Tag Archives: Escherichia coli

Ундеценова кислота та N,N-дибутилундециенамід як ефективний антибактеріальний засіб проти антибіотикостійких штамів

Ю. Д. Старцева*, Д. М. Година, І. В. Семенюта,
О. П. Тарасюк, С. П. Рогальський, Л. О. Метелиця

Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії ім. В. П. Кухаря НАН України, Київ;
*e-mail: startseva1991@gmail.com

Отримано: 25 квітня 2023; Виправлено: 03 липня 2023;
Затверджено: 07 вересня 2023; Доступно онлайн: 12 вересня 2023

Проведено оцінку активності ундециленової кислоти (УК) та її третинного аміду N,N-дибутилундеценаміду (ДБУК) in vitro проти стандартних та антибіотикорезистентних штамів Escherichia coli та Staphylococcus aureus. Антибактеріальний потенціал кислоти та її аміду в концентраціях 2,5 і 5,0 мкМ як проти грампозитивних бактеріальних (S. aureus), так і грамнегативних (E. coli) культур підтверджено моніторингом діаметра зон пригнічення росту бактерій. Докінг-дослідження визначило метіонінамінопептидазу (MAP) як найбільш енергетично сприятливу потенційну біомішень, асоційовану з лікарською стійкістю E. coli та S. aureus з енергією зв’язування в діапазоні від -8,0 до -8,5 ккал/моль. Комплексоутворення лігандів відбувалося за рахунок утворення водневих зв’язків з ASP108, HIS171, HIS178, GLU204, GLU235, HIS76, ASP104, GLU233, ASP93 та металоакцепторної взаємодії з Co2+. Отримані результати показали, що активність UA та DBUA проти антибіотикорезистентних штамів створює перспективи для розробки нових антибактеріальних препаратів.

Вплив хлорування нуклеотидної основи на конформаційні властивості тимідинмонофосфату

Т. М. Мухіна, Т. Ю. Ніколаєнко

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна;
e-mail: MukhinaTanyaM@gmail.com;  tim_mail@ukr.net

Нещодавні дослідження з виведення бактерії Escherichia coli, в ДНК якої тимін був замінений 5-хлорурацилом, що майже не вплинуло на нормальну життєдіяльність та на поділ бактерій, але призвело до значного скорочення часу її життя, актуалізували проблему розуміння змін у фізичних властивостях мономерів ДНК у разі їх хімічної модифікації. У роботі проведено порівняльний аналіз наборів із 687 можливих конформерів природної мономерної ланки ДНК (2′-дезоксирибонуклеотиду тимідин­монофосфату) та 660 конформерів 5-хлор-2′-дезоксіуридинмонофосфату – аналогічної молекули, в якій природну азотисту основу тимін заміщено на 5-хлорурацил. Одержано структури стійких конформерів модифікованого дезоксирибонуклеотиду та проаналізовано фізичні чинники, що обумовлюють їх відмінність від конформерів немодифікованої молекули. Зроб­лено порівняльний аналіз пружних властивостей конформерів досліджених молекул та нековалентних взаємодій в них. Результати роботи можуть бути використані під час планування експериментів із синтезу штучних ДНК, придатних для їх включення в живі організми.