Tag Archives: загоєння ран
Протеїни плазміноген/плазмінової системи: різноманіття функцій в нормі та за патологічних станів
А. О. Тихомиров*, О. І. Юсова, Л. Г. Капустяненко, І. І. Паталах,
Т. А. Яценко, В. Л. Білоус, Т. В. Гриненко
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, відділ хімії та біохімії ферментів, Київ;
*e-mail: artem_tykhomyrov@ukr.net
Отримано: 20 квітня 2025; Виправлено: 02 червня 2025;
Затверджено: 30 жовтня 2025; Доступно онлайн: 02 грудня 2025
Плазміноген/плазмінова (Pg/Pm) система є ключовою ланкою різних біологічних процесів, таких як фібриноліз, ангіогенез, запалення, загоєння ран та пухлинний ріст. У представленому огляді узагальнено відомості про багатоаспектні функції протеїнів цієї системи за норми та патологічних станів, акцентовано увагу на історичних досягненнях, новітніх здобутках та внеску відділу хімії та біохімії ферментів у розуміння молекулярних механізмів їх функціонування. Нами досліджено механізми регулювання фібринолізу в контексті складних міжпротеїнових взаємодій за участі компонентів системи Pg/Pm, що поглиблює знання їх ключової ролі в підтриманні гемостатичного балансу. Реципрокні взаємодії між протеїнами системи Pg/Pm та тромбоцитами відіграють важливу роль у регулюванні тромбоутворення і фібринолізу, а також роблять внесок до розвитку запалення та ремоделювання судин. За онкологічних процесів протеїни системи Pg/Pm відіграють ключову роль у стимулюванні росту пухлин та метастазування, сприяючи ремоделюванню позаклітинного матриксу, ангіогенезу та виживанню ракових клітин. Проте, ангіостатини – протеолітичні фрагменти Pg/Pm – відомі як поліфункціональні поліпептиди, що пригнічують міграцію клітин, інгібують ангіогенез, запальні процеси, пухлинний ріст і метастазування. Залучення Pg/Pm у репаративні процеси, зокрема, загоєння ран, підкреслює їх значний терапевтичний потенціал у галузі регенеративної медицини. Крім того, досліджувані протеїни відіграють важливу роль у забезпеченні нормального функціонування ока, а порушення регуляції їх роботи може призводити до розвитку низки офтальмологічних захворювань. Отже, подальше дослідження функціонування протеїнів цієї універсальної системи має вирішальне значення для їх використання як діагностичних і прогностичних біомаркерів серцево-судинних захворювань, запальних процесів, злоякісних новоутворень, аутоімунних станів та різних ускладнень цукрового діабету й відкриває нові перспективи для раннього виявлення хвороб, розробки інноваційних терапевтичних стратегій і розвитку персоналізованої медицини.
Ефективність гепарин-зв’язувального EGF-подібного фактора росту людини у загоєнні експериментальних хімічних опіків
Л. М. Дронько1, Т. М. Луценко1*, О. І. Голембіовська1, Т. Ю. Трохимчук2,
М. А. Архипова2, В. А. Діброва2, Ю. В. Діброва2, С. Л. Рибалко2,
С. А. Мякушко3, А. А. Сіромолот3,4, О. Ю. Галкін1,4
1Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ;
2ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського НАМН України», Київ;
3ННЦ «Інститут біології та медицини», Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна;
4Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
*e-mail: lutsenko.tetiana@lll.kpi.ua
Отримано: 25 грудня 2024; Виправлено: 07 лютого 2025;
Затверджено: 25 квітня 2025; Доступно онлайн: 12 травня 2025
За даними ВООЗ, опіки є третьою за поширеністю причиною травматичних ушкоджень шкіри. Для хімічних опіків характерний складний перебіг і тривалий процес загоєння. Перспективним напрямом у лікуванні хімічних опіків є застосування представників родини епідермальних факторів росту. Метою цього дослідження було оцінити ефективність рекомбінантного людського гепарин-зв’язувального EGF-подібного фактора росту (rhHB-EGF) у лікуванні опікових ран у мишей. Експресію рекомбінантного аналога HB-EGF людини індукували в прокаріотичній системі E. coli BL21 Star, протеїн виділяли, очищали та отримували його препарати в фосфатно-буферному (ФБ) розчині або у формі гелю, що містить гіалуронат натрію та сорбат калію. Опікову рану моделювали у білих неінбредних мишей шляхом підшкірної ін’єкції 10% розчину параформальдегіду, загоєння спостерігалося протягом 17 днів. Початкову площу рани вимірювали на 7-й день після опікової травми, коли починали лікування. Мишей з опіковою травмою розділили на групи по 3 особини у кожній – неліковані миші (контроль), та групи які отримували різні препарати: гель без rhHB-EGF; rhHB-EGF у формі гелю; rhHB-EGF у ФБ розчині. Препарати (100 мкл, 1,5 мг rhHB-EGF) наносили на опікові рани щоденно протягом 5 днів. Оцінювали площу рани, швидкість загоєння та дані гістологічного дослідження зразків шкіри. Показано, що групи з опіковою травмою, які отримували протеїн HB-EGF (як у формі розчину, так і у формі гелю), продемонстрували зменшення площі рани та інфільтрації запальних клітин, покращення швидкості загоєння, підвищення проліферативної активності епітеліальних клітин і неоваскуляризації порівняно з групою, яка не отримувала лікування. Отже, застосування rhHB-EGF є перспективним у лікуванні опікових ран шкіри.
Гепарин-зв’язувальний EGF-подібний фактор росту: механізми біологічної активності та потенційні терапевтичні застосування
Л. М. Дронько1, Т. М. Луценко1*, Н. В. Короткевич2,
І. О. Вовк2, Д. А. Жукова2, С. І. Романюк2,
А. А. Сіромолот2, А. Ю. Лабинцев2, Д. В. Колибо2
1Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ, Україна;
2Інститут біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України, Київ, Україна;
*e-mail: lutsenko.tetiana@lll.kpi.ua
Отримано: 06 серпня 2024; Виправлено: 18 вересня 2024;
Затверджено: 07 жовтня 2024; Доступно онлайн: 28 жовтня 2024
Рецептор дифтерійного токсину на чутливих клітинах ссавців відомий як закріплений на мембрані попередник гепарин-зв’язувального EGF-подібного фактора росту (HB-EGF). Коли попередник розщеплюється металопротеїназами, утворюється розчинна форма (sHB-EGF), яка може зв’язуватися з рецепторами EGF, що призводить до активації сигнальних шляхів, які регулюють клітинну проліферацію, диференціювання, міграцію та інгібування апоптозу. Здатність HB-EGF спричинювати як позитивні, так і негативні наслідки для організму підкреслює складність його біологічних функцій і потреби в тонкому розумінні його ролі в здоровому організмі та за різних захворювань. В огляді узагальнено дані про структуру HB-EGF, біологічну активність, участь у механізмі дії дифтерійного токсину, загоєння ран, пухлинну прогресію, а також способи доставки HB-EGF.