Tag Archives: фосфоліпіди

Превентивна дія N-стеароїлетаноламіну на розвиток порушення пам’яті, біохімічні параметри крові та мозку в щурів з експериментальними скополамініндукованими когнітивними порушеннями

Т. М. Горідько1, Г. В. Косякова1, А. Г. Бердишев1,
О. Ф. Мегедь1, О. В. Онопченко1, В. М. Клімашевський1,
О. С. Ткаченко1, В. Р. Базилянська1, В. О. Холін2,
К. О. Песчана2, С. А. Михальський2, Н. М. Гула1

1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
2Інститут геронтології НАМН України, Київ;
e-mail: TanGoRi@ukr.net

Порушення когнітивних функцій є най­актуальнішою медичною та соціальною проблемою сьогодення. Метою роботи було оцінити протекторний вплив N-стеароїлетаноламіну (NSE) на стан пам’яті, біохімічні показники крові та головного мозку в щурів за індукованих  скополаміном когнітивних розладів. Результати досліджень показали, що NSE за умов введення його щурам per os (5 мг/кг, 5 днів, протягом останніх 3 днів за 20 хв до введення скополаміну (1 мг/кг, один раз на добу протягом 3 днів, інтраперитонеально)) запобігає розвитку порушення пам’яті. Виявлений ефект NSE може бути обумовлений його здатністю запобігати зростанню ацетилхолінестеразної активності, порушенню про/антиоксидантної рівноваги в плазмі крові, гіпокампі та фронтальній корі головного мозку тварин, змінам вмісту фосфоліпідів, вільного холестеролу та його ефірів у досліджуваних відділах головного мозку щурів. Виявлені біологічні ефекти N-стеароїлетаноламіну свідчать, що NSE є перспективною сполукою для створення на його основі нового лікарського засобу для лікування когнітивних порушень різного генезу.

Вплив N-стеароїлетаноламіну на вміст вільного холестеролу та індивідуальних фосфоліпідів в адипоцитах щурів з індукованою ожирінням інсулінорезистентністю

О. С. Дзюба, Є. А. Гудзь, Г. В. Косякова, Т. М. Горідько, В. М. Клімашевський, Н. М. Гула

Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: oksana.dziuba86@gmail.com

Ожиріння часто призводить до інсуліно­резистентності (ІР) та розвитку цукрового діабету 2-го типу. Зниження чутливості до інсуліну розвивається внаслідок порушень в шляхах сигналювання інсуліну, й доведено, що інсулінорезистентність виникає і в жировій тканині, супроводжуючись дисліпідемією. В цій роботі методами тонкошарової та газорідинної хроматографії ми дослідили вплив N-стеароїлетаноламіну на вміст вільного холестеролу та індивідуальних фосфоліпідів в адипоцитах щурів з індукованою ожирінням інсулінорезистентністю. Одержані результати показали, що рівень вільного холестеролу значно підвищувався в адипоцитах ІР-щурів порівняно з контрольними. Аналіз фосфоліпідного складу засвідчив зменшення вмісту фосфатидилхоліну та сумарної кількості фосфатидилінозитолу й фосфатидилсерину в адипоцитах ІР-тварин, в той час як кількість лізофосфатидилхоліну, сфінгомієліну та фосфатидилетаноламіну збільшувалася в групі ІР-щурів порівняно з контрольною. Застосування N-стеароїлетаноламіну спричинювало вірогідне зниження вільного холестеролу та мало позитивний ефект на нормалізацію фосфоліпідної композиції адипоцитів. Одержані дані є підставою розглядати N-стеароїлетаноламін як сполуку, перспективну для подальшого дослідження її дії за різних патологічних станів.

Вплив тіосульфонатів на ліпідний склад тканин щурів

A. З. Пилипець1,2, Р. Я. Iскра2, В. В. Гавриляк1,2, A. В. Наконечна1, В. П. Новіков1, В. І. Лубенець1*

1Національний університет «Львівська політехніка», Україна;
2Iнститут біології тварин НААН України, Львів;
e-mail: vlubenets@gmail.com

Тіосульфонати – синтетичні аналоги органічних сульфурвмісних сполук, виділених із рослин. Недавні дослідження показали, що ці сполуки ефективні у разі гіперліпідемії і здатні знижувати вміст холестеролу в організмі. Мета наших досліджень полягала у вивченні впливу синтезованих тіосульфонатів на вміст ліпідів та їхній склад у крові, печінці, нирках щурів. Вміст загальних ліпідів та співвідношення їх класів визначали методом тонкошарової хроматографії. Встановлено, що введення метил-, етил- та алілтіосульфонатів (300 мг/кг) не спричиняло істотних змін у вмісті загальних ліпідів та фосфоліпідів, проте призводило до перерозпо­ділу їх класів у досліджуваних тканинах. За дії етил- та алілтіосульфонатів спостерігали зниження вмісту триацилгліцеролів у плазмі крові на 29,14 та 23,19% (Р < 0,05–0,01) відповідно, в той час як введення метил- та етилтіосульфонатів супроводжувалося вірогідним зменшенням моно-, ди-, триацилгліцеролів та вільних жирних кислот у тканині печінки порівняно з контролем. Найістотніші зміни ліпідного спектра тканини нирок виявлені за дії метилтіосульфонату.

Вікові зміни фосфоліпідів в печінці та спинних м’язах стерляді

Р. Р. Сулейманова1, Є. А. Гудзь2, Д. О. Мельничук, Л. Г. Калачнюк1

1Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ;
e-mail: kalachnyuk_liliya@nubip.edu.ua;
2Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ

Вивчення специфічних змін фосфоліпідів у тканинах печінки і спинних м’язів стерляді (Acipenser ruthenus Linnaeus) може мати важливе значення для визначення етіології і патогенезу жирового гепатозу, що зустрічається  в цього виду риб в умовах штучного вирощування. Встановлено, що вміст загальних фосфоліпідів у тканинах печінки і спинних м’язів стерляді трьох років був меншим, ніж у дворічної риби на 15 і 20% (P ≤ 0,01)  відповідно. Кількість фосфатидилхоліну (P ≤ 0,05), фосфатидилетаноламіну, фосфатидилсерину (P ≤ 0,01), фосфатидилінозитолу (P ≤ 0,01) і кардіоліпіну в печінці трирічної стерляді була нижчою, ніж для дворічної риби, в той час як кількісні показники для лізофосфатидилхоліну і сфінгомієліну були трохи збільшеними. Аналогічним чином у клітинах спинних м’язів кількість компонентів фосфоліпідів (за винятком лізофосфатидилхоліну) зменшувалась із віком. Зменшення фосфатидилетаноламіну і фосфатидилсерину в спинних м’язах трирічної стерляді було вірогідним. Кількість основних фосфоліпідів, за винятком лізофосфатидилхоліну, із віком знижувалась у клітинах печінки і спинних м’язах. У той самий час зберігалася пропорція їх розподілу між тканинами, крім фосфатидилетаноламіну і особливо сфінгомієліну.

Практичні розробки лабораторії технології біопрепаратів Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України за період 1991–2010 рр.

Г. Г. Луговська, Р. П. Виноградова, Н. Е. Луговська,
І. Г. Черниш, С. П. Юрасова, В. М. Данилова

Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: tto@biochem.kiev.ua

В роботі викладені результати винахідницької діяльності лабораторії технології біопрепаратів Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України за період 1991–2010 рр. під керівництвом кандидата біологічних наук З. М. Даценко. В лабораторії було розроблено нові технології одержання препаратів ліпідно-протеїнової природи, основою яких є ендогенні комплекси біологічно активних речовин, що входять до складу біомембран різного походження. Створено нові технології одержання препарату пантокрин ін’єкційної та пероральної форми введення із пантів оленів та сільськосподарських тварин, які мають значно вищу біологічну активність порівняно з комерційним препаратом. Із пантів також створені нові біологічно активні препарати зі специфічною дією: «ГІПОКАМП», що знижує артеріальний тиск за різних форм гіпертензії, і «ПАНТЕРОН» – біологічний регулятор синтезу стероїдних гормонів. В подальшому були розроблені технології одержання біологічно активних комплексів різної специфічної дії з морських організмів (кальмарів, морських молюсків мідій, рапанів): лікувальні засоби для заміщувальної терапії сурфактантної системи легенів «КАЛЬМОФІЛ» і «МОЛЮФІЛ»,  засіб для профілактики та лікування розладів репродуктивної системи людини «ФІЛОМЕК», гліколіпопептидний комплекс «МОЛЮСТЕРОН», з якого диференційно одержано три індивідуальні фізіологічно активні композиції: ліпопептидну – для лікування артеріальної гіпертензії, нуклеопептидну – для лікування гормональних порушень і фосфоліпідну  для лікування легеневих захворювань за дефіциту сурфактанта.

Вплив N-стеароїлетаноламіну на фосфоліпідний склад печінки щурів з інсулінорезистентністю, спричиненою аліментарним ожирінням

О. В. Онопченко, Г. В. Косякова, Т. М. Горідько, В. М. Клімашевський, Н. М. Гула

Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: onop.89.av@mail.ru

На моделі інсулінорезистентності (ІР) в щурів, спричиненої розвитком аліментарного ожиріння, вивчали вплив N-стеароїлетаноламіну на вміст фосфоліпідів печінки та їхній жирнокислотний склад. Результати проведених досліджень показали, що довготривале жирове навантаження спричинює дисбаланс у складі основних фосфоліпідів печінки і є одним із факторів розвитку ІР в щурів. Зокрема, виявлено вірогідне зростання вмісту фосфатидилхоліну, фосфатидилетаноламіну та значне зниження вмісту лізофосфатидилхоліну, сфінгомієліну, дифосфатидилгліцеролу, фосфатидилінозитолу, фосфатидилсерину. Розвиток ожиріння характеризується істотними змінами жирнокислотного складу фосфоліпідів печінки щурів, а саме: зростанням вмісту моноєнових (ерукової, нервонової, олеїнової), полієнових (ейкозатриєнової, докозатриєнової, арахідонової) жирних кислот та вірогідним зниженням рівня дієнових. Введення N-стеароїлетаноламіну (50 мг/кг маси тіла протягом 2 тижнів) сприяє нормалізації рівня індивідуальних фосфоліпідів в печінці щурів з ІР, що корелює зі зниженням вмісту інсуліну плазми крові та підвищенням чутливості до нього. За дії NSE спостерігається нормалізація жирнокислотного складу фосфоліпідів, що може бути пов’язано з його модулювальною дією на активність основних десатураз. З огляду на те, що дисбаланс фосфоліпідного складу печінки щурів, спричинений аліментарним ожирінням, зумовлює серйозні метаболічні зміни, пов’язані з розвитком ІР, його компенсація за дії NSE може сприяти відновленню інсулінового сигналінгу, пригніченню розвитку ожиріння та діабету 2-го типу, за рахунок послаблення ІР.

Жирнокислотний склад фосфоліпідів і етерифікованого холестеролу плазми крові кролів за гострого аргінінового панкреатиту

О. О. Гопаненко, Й. Ф. Рівіс

Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН, Львів;
e-mail: hopanenko@gmail.com

За гострого аргінінового панкреатиту в кролів та його корекції згодовуваною їм лляною олією в їхній плазмі крові досліджували вміст і жирнокислотний склад фосфоліпідів і етерифікованого холестеролу. Встановлено, що за гострого аргінінового панкреатиту через зменшення вмісту поліненасичених жирних кислот у фосфоліпідах погіршується транспортна та протизапальна функції плазми крові. При цьому в плазмі крові кролів збільшується кількість етерифікованого з насиченими та мононенасиченими жирними кислотами холестеролу. В ліпідному складі плазми крові кролів за згодовування їм лляної олії за гострого аргінінового панкреатиту нормалізується концентрація фосфоліпідів і етерифікованого холестеролу та покращується їх жирнокислотний склад.