Л. М. Дронько¹, Т. М. Луценко¹*, О. І. Голембіовська¹, Т. Ю. Трохимчук²,
М. А. Архипова², В. А. Діброва², Ю. В. Діброва², С. Л. Рибалко²,
С. А. Мякушко³, А. А. Сіромолот^3,4, О. Ю. Галкін^1,4

¹Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київ;
²ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського НАМН України», Київ;
³ННЦ «Інститут біології та медицини», Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна;
⁴Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
*e-mail: lutsenko.tetiana@lll.kpi.ua

Отримано: 25 грудня 2024; Виправлено: 07 лютого 2025;
Затверджено: 25 квітня 2025; Доступно онлайн: 12 травня 2025

За даними ВООЗ, опіки є третьою за поширеністю причиною травматичних ушко­джень шкіри. Для хімічних опіків характерний складний перебіг і тривалий процес загоєння. Перспективним напрямом у лікуванні хімічних опіків є застосування представників родини епідермальних факторів росту. Метою цього дослідження було оцінити ефективність рекомбінантного людського гепарин-зв’язувального EGF-подібного фактора росту (rhHB-EGF) у лікуванні опікових ран у мишей. Експресію рекомбінантного аналога HB-EGF людини індукували в прокаріотичній системі E. coli BL21 Star, протеїн виділяли, очищали та отримували його препарати в фосфатно-буферному (ФБ) розчині або у формі гелю, що містить гіалуронат натрію та сорбат калію. Опікову рану моделювали у білих неінбредних мишей шляхом підшкірної ін’єкції 10% розчину параформальдегіду, загоєння спостерігалося протягом 17 днів. Початкову площу рани вимірювали на 7-й день після опікової травми, коли починали лікування. Мишей з опіковою травмою розділили на групи по 3 особини у кожній – неліковані миші (контроль), та групи які отримували різні препарати: гель без rhHB-EGF; rhHB-EGF у формі гелю; rhHB-EGF у ФБ розчині. Препарати (100 мкл, 1,5 мг rhHB-EGF) наносили на опікові рани щоденно протягом 5 днів. Оцінювали площу рани, швидкість загоєння та дані гістологічного дослідження зразків шкіри. Показано, що групи з опіковою травмою, які отримували протеїн HB-EGF (як у формі розчину, так і у формі гелю), продемонстрували зменшення площі рани та інфільтрації запальних клітин, покращення швидкості загоєння, підвищення проліферативної активності епітеліальних клітин і неоваскуляризації порівняно з групою, яка не отримувала лікування. Отже, застосування rhHB-EGF є перспективним у лікуванні опікових ран шкіри.