Tag Archives: інтерлейкіни
Рівень маркерів запалення у пацієнтів із інфарктом міокарда після черезшкірного коронарного втручання
Hadeel S. Abd-Alwahab1, Bayadir Abdul Hussein Mahmeed1,
Nesreen Ahmed Nasser1, Osama A. Mohsein2,3*
1College of Medicine, Al-Nahrain University, Baghdad, Iraq;
2Main Laboratory Unit, Al Habbobi Teaching Hospital,
Thi-Qar Health Directorate, Thi-Qar, Iraq;
3Department of Medical Laboratory Techniques,
Mazaya University College, Thi-Qar, Iraq;
*e-mail: osamaakram889@gmail.com
Отримано: 04 квітня 2024; Виправлено: 20 червня 2024;
Затверджено: 25 липня 2024; Доступно онлайн: 04 вересня 2024
Серцево-судинні захворювання є одними з найпоширеніших захворювань у світі, які вражають будь-який вік і іноді призводять до смерті. Атеросклероз, коронарний синдром та інфаркт міокарда зазвичай пов’язані з оклюзією артерій і вимагають черезшкірного коронарного втручання (ЧКВ) як нехірургічної процедури для відновлення кровотоку до серця. Важливу роль у діагностиці стану пацієнтів із ураженням серця відіграють біомаркери запалення, особливо інтерлейкіни та серцеві біомаркери. Мета дослідження полягала в оцінці сироваткових рівнів інтерлейкінів і серцевих біомаркерів після ЧКВ для зниження ризику гострого коронарного синдрому. У дослідженні взяли участь 100 осіб віком від 40 до 69 років із гострим коронарним синдромом, які перенесли успішне ЧКВ, і контрольна група, що складалася з 50 здорових учасників такого ж віку. Рівні інтерлейкінів, креатинкінази MB та міоглобіну вимірювали за допомогою імуноензимного аналізу. Рівні тропоніну та D-димеру оцінювали імуноензимним методом. Показано, що пацієнти перед ЧКВ мали значно вищі рівні IL-1β, IL‑6, IL-8, серцевого тропоніну I, D-димеру, креатинкінази-MB та міоглобіну порівняно з контрольною групою. Через добу після ЧКВ, рівні IL-6, IL-8, серцевого тропоніну І та D-димеру залишалися підвищеними. Через тиждень після ЧКВ, рівні IL-1β, IL-6, IL-8, CK-MB і міоглобіну не виявили суттєвих відмінностей, тоді як рівні серцевого тропоніну I та D-димеру залишалися підвищеними. Таким чином, у пацієнтів після ЧКВ, рівень інтерлейкінів знижується, що вказує на зменшення запальних процесів, але ураження серця певною мірою зберігається навіть через тиждень після процедури.
Ключові слова: .
Антиоксидантний статус і редокс-потенціал глутатіону еритроцитів у пацієнтів із гострим коронарним синдромом
І. В. Буко1, Л. З. Полонецький1, О. Г. Мрочек1, А. Г. Мойсейонок2
1Республіканський науково-практичний центр «Кардіологія », Мінськ, Білорусь;
e-mail: buko_iv@rambler.ru;
2Науково-практичний центр НАН Білорусі з продовольства, Мінськ
Досліджено і порівняно показники окислювального стресу, системного запалення, метаболізму і редокс-статусу глутатіону (GSH) у пацієнтів, що перенесли інфаркт міокарда з підвищенням сегмента ST на електрокардіограмі (ІМпST), і пацієнтів із нестабільною стенокардією (НС). У першій групі осіб виявлено підвищення вмісту мієлопероксидази і зниження активності супероксиддисмутази, помірне збільшення вмісту інтерлейкіну 6 в умовах збереження антиоксидантного потенціалу в плазмі крові. За НС виявляються порушення про-/антиоксидантної рівноваги і системна запальна реакція. Встановлено збільшення концентрації GSH (загального GSH) в еритроцитах за ІМпST та зменшення їх в осіб з НС. При цьому зареєстровано істотний зсув редокс-потенціалу еритроцитів у бік закислення і збільшення (на противагу від пацієнтів з ІМпST) активності глутатіонпероксидази. Розглянуто механізми реалізації про- і антиоксидантних функцій еритроцитів за гострого коронарного синдрому. Підкреслено роль редокс-потенціалу GSH еритроцитів у забезпеченні закислення внутрішньосудинного середовища для S-глутатіонілірування та оптимізації редокс-сигналювання в клітинах-мішенях.