Tag Archives: псоріаз
Рівні плазмового гелсоліну та матриксної металопротеїнази-3 як діагностичні маркери псоріатичного артриту
Y. A. Zamzam1*, T. F. Mansour2, R. M. Salem3,
H. A. A. Hanout3, R. A. Mostafa1
1Department of Clinical Pathology, Faculty of Medicine, Tanta University, Egypt;
2Department of Internal Medicine (Rheumatology Unit),
Faculty of Medicine, Tanta University, Egypt;
3Department of Rheumatology and Rehabilitation,
Faculty of medicine, Tanta University, Egypt;
*e-mail: yosrazamzam@yahoo.com
Отримано: 18 червня 2024; Виправлено: 10 серпня 2024;
Затверджено: 21 листопада 2024; Доступно онлайн: 17 грудня 2024
Дослідження останніх років виявили високу поширеність недіагностованого псоріатичного артриту (ПсА) серед пацієнтів хворих на псоріаз. Діагностувати псоріатичний артрит часто буває непросто, оскільки симптоми захворювання неспецифічні, ревматоїдний фактор не визначається, а рівень гострофазових реактантів може залишатися в нормі. Тому визначення розчинних біомаркерів у пацієнтів із псоріазом сприятиме ранній діагностиці та ефективному лікуванню цього захворювання. Метою роботи було оцінити рівні гелсоліну та матриксної металопротеїнази-3 (ММР-3) у плазмі крові як потенційних біомаркерів ПсА. Це дослідження «випадок-контроль» проводилося із залученням 25 здорових осіб та 50 осіб, хворих на псоріаз, серед яких було 25 пацієнтів із псоріазом та 25 пацієнтів із псоріатичним артритом. Рівні гелсоліну та MMP-3 вимірювали за допомогою ІФА. Показано, що пацієнти з ПсА мали значно нижчий рівень гелсоліну та значно вищий рівень MMP-3 у плазмі крові порівняно з пацієнтами, хворими лише на псоріаз. Під час діагностування ПсА, чутливість гелсоліну та ММП-3 становила 96%, а специфічність – 92 та 80%, відповідно. Рівень гелсоліну негативно, а рівень ММП-3 позитивно корелював із такими параметрами як активність захворювання при псоріатичному артриті, комплексний індекс активності псоріатичного захворювання та маркери запалення, зокрема високочутливий С-реактивний протеїн та швидкість седиментації еритроцитів. Зроблено висновок, що рівні гелсоліну та ММП-3 у плазмі крові можуть бути використані як потенційні маркери для діагностування ПсА та моніторингу прогресування захворювання у пацієнтів із псоріатичним артритом.
Рівень вісфатину, резистину та маркерів запалення в сироватці крові пацієнтів хворих на псоріаз
A. Majid*, M. Fouad
Department of Chemistry, College of Science, University of Thi-Qar, Thi-Qar, 64001, Iraq;
*e-mail: aliaa.s_mschem@sci.utq.edu.iq
Отримано: 08 жовтня 2022; Виправлено: 02 грудня 2022;
Затверджено: 17 лютого 2023; Доступно онлайн: 27 лютого 2023
Псоріаз – це поширене хронічне запальне захворювання шкіри, яке відрізняється за ступенем тяжкості. Псоріаз часто супроводжується комплексними порушеннями, серед яких метаболічний синдром, ожиріння та порушення толерантності до глюкози. Жирова тканина секретує низку гормонів і цитокінів, зокрема вісфатин і резистин, які можуть впливати на розвиток псоріазу як прозапальні або імунорегуляторні фактори. Метою роботи було оцінити рівень вісфатину та резистину, а також високочутливого С-реактивного протеїну (hs-CRP) та швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) у сироватці крові пацієнтів хворих на псоріаз. У дослідженні брали участь 43 здорові особи та 45 пацієнтів, яких було розподілено на три групи відповідно до клінічного перебігу захворювання, а саме легкий, середній та важкий ступені за шкалою PASI (Psoriasis Area Severity Index). Одержані результати показали суттєве підвищення концентрації вісфатину, резистину, ШОЕ та hs-CRP у сироватці крові в групах хворих порівняно з контрольною групою. Найбільше підвищення показників спостерігалося в групі хворих із важким перебігом захворювання порівняно з групами пацієнтів з легким та середнім ступенем тяжкості. Проаналізовано важливість досліджених показників як біомаркерів тяжкості перебігу псоріазу.
Вплив метотрексату на біохімічнi показники хворих на псоріаз залежно від генотипів генa MTHFR
О. М. Федота1, Л. В. Рощенюк2,3, Т. В. Тижненко1,
Н. Г. Пузік1,3, В. М. Воронцов1, П. П. Рижко1
1Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Україна;
2Харківський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер №1, Україна;
3Харківський національний медичний університет, Україна;
e-mail: tyzhnenko@ukr.net
Отримано: 13 червня 2019; Затверджено: 29 листопада 2019
Метотрексат (MTХ) є протизапальним та імуносупресивним препаратом, а також антагоністом ензиму дигідрофолатредуктази. Клінічні дані свідчать, що відмінності у відповіді пацієнтів із різними хворобами на МТХ пов’язані з поліморфними варіантами генів, що регулюють метаболізм фолату. Метою роботи був аналіз впливу метотрексату на біохімічні показники хворих на псоріаз із поліморфними варіантами гена метилентетрагідро-фолатредуктази (MTHFR). Досліджено ефекти двох однонуклеотидних поліморфізмів гена MTHFR: C677T і A1298C. Після прийому метотрексату в пацієнтів із різними генотипами за обома поліморфними варіантами гена MTHFR спостерігалося збільшення рівня аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази вище діапазону референсних значень. У пацієнтів із генотипами СС, СТ, ТТ та генотипом АА за полiморфними варіантами C677Т та А1298С гена MTHFR було виявлено значні відмінності в рівнях α-амілази до та після лікування метотрексатом. Аналіз біохімічних показників хворих на артропатичний та вульгарний псоріаз показав, що позитивний вплив лікування метатраксатом пов’язаний з наявнiстю алелей дикого типу за обома полiморфними варiантами, а неефективнiсть метотрексату за дослiдженими полiморфiзмами пов’язана з дигетерозиготним генотипом. Найбільшу кількість курців виявлено в групі з CTAA генотипом (37,5%), тоді як серед пацієнтів з TTAA та більшості хворих з CCAA генотипами курців не виявлено. Одержані дані можуть бути використані для персоналізованої терапії хворих на псоріаз із урахуванням генетичних особливостей пацієнтів.