Tag Archives: гемоглобін
Внесок лауреатів нобелівської премії в дослідження структури протеїнів: Дж. Самнер, Дж. Нортроп, У. Стенлі, Л. Полінг, Ф. Сенгер, М. Перуц, Дж. Кендрю
В. М. Данилова, Р. П. Виноградова, С. В. Комісаренко
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України
e-mail: valdan@biochem.kiev.ua
Отримано: 11 березня 2020; Затверджено: 15 травня 2020
Друга половина ХХ століття ознаменувалася епохальними відкриттями в галузі хімії та біохімії протеїнів, зокрема у встановленні структури протеїнів. Нобелівські лауреати з хімії за 1946 р. Джеймс Самнер, Джон Нортроп і Венделл Стенлі першими виділили у чистому кристалічному стані окремі ензими і віруси і довели їхню протеїнову природу, зробивши тим самим неоціненний науковий внесок у розвиток таких важливих біологічних дисциплін, як біохімія, особливо ензимологія, вірусологія та молекулярна біологія. Величезний внесок у з’ясування хімічних зв’язків, завдяки яким утворюється вторинна структура та інші рівні організації протеїнів, зробив видатний хімік ХХ ст. кристалограф, американський вчений Лайнус Полінг. Він одержав Нобелівську премію з хімії в 1954 р. «за дослідження природи хімічного зв’язку і його використання для встановлення структури складних сполук». Біохіміки його добре знають як автора вторинної будови протеїнів – α-спіралі і β-структури. А Фредерік Сенгер – двічі лауреат Нобелівської премії (1958 і 1980 рр.) був першим серед дослідників, хто визначив первинну амінокислотну послідовність протеїну, зокрема двох поліпептидних ланцюгів А та В інсуліну. Ф. Сенгер довів, що впорядкованість структури протеїну має аналогію з послідовністю генів у ДНК, і тому вона має бути підпорядкована таким самим закономірностям. Складне питання, яким чином протеїнова молекула розміщується в просторі, змогли вирішити англійські біохіміки Макс Ф. Перуц (Перутц) і Джон К. Кендрю, які рентгеноструктурним методом встановили будову протеїнів – гемоглобіну і міоглобіну – в просторі і яким в 1962 р. було присуджено Нобелівську премію з хімії «за дослідження структури глобулярних протеїнів».
Вплив селену на стійкість гемоглобіну до фотоокислювальних процесів
Т. М. Гусейнов, Ф. Р. Ях’яєва, Р. Г. Гулієва
Інститут фізики НАН Азербайджану, Баку;
e-mail: thuseynov@physics.ab.az
На прикладі морської свинки показано, що екзогенний селен (0,5 мг Na2SeO3 на кг маси тіла) впродовж 2-годинної експозиції в організмі тварини підвищує резистентність до фотоіндукуючого окислення гемоглобіну в еритроцитарних лізатах без додаткової стимуляції екзогенним селеном глутатіонпероксидазного механізму захисту гемоглобіну.
Як природну модель селенодефіцитного стану було використано вагітність жінок. Показано, що фізіологічне зменшення насичення селеном еритроцитів, у тому числі і гемоглобінових фракцій лізатів еритроцитів, призводить до зменшення резистентності гемоглобіну до індукованої фотоокислювальної деструкції. При цьому встановлено зменшення не тільки активності ензиму глутатіонпероксидази в лізатах еритроцитів, але і пероксидазної активності гемоглобіну (у присутності глутатіону). Це характерно для лізатів еритроцитів з меншим вмістом селену, тобто для еритроцитів жінок на пізніх термінах вагітності, що свідчить про існування певного зв’язку між насиченням селеном гемоглобіну і його пероксидазною активністю (у присутності глутатіону).
Біохімічні зміни в організмі щурів за дії цезію хлориду
Н. М. Мельникова, О. В. Єрмішев
Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ;
e-mail: iermishev@i.ua
Цезій останнім часом активно накопичується в навколишньому середовищі, але дія його на організм людей і тварин серед важких металів є найменш вивченою. У роботі показано, що під впливом цезію хлориду в організмі щурів відбуваються значні зміни біохімічних показників крові: зменшується вміст загального протеїну, рН, збільшується рівень сечовини, креатиніну, глюкози та загального гемоглобіну. Встановлено, що за дії цезію хлориду зменшується вміст калію в усіх досліджуваних органах і тканинах отруєних щурів. Гістологічні дослідження тканин серця щурів, отруєних цезієм хлоридом, свідчать про виникнення патології серцево-судинної системи. Знайдено, що застосування калієвмісного препарату «Аспаркам» зменшує негативний вплив цезію хлориду на організм щурів.