за результатами клінічного обстеження та рентгенологічних досліджень, були розподілені на групи, залежно від тяжкості захворювання на легку, середню та тяжку. Контрольну групу складали 58 здорових чоловіків і жінок віком 30-65 років. Рівень OPN визначали методом ІФА, а вміст мінералів – за допомогою спектрофотометрії. Показано, що у пацієнтів із остеоартритом, рівень OPN був підвищений порівняно з контрольною групою (10,7 ± 3,4 нг/мл) і залежав від ступеня тяжкості захворювання. У пацієнтів із тяжким ступенем остеоартриту, OPN був вищим (47,5 ± 8,1 нг/мл), ніж у групах із середнім (14,8 ± 4,5 нг/мл) і легким (12,1 ± 3,1 нг/мл) ступенем тяжкості захворювання. Встановлено позитивну кореляцію між OPN і рівнем фосфору та негативну кореляцію між OPN і кальцієм, співвідношенням кальцій/фосфор і магнієм. Отримані результати вказують на потенціал OPN як ефективного біомаркера для діагностики тяжкості остеоартрозу та моніторингу ефективності лікування.
L-аргінін, аміногуанідин та мезенхімальні стовбурові клітини знижують рівень маркерів стресу ендоплазматичного ретикулума та D-димеру у легенях мишей з антифосфоліпідним синдромом
Н. Я. Мехно*, А. І. Довгалюк, О. С. Токарський,
М. М. Корда, О. З. Яремчук*
Тернопільський національний медичний університет
ім. І. Я. Горбачевського, кафедра медичної біохімії, Тернопіль, Україна;
*e-mail: mekhno_nyar@tdmu.edu.ua; yaremchuk@tdmu.edu.ua
Отримано: 22 травня 2024; Виправлено: 20 липня 2024;
Затверджено: 07 жовтня 2024; Доступно онлайн: 28 жовтня 2024
Антифосфоліпідний синдром (АФС) – аутоімунне захворювання, що характеризується ураженням інтими мікроциркуляторного русла внаслідок утворення аутоімунних антитіл до фосфоліпідів клітинних мембран. Попередні дослідження вказують на можливий зв’язок між виникненням аутоімунних захворювань і стресом ендоплазматичного ретикулума (ЕР), порушенням доступності оксиду азоту та високим рівнем D-димеру в плазмі крові. Метою роботи було дослідження впливу модуляторів синтезу оксиду азоту (L-аргініну, аміногуанідину) та мезенхімальних стовбурових клітин (МСК) на рівень інозитол-залежного ензиму 1а (IRE-1a) та глюкозо-залежного протеїну 78 (GRP-78), як маркерів стресу ендоплазматичного ретикулума, на рівень D-димеру в легенях самок мишей лінії BALB/c із антифосфоліпідним синдромом, спровокованим кардіоліпіном. Тридцять піддослідних тварин розділили на п’ять груп: 1 – контрольні тварини; 2 – миші з АФС; 3 – миші з АФС, яким внутрішньочеревно вводили L-аргініну гідрохлорид (25 мг/кг) і аміногуанідин (10 мг/кг); 4 – миші з АФС, яким внутрішньочеревно вводили МСК (5×106/кг); 5 – миші з АФС, яким вводили L-аргініну гідрохлорид, аміногуанідин та МСК. Усіх тварин виводили з досліду на десятий день з подальшим екстрагуванням протеїнів легеневої тканини. Рівень окремих протеїнів визначали за допомогою Вестерн-блоту. Встановлено, що в групі з АФС рівні IRE-1, GRP-78 і D-димеру були значно підвищені порівняно з контрольною групою. Після застосування аргініну з аміногуанідином, а також МСК, як окремо, так і при їх спільному застосуванні, рівень ІРЕ-1, GRP-78 та D-димеру знижувався порівняно з показниками у тварин із індукованим АФС. Отримані дані свідчать про те, що цей ефект, ймовірно, зумовлений зниженням стресу ЕР через інгібування iNOS і протизапальну дію МСК.
Гепарин-зв’язувальний EGF-подібний фактор росту: механізми біологічної активності та потенційні терапевтичні застосування
Л. М. Дронько1, Т. М. Луценко1*, Н. В. Короткевич2,
І. О. Вовк2, Д. А. Жукова2, С. І. Романюк2,
А. А. Сіромолот2, А. Ю. Лабинцев2, Д. В. Колибо2
1Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, Україна;
2Інститут біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України, Київ, Україна;
*e-mail: lutsenko.tetiana@lll.kpi.ua
Отримано: 06 серпня 2024; Виправлено: 18 вересня 2024;
Затверджено: 07 жовтня 2024; Доступно онлайн: 28 жовтня 2024
Рецептор дифтерійного токсину на чутливих клітинах ссавців відомий як закріплений на мембрані попередник гепарин-зв’язувального EGF-подібного фактора росту (HB-EGF). Коли попередник розщеплюється металопротеїназами, утворюється розчинна форма (sHB-EGF), яка може зв’язуватися з рецепторами EGF, що призводить до активації сигнальних шляхів, які регулюють клітинну проліферацію, диференціювання, міграцію та інгібування апоптозу. Здатність HB-EGF спричинювати як позитивні, так і негативні наслідки для організму підкреслює складність його біологічних функцій і потреби в тонкому розумінні його ролі в здоровому організмі та за різних захворювань. В огляді узагальнено дані про структуру HB-EGF, біологічну активність, участь у механізмі дії дифтерійного токсину, загоєння ран, пухлинну прогресію, а також способи доставки HB-EGF.
Феномен Герті Корі: перша жінка – лауреатка Нобелівської преміі в галузі фізіології та медицини
В. М. Данилова*, М. В. Григор’єва, С. В. Комісаренко
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
*e-mail: valdan@biochem.kiev.ua
Отримано: 08 червня 2024; Виправлено: 08 липня 2024;
Затверджено: 25 липня 2024; Доступно онлайн: 04 вересня 2024
Герті Корі – перша жінка, яка отримала Нобелівську премію в галузі фізіології і медицини, перша жінка – нобеліантка в Сполучених Штатах і третя жінка – нобеліантка в усьому світі після Марії Кюрі-Склодовської та її доньки Ірен Жоліо-Кюрі. Феномен Герті Корі полягає в тому, що шлях до визнання її наукових здобутків був досить довгим і непростим, проте вона його подолала завдяки своїм феноменальним здібностям і стійкому характеру. Нобелівську премію з фізіології та медицини 1947 року з простим і коротким формулюванням «за відкриття процесу каталітичного перетворення глікогену» вона отримала разом зі своїм чоловіком і незмінним співробітником Карлом Корі. Це відкриття, на думку Нобелівського комітету, є одним із найвидатніших досягнень біохімії.
Нанодіаманти здатні до індукції нейтрофільних позаклітинних пасток із адсорбованими гідрофобними антигенами SARS-CoV-2 на поверхні як потенційні кандидати вакцин
Г. Біла, В. Вовк, В. Утка, Р. Грицко,
А. Гаврилюк, В. Чоп’як, Р. Білий*
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Львів, Україна;
*e-mail: r.bilyy@gmail.com
Отримано: 14 квітня 2024; Виправлено: 17 травня 2024;
Затверджено: 25 липня 2024; Доступно онлайн: 04 вересня 2024
Дане дослідження спрямоване на пошук затребуваних ад’ювантів вакцин, здатних викликати імунну відповідь на нових або мутованих патогенів. Воно описує здатність нанодіамантів (ND) індукувати утворення позаклітинних нейтрофільних пасток (НПП), що спричиняє запалення, яке супроводжується імунною відповіддю на одночасно введені антигени. Гідрофобні нанодіаманти розміром 10 нм, шляхом пасивної адсорбції були покриті поліпептидом послідовністю з 194 амінокислот, що відповідає домену зв’язування з рецептором Spike-протеїну SARS-CoV-2. Було показано, що вкриті антигеном ND індукують активацію людських нейтрофілів та стимулюють утворення НПП і продукцію АФК. При використанні для імунізації вкриті антигеном ND викликають тривалу імунну відповідь у мишей з переважанням IgG1 серед підкласів антитіл. Ін’єктовані наночастинки були секвестровані НПП і безпечно покриті сполучною тканиною при дослідженні через 1 рік після ін’єкції.
Вплив тіакалікс[4]арен халкон амідів на скорочення міометрія
О. В. Цимбалюк1*, С. Г. Шликов2, Л. Г. Бабіч2, О. Ю. Чуніхін2,
Р. В. Родік3, С. Г. Вишневський3, О. А. Єсипенко3, С. О. Костерін2
1Навчально-науковий інститут високих технологій,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна;
2Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
3Інститут органічної хімії НАН України, Київ;
*e-mail: otsymbal@knu.ua
Отримано: 26 квітня 2024; Виправлено: 26 червня 2024;
Затверджено: 25 липня 2024; Доступно онлайн: 04 вересня 2024
Каліксарени є макроциклічними сполуками, біохімічні ефекти яких активно вивчаються. У даній роботі синтезовано тіакалікс[4]арен халкон аміди С-1191 і С-1192, які мають у своїй структурі атом сірки та різне просторове розташування халкон амідних груп, і вивчено їх вплив на функціонування міометрія. Експерименти проводили з використанням препаратів гладкої мускулатури матки щурів, ізольованих мітохондрій міометрія та пермеабілізованих клітин міометрія. Відносне значення мембранного потенціалу мітохондрій (Δψ) аналізували за допомогою вольтаж-чутливого флуоресцентного зонда TMRM. Спонтанну скоротливу активність вивчали тензометричним методом із наступним механокінетичним аналізом. Показано, що С-1191 і С-1192 індукують гіперполяризацію мітохондрій і підвищують базальну напругу гладком’язового препарату міометрія. Тіакаліксарен[4]арен С-1191 не змінював матковий цикл, але підвищував силові, швидкісні та імпульсні параметри скоротливої діяльності м’язів. У той же час, С-1192 суттєво модифікував матковий цикл, підвищував загальну ефективність спонтанної скорочувальної активності міометрія та знижував як силові, так і часові та імпульсні параметри. Зроблено висновок, що зміни механокінетичних параметрів скорочувальної активності міометрія, індуковані С-1191 та С-1192, визначаються функціональною активністю мітохондрій.
MiR-378a-3p та miR-181b-5p як неінвазивні діагностичні біомаркери неалкогольного стеатогепатиту та їх кореляція з фіброзом печінки
T. I. Ahmed1, E. Mamdouh2, N. R. Ismael2, O. O. Abdelaleem3*,
N. F. Hemeda4, M. A. Hegazy5, R. A. Ali1
1Departments of Internal Medicine, Faculty of Medicine, Fayoum University, Fayoum, Egypt;
2Departments of Zoology, Faculty of Science, Fayoum University, Fayoum, Egypt;
3Departments of Medical Biochemistry and Molecular Biology,
Faculty of Medicine, Fayoum University, Fayoum, Egypt;
4Department of Genetics, Faculty of Agriculture, Fayoum University, Fayoum, Egypt;
5Departments of Internal Medicine, Faculty of Medicine, Cairo University, Cairo, Egypt
*e-mail: dr.omayma@yahoo.com
Отримано: 24 березня 2024; Виправлено: 09 травня 2024;
Затверджено: 25 липня 2024; Доступно онлайн: 04 вересня 2024
Неалкогольний стеатогепатит (НАСГ) – одне з найпоширеніших захворювань печінки, яке діагностується за допомогою біопсії і тому потребує розробки неінвазивних тестів для діагностики. Було показано, що рівень мікроРНК у сироватці крові корелює з тяжкістю різних захворювань печінки, але роль miR-378a та miR-181b-5p у НАСГ залишається нез’ясованою. У дослідженні оцінювали рівень експресії miR-378a-3p та miR-181b-5p у сироватці крові пацієнтів з НАСГ та кореляцію цих показників із фіброзом печінки. У дослідженні “випадок-контроль” брали участь 60 пацієнтів із НАСГ у порівнянні з 50 здоровими особами. Екстракцію та зворотню транскрипцію мікроРНК проводили за допомогою miRCURY LNA RT Kit (Qiagen, Меріленд, США). Визначення miR-378a-3p та miR-181b-5p здійснювали за допомогою qPCR. Показано, що рівень експресії miR-378a-3p у сироватці крові пацієнтів з НАСГ був знижений з кратністю зміни медіани розмаху 0,29, тоді як рівень експресії miR-181b-5p був підвищений з кратністю зміни медіани розмаху 13,08. ROC-крива була побудована для того, щоб розрізнити групу НАСГ та групу здорових людей. Оптимальне порогове значення для miR-378a-3p становило ≤0,031 з чутливістю 65%, оптимальне порогове значення для miR-181b-5p становило ≥0,063 з чутливістю 93,3%. Була продемонстрована статистично значуща позитивна кореляція між рівнем miR-181b-5p та даними фіброскану. Отримані результати показали, що miR-378a-3p та miR-181b-5p в сироватці крові можуть бути використані як біомаркери НАСГ.
Високий рівень HAS2-AS1 в лейкоцитах є більш інформативним прогностичним маркером клінічного перебігу COVID-19 у пацієнтів високого ризику порівняно з гіалуроновою кислотою в плазмі крові
Є. Дубровський*, T. Древицька, В. Досенко, Д. Строй
Відділ загальної та молекулярної патофізіології,
Інститут фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України, Київ;
*e-mail: udjin1785@gmail.com
Отримано: 21 березня 2024; Виправлено: 13 травня 2024;
Затверджено: 25 липня 2024; Доступно онлайн: 04 вересня 2024
Багато наукових досліджень підтверджують зв’язок клінічного перебігу COVID-19 з рівнями гіалуронової кислоти та довгої некодуючої РНК HAS2-AS1, яка є позитивним регулятором синтази гіалуронової кислоти. Наша мета полягала в оцінці рівнів гіалуронової кислоти у плазмі і РНК HAS2-AS1 у лейкоцитах зі зразка крові, взятого під час прийому пацієнта в лікарню, а також у аналізі специфічності цих показників як біомаркерів важкості перебігу COVID-19. У дослідженні брали участь 78 пацієнтів із підтвердженим COVID-19, які отримували лікування у 2020-2021 роках у Київській міській клінічній лікарні № 4. Пацієнтів розділили на три групи за важкістю захворювання: легкий перебіг (n = 12), середній (n = 36) та важкий (n = 30). Рівень гіалуронової кислоти у плазмі визначали за допомогою ELISA-набору Hyaluronic Acid від Abcam (США). Лейкоцити ізолювали центрифугуванням крові з додаванням EDTA-K та подальшою аспірацією лейкоцитарної «хмаринки». Рівень HAS2-AS1 у лейкоцитах оцінювали методами зворотньої транскрипції та PCR у реальному часі. За отриманими даними рівень гіалуронової кислоти у плазмі в пацієнтів із середнім та важким перебігом був в 1,5 і 2,2 раза вище відповідно до групи з легким перебігом. У той же час рівень РНК HAS2-AS1 у лейкоцитах пацієнтів із середнім та важким перебігом збільшувався відповідно на 7,7 та 22,6 разів у порівнянні з пацієнтами із легким перебігом. Результати нашого дослідження свідчать, що, на відміну від рівня гіалуронової кислоти у плазмі, рівень HAS2-AS1 у лейкоцитах є більш надійним прогностичним критерієм важкого перебігу COVID-19 і дозволяє відрізняти пацієнтів із різним прогностичним клінічним перебігом ще на етапі госпіталізації.