Category Archives: Uncategorized
Нобелівська премія з хімії 2018 року
https://www.nobelprize.org/nobel_prizes/chemistry/laureates/2018/
Нобелівська премія з фізіології та медицини 2018 року
https://www.nobelprize.org/nobel_prizes/medicine/laureates/2018/
FEBS3+ – XI Парнасівська конференція – форум молодих вчених “Біохімія та молекулярна біологія для інноваційної медицини”
3-5 вересня, 2018, Київ, Україна
Засновник молекулярної імунології в Україні, відомий політичний і громадський діяч
До 75-річчя академіка НАН України С. В. Комісаренка
С. О. Костерін, В. М. Данилова
9 липня виповнюється 75 років відомому вченому-біохіміку, засновнику наукової школи з молекулярної імунології, дипломату, державному і громадському діячу, лауреату Державної премії України в галузі науки і техніки (1979), заслуженому діячу науки і техніки України (2008), лауреату іменних премії НАН України ім. О. В. Палладіна (2003) та ім. І. І. Мечникова (2012), академіку-секретарю Відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН України, директору Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, доктору біологічних наук, професору, академіку НАН України та НАМН України Сергію Васильовичу Комісаренку.
Методи очистки та визначення ензиматичної активності лізилоксидази
О. О. Гудкова, Н. В. Латишко, О. В. Зайцева, С. Г. Шандренко
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: gudkovahelga@gmail.com
Метою роботи було екстрагування та часткова очистка лізилоксидази, одержаної із тканин гризунів, простим та ефективним методом, а також розробка чутливого методу визначення його активності, який підходить для масштабних лабораторних експериментів in vivo та in vitro. Розроблений метод базується на принципі негативної сорбції полярного гідрофільного адсорбенту каоліну. Активність лізилоксидази оцінювали двома розробленими методами за кількістю пероксиду водню, який утворюється в ході реакції з 1,5-діамінопентаном як субстратом. Н2О2 детектували або за допомогою хемілюмінесценції люмінолу в присутності пероксидази хрону, або флуорометрично з використанням фолієвої кислоти в присутності Cu (II). Застосований метод очистки лізилоксидази із тканин гризунів дозволив позбавитись від 93% баластних протеїнів, що показано за допомогою електрофорезу в ПААГ. Питома активність лізилоксидази після процедури часткового очищення була у 10–24 рази вища, ніж у вихідному екстракті. Молекулярна маса ензиму з тканин мишей становила приблизно 32 кДа. Запропоновані методи дозволяють економити час та матеріали у разі масштабних лабораторних досліджень.
Показники системи нітроген (II) оксиду за умови експериментального гепатопульмонального синдрому
І. Я. Криницька, М. І. Марущак
ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського», Тернопіль, Україна;
e-mail: marushchak@tdmu.edu.ua
Гепатопульмональний синдром (ГПС) – це легеневе ускладнення захворювань печінки, що характеризується артеріальною гіпоксемією. Ймовірно, що зміна продукції нітроген (II) оксиду також задіяна в патогенезі ГПС. Це дослідження було виконано для оцінки показників системи NO в сироватці крові та легеневій тканині тварин із різними моделями ГПС. Загальна активність NOS визначалася шляхом моніторингу швидкості перетворення L-аргініну в цитрулін. Сумарний вміст метаболітів NO було встановлено шляхом оцінки їх кількості, яка включала як нітрит-іони, які попередньо були присутні в пробі (NO2–), так і відновлені до нітритів нітрат-іони (NO3–). Встановлено вірогідне збільшення загальної активності NOS у легеневій тканині щурів обох експериментальних груп відносно контрольних тварин з переважанням у щурів після перев’язки загальної жовчної протоки. Сумарний вміст метаболітів NO в легеневій тканині щурів експериментальної групи № 1 (на 28-й день після перев’язки загальної жовчної протоки) також вірогідно збільшився у 5,8 раза, а в щурів експериментальної групи № 2 (тетрахлорметаніндукований цироз) – у 4,5 раза (Р < 0,001) порівняно з контрольною групою. Отже, в щурів із різними моделями ГПС встановлено активацію нітроксидергічних процесів за рахунок значного збільшення вмісту метаболітів нітроген (II) оксиду та загальної активності NO-синтаз. При цьому вираженішу інтенсифікацію нітроксидергічних процесів встановлено в щурів на 28-й день після перев’язки загальної жовчної протоки.
Вплив N-стеароїлетаноламіну на вміст вільного холестеролу та індивідуальних фосфоліпідів в адипоцитах щурів з індукованою ожирінням інсулінорезистентністю
О. С. Дзюба, Є. А. Гудзь, Г. В. Косякова, Т. М. Горідько, В. М. Клімашевський, Н. М. Гула
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: oksana.dziuba86@gmail.com
Ожиріння часто призводить до інсулінорезистентності (ІР) та розвитку цукрового діабету 2-го типу. Зниження чутливості до інсуліну розвивається внаслідок порушень в шляхах сигналювання інсуліну, й доведено, що інсулінорезистентність виникає і в жировій тканині, супроводжуючись дисліпідемією. В цій роботі методами тонкошарової та газорідинної хроматографії ми дослідили вплив N-стеароїлетаноламіну на вміст вільного холестеролу та індивідуальних фосфоліпідів в адипоцитах щурів з індукованою ожирінням інсулінорезистентністю. Одержані результати показали, що рівень вільного холестеролу значно підвищувався в адипоцитах ІР-щурів порівняно з контрольними. Аналіз фосфоліпідного складу засвідчив зменшення вмісту фосфатидилхоліну та сумарної кількості фосфатидилінозитолу й фосфатидилсерину в адипоцитах ІР-тварин, в той час як кількість лізофосфатидилхоліну, сфінгомієліну та фосфатидилетаноламіну збільшувалася в групі ІР-щурів порівняно з контрольною. Застосування N-стеароїлетаноламіну спричинювало вірогідне зниження вільного холестеролу та мало позитивний ефект на нормалізацію фосфоліпідної композиції адипоцитів. Одержані дані є підставою розглядати N-стеароїлетаноламін як сполуку, перспективну для подальшого дослідження її дії за різних патологічних станів.
Загальний гемостатичний потенціал плазми крові і його зв’язок із деякими молекулярними маркерами системи гемостазу у хворих на хронічні захворювання нирок VD стадії
Б. Г. Сторожук1, Л. В. Пирогова2, Т. М. Чернишенко2,
О. П. Костюченко2, І. М. Колеснікова2, Т. М. Платонова2,
О. Б. Сторожук1, Л. О. Сторожук1, Г. К. Березницький2, П. Ю. Цап2,
О. О. Масенко2, Є. М. Макогоненко2, Е. В. Луговськой2
1Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова, Україна;
2Інститут біохімії ім О.В.Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: makogonenko@biochem.kiev.ua
Визначали величини загального, фібринолітичного потенціалу та потенціалу зсідання плазми крові за методом глобального потенціалу М. Blomback, а також величини концентрацій молекулярних маркерів системи гемостазу: розчинного фібрину (sf), D-димеру, фібриногену (Fg) і протеїну С (88 хворих, із них 52 – чоловіки, 36 – жінки). Показано, що активність системи гемостазу в жінок вірогідно вище, ніж у чоловіків. Розподіл хворих за трьома групами залежно від концентрації sf: менше норми – sf ≤ 3, близько норми – 3 < sf < 4 та більше норми – sf > 4 мкг/мл дозволив встановити підвищення значень параметрів гемостатичного потенціалу і концентрацій молекулярних маркерів залежно від концентрації sf у групах хворих. Парний кореляційний аналіз зв’язку між параметрами гемостатичного потенціалу та концентраціями молекулярних маркерів виявив збільшення сили зв’язку до сильного та дуже сильного між параметрами систем зсідання, фібринолізу і протеїну С за підвищення концентрації розчинного фібрину в плазмі крові хворих.
Дія метилжасмонату і сольового стресу на антиоксидантну систему рослин арабідопсису, дефектних за генами жасмонатного сигналінгу
Т. О. Ястреб1, Ю. Є. Колупаєв1,2, М. В. Швиденко1, О. П. Дмитрієв3
1Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва, Україна;
e-mail: plant_biology@ukr.net;
2Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, Україна;
3Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАН України, Київ;
e-mail: dmitriev.ap@gmail.com
Роль жасмонатного сигналінгу в регуляції стреспротекторних систем арабідопсису за сольового стресу залишається недостатньо вивченою. Для її з’ясування доцільні порівняльні дослідження з мутантами за різними протеїновими компонентами жасмонатного сигналінгу. У зв’язку з цим досліджували вплив метилжасмонату (МЖ, 50 мкМ) і сольового стресу (150 мМ NaCl) на функціонування антиоксидантної та осмопротекторної систем рослин арабідопсису дикого типу (Col-0) і дефектних за жасмонатним сигналінгом: coi1 (мутант за геном, що кодує протеїн COI1, який бере участь у видаленні протеїнів-репресорів транскрипційних факторів жасмонатного сигналінгу) і jin1 (мутант, дефектний за геном, що кодує транскрипційний фактор JIN1/MYC2 – один із ключових у жасмонатному сигналінгу). Сольовий стрес інгібував ріст рослин всіх трьох генотипів. Обробка МЖ перед сольовим стресом позитивно впливала тільки на ріст рослин дикого типу. Також у рослин Col-0, оброблених МЖ, на відміну від мутантів coi1 і jin1, в умовах сольового стресу зберігалися близькі до контролю величини вмісту води, сумарного вмісту хлорофілів і підвищувався вміст каротиноїдів. Рослини генотипу coi1 у звичайних умовах відрізнялися від рослин дикого типу і мутантів jin1 зниженою активністю гваяколпероксидази і каталази і підвищеним вмістом проліну. Обробка МЖ не впливала на активність антиоксидантних ензимів і вміст проліну в обох мутантів, дефектних за жасмонатним сигналінгом. За сольового стресу показники активності супероксиддисмутази, каталази і гваяколпероксидази, а також вмісту проліну і антоціанів у рослин дикого типу, оброблених МЖ, були помітно вищими, ніж у контрольних. Обговорюється роль жасмонатзалежних протекторних систем у забезпеченні стійкості рослин арабідопсису до сольового стресу.