Tag Archives: фібриноліз
Ідентифікація ділянки зв’язування крингла 5 плазміногену в α-ланцюзі D-регіона фібрин(оген)у
Л. Г. Капустяненко, Т. В. Гриненко, А. В. Ребрієв,
О. І. Юсова, А. О. Тихомиров
Інcтитут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: kapustyanenko@biochem.kiev.ua
Отримано: 17 травня 2020; Затверджено: 30 червня 2020
Взаємодія Glu-плазміногену з фібрином, опосередкована п’ятим кринглом молекули зимогену, є тригером його активації та ініціації фібринолізу, однак, сайт зв’язування крингла 5 на фібрині залишається невизначеним. Метою роботи було ідентифікувати ділянку в D-фрагменті молекули фібрин(оген)у, що містить сайт, комплементарний лізин-зв’язувальному сайту крингла 5. У роботі досліджено взаємодію крингла 5 плазміногену з поліпептидними ланцюгами D-фрагментів фібрину та бромціанових фрагментів FCB-2 та t-NDSK. Показано, що крингл 5 специфічно зв’язується з α- і γ-ланцюгами D-фрагмента та α-ланцюгом FCB-2. Одержано триптичні пептиди α-ланцюга D-фрагмента, які розділено за їх афінністю до іммобілізованого крингла 5, та мас-спектри всіх досліджуваних пептидів. Встановлено, що критичними амінокислотними залишками α-ланцюга D-фрагмента, що забезпечують взаємодію з кринглом 5, є α171Arg та/або α176Lys. Показано, що сайт зв’язування Glu-плазміногену, комплементарний лізин-зв’язувальному сайту крингла 5, міститься в межах послідовності Аα168Ala−183Lys, яка розташована у слабкоструктурованій петлі між двома суперспіральними ділянками α-ланцюга D-регіона молекули фібрин(оген)у.
Дія калікс[4]арен-метиленбісфосфонової кислоти С-145 та її сірковмісного аналога на гемостаз
В. О. Чернишенко1, O. В. Савчук1, С. O. Черенок2, O. M. Силенко2,
A. O. Негеля3, Л. О. Касаткіна1, Л. В. Пирогова1, В. А. Дідківський1,
О. І. Юсова1, В. І. Кальченко2, Л. В. Гарманчук3, Т. В. Гриненко1,
Е. В. Луговськой1, С. В. Комісаренко1
1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
2Інститут органічної хімії НАН України, Київ;
3ННЦ «Інститут біології та медицини», Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна;
e-mail: bio.cherv@gmail.com
С-145 (октанатрієва сіль калікс[4]арен-тетра-метиленбісфосфонової кислоти) було раніше обрано як специфічний антикоагулянтний агент, який пригнічує полімеризацію фібрину, не маючи відчутного впливу на інші параметри системи зсідання крові. Оскільки C-145S (октанатрієва сіль калікс[тіа-4]арен-тетра-метиленбісфосфонової кислоти) має більшу гідрофобну чашу, можна очікувати його більшу антиполімеризаційну активність, порівняно із С-145. Метою цієї роботи було порівняння дії обох органічних сполук на полімеризацію фібрину, фібриноліз, агрегацію тромбоцитів та проліферацію ендотеліоцитів. Полімеризацію фібринового згустку в плазмі крові за дії АЧТЧ-реагенту та гідроліз фібринового згустку за дії тканинного активатора плазміногену в присутності С-145 та С-145S вивчали за допомогою турбідиметричного аналізу. Ефект С-145 та С-145S на активацію Glu-плазміногену стрептокіназою визначали за допомогою хромогенного субстрату S2251, а агрегацію тромбоцитів – за допомогою агрегатометрії. Стимульований викид Ca2+ з ендоплазматичного ретикулума та цитоплазми вивчали за допомогою спектрофлуориметрії із застосуванням специфічних флуоресцентних зондів Mag-Fluo-4 та FURA-2. Як С-145, так і C-145S знижувала кінцеву мутність згустку і подовжувала час напівлізису згустку в плазмі крові людини. Однак у модельній системі з полімерним фібрином desAB С-145 виявився ефективнішим інгібітором фібринолізу. C-145S, але не C-145, індукував зміни концентрації Ca2+ в цитоплазмі тромбоцитів у стані спокою, а також вірогідно інгібував (на 30%) викид Ca2+ з ендоплазматичного ретикулума тромбоцитів, активованих ADP. Як C-145, так і C-145S стимулювали проліферацію ендотеліальних клітин свині (РАЕ). Таким чином, показано, що калікс[4]арен C-145S був ефективнішим інгібітором полімеризації фібрину порівняно з С-145, який раніше було обрано для створення антикоагулянтного агента. C-145S також виявляв вираженіший інгібіторний ефект на кальцієвий сигналінг тромбоцитів і стимулюючий ефект на проліферацію ендотеліоцитів. Отже, С-145 виявився перспективнішою молекулярною платформою для створення антитромботичного агента.
Ca(2+)-залежна регуляція активації фібринолітичної системи на D-доменах фібрин(оген)у
Т. А. Яценко, В. М. Рибачук, С. М. Харченко, Т. В. Гриненко
Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: tetyanaa.yatsenko@gmail.com
У роботі досліджено роль іонів кальцію D-доменів фібрин(оген)у в активації фібринолітичного процесу. Для встановлення значення Ca2+-залежних змін у D-доменах використано два типи D-фрагментів фібриногену та DD-фрагментів фібрину, оброблених кальційхелатуючими агентами та одержаних у присутності іонів кальцію. Дослідження активації плазміногену тканинним активатором на D- і DD-фрагментах показало інтенсифікацію утворення плазміну після обробки фрагментів EDTA. Швидкість активації проензиму на DD-фрагментах також дозозалежно збільшувалась у присутності EGTA. Стимулюючий ефект DD-фрагмента, попередньо обробленого хелаторами, на активацію плазміногену дозозалежно знижувався в присутності Ca2+. Зміна інтенсивності стимуляції D-доменвмісними фрагментами фібрин(оген)у залежно від вмісту Ca2+ свідчить про необхідність кальційзалежних змін у D-доменах для експонування центрів взаємодії із плазміногеном і тканинним активатором та ініціації процесу фібринолізу.
Експериментальне дослідження фібринолітичної системи під впливом флокаліну за гострого гіпоксичного пошкодження нирок
А. І. Гоженко1, Ю. І. Губський2, Н. Д. Філіпець3, О. О. Філіпець3, О. А. Гоженко1
1ДП «Український науково-дослідний інститут медицини транспорту», Одеса;
2ДУ «Інститут фармакології та токсикології НАМН України», Київ;
3ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет», Чернівці;
е-mail: filipec.natalja@bsmu.edu.ua
В експериментах на щурах із гострою гіпоксичною гістогемічною нефропатією (ГГГН), зумовленою нітритом натрію та 2,4-динітрофенолом, вивчали стан фібринолітичної активності плазми крові, сечі, коркової, мозкової речовини та сосочку нирок під впливом активації K+АТР каналів флокаліном (5 мг/кг, внутрішньошлунково, 7 днів). Показано, що за розвитку ГГГН після введення флокаліну відбувалося підвищення та відновлення пригніченої гіпоксією фібринолітичної активності завдяки активації неензиматичного фібринолізу в плазмі крові, тоді як у сечі та в мозковій речовині нирок істотно збільшувалась ензиматична фібринолітична активність. Встановлена і статистично підтверджена позитивна динаміка показників іонорегулювальної функції нирок і екскреції протеїну вказують на захисний вплив активації K+АТР каналів на один із біохімічних механізмів патогенезу гострого гіпоксичного пошкодження нирок і протекторної дії флокаліну в канальцевому відділі нефрону.