О. А. Панібратюк, О. О. Яковлева

Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова, Україна;
e-mail: olaynauka@gmail.com

Отримано: 26 лютого 2020; Затверджено: 30 червня 2020

У даному дослідженні вивчався вплив різних факторів на ефективність та безпеку фармакотерапії варфарином. Особливий акцент було зроблено на взаємодію лікарських засобів при стандартизованому лікуванні пацієнтів з ішемічною хворобою серця та фібриляцією передсердь. Оскільки призначення таких препаратів як дигоксину та статинів на тлі варфарину призводить до збільшення в крові всіх трьох препаратів (взаємодіють між собою на рівні Р – глікопротеїну), а варфарин має вузьке терапевтичне вікно – підвищуються ризики геморагічних ускладнень. Вперше у пацієнтів Подільського регіону України визначався генетичний поліморфізм CYP2C9, наявність мутантних алелей якого асоціюється з повільним виведенням антикоагулянту з крові та можливим ризиком кровотеч. За умови перебування на цільових значенннях Міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) понад 60% часу, для безпечної фармакотерапії, пацієнтам призначалися достовірно різні дози варфарину у групах: у групі з наявністю дигоксину доза варфарину становила 3,36 ± 0,28 мг проти 4,30 ± 0,21 мг у групі без дигоксину (Р = 0,006); у групі з наявною мутацією  цитохрому доза – 3,08 ± 0,25 мг проти 4,15 ± 0,22 у групі пацієнтів без мутації (Р = 0,008). Крім того, у пацієнтів з генетичним поліморфізмом ензимів детоксикації, спостерігалася достовірно більша кількість кровотеч (легких та клінічно значимих, кровотеч у критичний орган), проте серед цих пацієнтів,  кровотечі виникали на рівні МНВ від 2,6 (у разі рекомендованого МНВ європейським товариством кардіологів для пацієнтів із фібриляцією  на рівні від 2,0–3,0). Тому пацієнти з генетичними мутаціями потребують персоналізованого підходу та контролю МНВ в більш безпечному діапазоні (від 2,0 до 2,5) та врахування взаємодії  між лікарськими засобами.