Tag Archives: інтерлейкіни
Профіль запальних цитокінів та маркери окисного стресу в сироватці крові щурів-альбіносів за введення фактору інгібування міграції макрофагів
N. T. Guliyeva1, S. V. Guliyeva2*, R. A. Akhundov2, N. R. Jabbarova3, T. A. Eyvazov2
1Department of Cytology, Embryology and Histology,
Azerbaijan Medical University, Baku, Azerbaijan;
2Research Center, Azerbaijan Medical University, Baku, Azerbaijan;
3Department of Health Care Organization,
Azerbaijan Medical University, Baku, Azerbaijan;
*e-mail: quliyevasevda789@gmail.com
Отримано: 09 липня 2025; Виправлено: 28 серпня 2025;
Затверджено: 28 листопада 2025; Доступно онлайн: 23 грудня 2025
Фактор інгібування міграції макрофагів (MIF) це плейотропний цитокін, який бере участь у регуляції запалення, імунних реакцій та окисно-відновного гомеостазу. Однак його метаболічні ефекти в експериментальних моделях залишаються недостатньо вивченими. Метою роботи було оцінити вплив рекомбінантного MIF на профіль цитокінів, маркери антиоксидантного захисту та показники ПОЛ у різні періоди часу після його одноразового внутрішньочеревного введення щурам-альбіносам. Тварин було поділено на контрольну групу (n = 20) та три експериментальні групи (n = 10 у кожній), які оцінювали після введення MIF (10 мкг/кг маси тіла) через 2, 3 та 14 днів, відповідно. У зразках сироватки визначали рівні IL-6, IL-10, TNF-α, IL-4, антиоксидантних маркерів та продуктів ПОЛ за допомогою ELISA та стандартних біохімічних методів. Показано, що введення MIF індукувало прозапальні та прооксидантні ефекти залежно від часу. Ранні компенсаторні протизапальні відповіді характеризувалися підвищенням рівня IL-10 та зниженням рівня IL-6. Однак на пізніших стадіях (3 та 14 день) підвищення рівня IL-6 та TNF-α, а також пригнічення IL-4 вказували на перехід до хронічного запалення. Антиоксидантні параметри поступово знижувалися, з максимальним пригніченням, що спостерігалося на 14-й день. Разом з тим, значне накопичення продуктів ПОЛ підтвердило тривалий оксидативний стрес і пошкодження мембран. Ці результати свідчать про потенціал MIF як фармакологічної мішені для лікування хронічних запальних і метаболічних порушень.
Рівень маркерів запалення у пацієнтів із інфарктом міокарда після черезшкірного коронарного втручання
Hadeel S. Abd-Alwahab1, Bayadir Abdul Hussein Mahmeed1,
Nesreen Ahmed Nasser1, Osama A. Mohsein2,3*
1College of Medicine, Al-Nahrain University, Baghdad, Iraq;
2Main Laboratory Unit, Al Habbobi Teaching Hospital,
Thi-Qar Health Directorate, Thi-Qar, Iraq;
3Department of Medical Laboratory Techniques,
Mazaya University College, Thi-Qar, Iraq;
*e-mail: osamaakram889@gmail.com
Отримано: 04 квітня 2024; Виправлено: 20 червня 2024;
Затверджено: 25 липня 2024; Доступно онлайн: 04 вересня 2024
Серцево-судинні захворювання є одними з найпоширеніших захворювань у світі, які вражають будь-який вік і іноді призводять до смерті. Атеросклероз, коронарний синдром та інфаркт міокарда зазвичай пов’язані з оклюзією артерій і вимагають черезшкірного коронарного втручання (ЧКВ) як нехірургічної процедури для відновлення кровотоку до серця. Важливу роль у діагностиці стану пацієнтів із ураженням серця відіграють біомаркери запалення, особливо інтерлейкіни та серцеві біомаркери. Мета дослідження полягала в оцінці сироваткових рівнів інтерлейкінів і серцевих біомаркерів після ЧКВ для зниження ризику гострого коронарного синдрому. У дослідженні взяли участь 100 осіб віком від 40 до 69 років із гострим коронарним синдромом, які перенесли успішне ЧКВ, і контрольна група, що складалася з 50 здорових учасників такого ж віку. Рівні інтерлейкінів, креатинкінази MB та міоглобіну вимірювали за допомогою імуноензимного аналізу. Рівні тропоніну та D-димеру оцінювали імуноензимним методом. Показано, що пацієнти перед ЧКВ мали значно вищі рівні IL-1β, IL‑6, IL-8, серцевого тропоніну I, D-димеру, креатинкінази-MB та міоглобіну порівняно з контрольною групою. Через добу після ЧКВ, рівні IL-6, IL-8, серцевого тропоніну І та D-димеру залишалися підвищеними. Через тиждень після ЧКВ, рівні IL-1β, IL-6, IL-8, CK-MB і міоглобіну не виявили суттєвих відмінностей, тоді як рівні серцевого тропоніну I та D-димеру залишалися підвищеними. Таким чином, у пацієнтів після ЧКВ, рівень інтерлейкінів знижується, що вказує на зменшення запальних процесів, але ураження серця певною мірою зберігається навіть через тиждень після процедури.
Ключові слова: .
Антиоксидантний статус і редокс-потенціал глутатіону еритроцитів у пацієнтів із гострим коронарним синдромом
І. В. Буко1, Л. З. Полонецький1, О. Г. Мрочек1, А. Г. Мойсейонок2
1Республіканський науково-практичний центр «Кардіологія », Мінськ, Білорусь;
e-mail: buko_iv@rambler.ru;
2Науково-практичний центр НАН Білорусі з продовольства, Мінськ
Досліджено і порівняно показники окислювального стресу, системного запалення, метаболізму і редокс-статусу глутатіону (GSH) у пацієнтів, що перенесли інфаркт міокарда з підвищенням сегмента ST на електрокардіограмі (ІМпST), і пацієнтів із нестабільною стенокардією (НС). У першій групі осіб виявлено підвищення вмісту мієлопероксидази і зниження активності супероксиддисмутази, помірне збільшення вмісту інтерлейкіну 6 в умовах збереження антиоксидантного потенціалу в плазмі крові. За НС виявляються порушення про-/антиоксидантної рівноваги і системна запальна реакція. Встановлено збільшення концентрації GSH (загального GSH) в еритроцитах за ІМпST та зменшення їх в осіб з НС. При цьому зареєстровано істотний зсув редокс-потенціалу еритроцитів у бік закислення і збільшення (на противагу від пацієнтів з ІМпST) активності глутатіонпероксидази. Розглянуто механізми реалізації про- і антиоксидантних функцій еритроцитів за гострого коронарного синдрому. Підкреслено роль редокс-потенціалу GSH еритроцитів у забезпеченні закислення внутрішньосудинного середовища для S-глутатіонілірування та оптимізації редокс-сигналювання в клітинах-мішенях.