Category Archives: Uncategorized
Рівень спексину в іракських дітей з дефіцитом гормону росту
L. A. Ghannawi*, K. Gharab, M. A. Hadi,
O. Y. Shakir, A. M. Rahmah
National Diabetes Center, Mustansiriyah University, Baghdad, Iraq;
*e-mail: lujainghannawi@uomustansiriyah.edu.iq
Отримано: 03 травня 2024; Виправлено: 27 травня 2024;
Затверджено: 25 липня 2024; Доступно онлайн: 04 вересня 2024
Спексин (SPX) — це нещодавно відкритий адипокін мозку, який бере участь у різних гомеостатичних функціях, включаючи метаболізм, енергетичний баланс, ендокринні процеси та, зокрема, виробництво гормону росту (GH). У той же час на стимулюючі ефекти GH впливають інсуліноподібний фактор росту-1 (IGF-1) і вітамін D3. У роботі досліджували можливу участь SPX у розвитку дефіциту GHD у дітей. У дослідженні взяли участь 90 дітей (40 з дефіцитом гормону росту та 50 здорових дітей віком 5-14 років). Рівні GH, IGF і вітаміну D3 у сироватці крові визначали хемілюмінесцентним імуноаналізом, а SPX – за допомогою Elabscience ELISA Kit. Результати показали, що у дітей з дефіцитом GH рівень SPX був значно вищим порівняно з контрольною групою. Істотної різниці в рівнях IGF-1 і вітаміну D3 між пацієнтами та контрольною групою не виявлено. У групі з дефіцитом GH спостерігалася значна негативна кореляція між рівнями SPX і GH, при цьому не було кореляції між рівнями SPX і D3. Ці результати свідчать, що зміна рівнів SPX можуть бути пов’язані з дефіцитом гормону росту.
Рівень маркерів запалення у пацієнтів із інфарктом міокарда після черезшкірного коронарного втручання
Hadeel S. Abd-Alwahab1, Bayadir Abdul Hussein Mahmeed1,
Nesreen Ahmed Nasser1, Osama A. Mohsein2,3*
1College of Medicine, Al-Nahrain University, Baghdad, Iraq;
2Main Laboratory Unit, Al Habbobi Teaching Hospital,
Thi-Qar Health Directorate, Thi-Qar, Iraq;
3Department of Medical Laboratory Techniques,
Mazaya University College, Thi-Qar, Iraq;
*e-mail: osamaakram889@gmail.com
Отримано: 04 квітня 2024; Виправлено: 20 червня 2024;
Затверджено: 25 липня 2024; Доступно онлайн: 04 вересня 2024
Серцево-судинні захворювання є одними з найпоширеніших захворювань у світі, які вражають будь-який вік і іноді призводять до смерті. Атеросклероз, коронарний синдром та інфаркт міокарда зазвичай пов’язані з оклюзією артерій і вимагають черезшкірного коронарного втручання (ЧКВ) як нехірургічної процедури для відновлення кровотоку до серця. Важливу роль у діагностиці стану пацієнтів із ураженням серця відіграють біомаркери запалення, особливо інтерлейкіни та серцеві біомаркери. Мета дослідження полягала в оцінці сироваткових рівнів інтерлейкінів і серцевих біомаркерів після ЧКВ для зниження ризику гострого коронарного синдрому. У дослідженні взяли участь 100 осіб віком від 40 до 69 років із гострим коронарним синдромом, які перенесли успішне ЧКВ, і контрольна група, що складалася з 50 здорових учасників такого ж віку. Рівні інтерлейкінів, креатинкінази MB та міоглобіну вимірювали за допомогою імуноензимного аналізу. Рівні тропоніну та D-димеру оцінювали імуноензимним методом. Показано, що пацієнти перед ЧКВ мали значно вищі рівні IL-1β, IL‑6, IL-8, серцевого тропоніну I, D-димеру, креатинкінази-MB та міоглобіну порівняно з контрольною групою. Через добу після ЧКВ, рівні IL-6, IL-8, серцевого тропоніну І та D-димеру залишалися підвищеними. Через тиждень після ЧКВ, рівні IL-1β, IL-6, IL-8, CK-MB і міоглобіну не виявили суттєвих відмінностей, тоді як рівні серцевого тропоніну I та D-димеру залишалися підвищеними. Таким чином, у пацієнтів після ЧКВ, рівень інтерлейкінів знижується, що вказує на зменшення запальних процесів, але ураження серця певною мірою зберігається навіть через тиждень після процедури.
Ключові слова: .
Статеві відмінності в диханні та окисно-відновному гомеостазі мітохондрій серця у щурів на дієті з високим вмістом фруктози
О. Іванова1, Н. Горбенко1, О. Боріков2,
Т. Кіприч1, К. Таран1
1ДУ «Інститут проблем ендокринної патології
ім В. Я. Данилевського НАМН України», Харків, Україна;
2Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, Україна;
*e-mail: ivolga3006@ukr.net
Отримано: 05 квітня 2024; Виправлено: 27 травня 2024;
Затверджено: 25 липня 2024; Доступно онлайн: 04 вересня 2024
Статеві гормони відіграють провідну роль у статевому диморфізмі мітохондріальної дисфункції та окисного стресу, які асоціюються з метаболічним синдромом і розглядаються як можливі причини серцево-судинних захворювань. Метою роботи було визначення мітохондріального дихання та окисно-відновного гомеостазу у мітохондріях серця щурів, яких утримували на високофруктозній дієті (ВФД), в залежності від статі. Mетаболічний синдром індукували у щурів Wistar надходженням фруктози (200 г/л) з питною водою протягом 8 тижнів. Експеримент проводили на 30 щурах, розділених на п’ять груп: контрольні самці, контрольні самиці, самці на ВФД, самиці на ВФД із інтактними яєчниками, оваріектомовані самиці на ВФД. В ізольованих мітохондріях серця визначали показники окисно-відновного гомеостазу, а також швидкість споживання кисню. Встановлено, що мітохондрії серця контрольних самиць мали нижчу інтенсивність перекисного окислення ліпідів, вищу активність системи антиоксидантного захисту та швидкість дихання у стані 3 порівняно з інтактними самцями. Показано, що ВФД індукує більш виразний окислювальний стрес за рахунок значного пригнічення ензимних та неензимних компонентів антиоксидантного захисту та більшу дисрегуляцію дихання в мітохондріях серця самиць із дефіцитом естрогенів порівняно з самцями. Отримані дані можуть частково пояснити підвищений серцево-судинний ризик у жінок із дефіцитом естрогенів та обґрунтовують необхідність розробки нових напрямів профілактики та лікування серцево-судинних захворювань з урахуванням статі.
Вплив довготривалого споживання етанолу та дієти з високим вмістом жирів на мітохондріальне дихання в ацинарних клітинах підшлункової залози і гепатоцитах щурів
O. O. Білонога*, Г. M. Мазур, Б. O. Манько,
O. Р. Кулачковський, В. В. Манько
Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна;
*e-mail: olha.bilonoha@lnu.edu.ua
Отримано: 26 березня 2024; Виправлено: 09 травня 2024;
Затверджено: 25 липня 2024; Доступно онлайн: 04 вересня 2024
Хронічне вживання алкоголю може спричинити панкреатит і захворювання печінки. У тварин, що перебували на високожировій дієті у поєднанні з алкоголем, було показано як адаптацію так і пошкодження мітохондрій печінки. На сьогодні не відомо, чи здатний алкоголь або його метаболіти викликати порушення функцій мітохондрій у підшлунковій залозі in vivo. Це дослідження мало на меті оцінити вплив тривалого введення алкоголю в поєднанні з високожировою дієтою на мітохондріальне дихання ацинарних клітин підшлункової залози та гепатоцитів щурів. Щурі лінії Wistar перебували на високожировій дієті (35% калорій), яким перорально вводили алкоголь (6 г/кг маси тварини) протягом 14 днів. Дихання панкреатичних ацинусів та ізольованих гепатоцитів досліджували з використанням електроду Кларка. Введення алкоголю щурам спричиняло швидку втрату ваги протягом перших 5 днів експерименту. Панкреатичні ацинуси цих тварин мали знижену здатність до секреції амілази за стимуляції ацетилхоліном. Однак у групі тварин, які отримували алкоголь, не було виявлено змін ультраструктури ацинарних клітин підшлункової залози. Рівень амілази у плазмі крові не відрізнявся між групами тварин. Алкоголь спричинив значне (~40%) збільшення базальної та максимальної FCCP-стимульованої швидкості дихання ізольованих гепатоцитів. Введення алкоголю не вплинуло на базальне, олігоміцин-нечутливе або FCCP-стимульоване дихання у ізольованих панкреатичних ацинусах. Отже, хронічне введення алкоголю щурам, що перебували на високожировій дієті, не спричинило пошкодження мітохондрій підшлункової залози щурів, тоді як мітохондрії печінки адаптуються до алкоголю шляхом підвищення швидкості дихання.
Рівні гормонів міонектину, іризину, апеліну-13 та Елабели як біомаркерів цукрового діабету 2 типу: систематичний огляд
Abdullah A. H. Al-Rubaye1*, Walaa E. Jasim2, Ahmed A. H. Mohsin2
1Department of Medical Laboratory Technology, College of Health
and Medical Technology, Southern Technical University, Basra, Iraq;
2Department of Medical Laboratory Technology, College of Health
and Medical Technology, Middle Technical University, Baghdad, Iraq;
*e-mail: abdulla.abbas@stu.edu.iq
Отримано: 16 травня 2024; Виправлено: 23 червня 2024;
Затверджено: 25 липня 2024; Доступно онлайн: 04 вересня 2024
Резистентність до інсуліну вважається ключовим патофізіологічним показником, що лежить в основі цукрового діабету 2 типу. Проте, його патофізіологія залишається складною і недостатньо зрозумілою. Було показано, що міокіни, такі як міонектин та іризин, вироблені м’язовою тканиною, впливають на чутливість до інсуліну та можуть відігравати істотну роль в етіології резистентності до інсуліну. Апелін і Елабела, ендогенні пептидні ліганди рецептора протеїну J ангіотензину II (APJ), активно беруть участь у контролі метаболізму ліпідів і глюкози, що вказує на їхню важливу роль у лікуванні метаболічних станів, таких як діабет 2 типу. У цьому огляді проаналізовано дані щодо рівня маркерів резистентності до інсуліну – міонектину, іризину, апеліну-13 та Елабели – у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу.
Вплив надлишку або дефіциту мікроелементів і макроелементів на функцію щитовидної залози
K. Brzdęk*, S. Wiśniewski, O. Domańska, W. Baran, M. Brzdęk
Collegium Medicum, Jan Kochanowski University, Kielce, Poland;
*e-mail: brzdekinga@gmail.com
Отримано: 04 квітня 2024; Виправлено: 03 червня 2024;
Затверджено: 25 липня 2024; Доступно онлайн: 04 вересня 2024
Функціонування щитовидної залози є складним і на нього впливають різноманітні сполуки, зокрема йод, селен, залізо, кальцій, тіамін (вітамін B1), вітамін B12 і вітамін D. Це дослідження спрямоване на з’ясування значення мікроелементів і макроелементів у функціонуванні щитовидної залози та з’ясовує, як дисбаланс цих поживних речовин може призвести до різних захворювань щитовидної залози, включаючи рак щитовидної залози.
Прогрес The Ukrainian Biochemical Journal у співпраці з Асоціацією RECOOP HST
М. Григор’єва1*, В. Чернишенко1, Ш. Варі2
1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
2Міжнародна програма досліджень та інновацій у медицині,
Медичний центр Cedars-Sinai, Лос-Анджелес,
Каліфорнія, США, та президент Асоціації RECOOP HST;
*e-mail: mvgrigorieva@biochem.kiev.ua
Отримано: 01 травня 2024; Виправлено: 21 травня 2024;
Затверджено: 31 травня 2024; Доступно онлайн: 17 червня 2024
У статті розглянуто вплив співпраці The Ukrainian Biochemical Journal (UBJ) з міжнародною асоціацією RECOOP HST на розвиток журналу в 2019-2023 рр. У цей період у журналі було опубліковано 324 статті. Переважна більшість із них написана українськими авторами (79,9%). Іноземні автори (20,1%) є представниками 15 країн. На вебсайті журналу було імплементовано онлайн-систему для обробки та рецензування рукописів, що збільшило надходження статей до редакції та дозволило ретельніше відбирати рукописи ще на етапі первинної оцінки. Як результат, відсоток відхилених рукописів виріс із 36,5 до 67,7. Підтримка RECOOP також відіграла ключову роль у покращенні якості публікацій UBJ завдяки оновленню редакційної ради, а також розширенню міжнародної бази рецензентів. У співпраці з RECOOP було окремо підготовлено вісім спеціальних випусків UBJ, включно з чотирма тематичними номерами. Загалом у цих номерах опубліковано 56 статей (110 цитувань). Кількість відвідувачів веб-сайту UBJ за зазначений період майже потроїлася. Наразі показники Scimago Journal (SJR) за 2022/2023 рр. становить 0,169, h-індекс 20, а оцінка впливу 0,63. Зроблено висновок, що співпраця з RECOOP сприяла публікації якісніших наукових статей, залученню висококласних спеціалістів до процесу рецензування і суворішому дотриманню журналом основних положень та етичних стандартів, а отже підвищенню рейтингу і впізнаваності UBJ у світовому науковому просторі.
Настав час віддати належне жінкам у науці: жінки, які отримали Нобелівську премію з хімії та фізіології або медицини
Т. В. Данилова1,2*, С. В. Комісаренко3
1Інститут соціальної та політичної психології НАПН України, Київ;
2Вища школа соціальних досліджень Інституту філософії
та соціології Польської академії наук, Варшава, Польща;
*e-mail: danilova_tv@ukr.net;
3Інститут біохімії ім О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: svk@biochem.kiev.ua
Отримано: 12 квітня 2024; Виправлено: 14 травня 2024;
Затверджено: 31 травня 2024; Доступно онлайн: 17 червня 2024
У ХХІ столітті настав час визнати важливу роль жінок у науці. Дослідження, проведені жінками-науковцями поєднують світлий розум і глибокі знання з людяністю та мудрістю. Їхні підходи до вирішення проблем визначаються їхньою ментальністю та екзистенційним досвідом, що збагачує та розширює наукове поле. Це може призвести до несподіваних, але ефективніших вирішень. Проте жінки часто стикаються з перешкодами на своєму науковому шляху, і ситуація ще більш ускладнюється, коли йдеться про отримання наукових нагород, найпрестижнішою з яких є Нобелівська премія. З 1901 по 2023 рік Нобелівські премії присуджувалися 621 раз 965 особам і 27 організаціям, але лише 64 з них були отримані жінками-вченими. Хоча ми визнаємо та шануємо всіх жінок – лауреаток Нобелівської премії, у цій статті особливу увагу приділено жінкам, які отримали Нобелівські премії з хімії та фізіології або медицини і коротко описано їхні наукові досягнення. Більш детальніший опис їхнього життєвого та наукового шляху буде подано у наступних статтях.