Tag Archives: сеча
Оцінка подокаліксину в сечі як біомаркера для ранньої діагностики гіпертонічної нефропатії
I. Kostovska*, K. Tosheska-Trajkovska, D. Labudovic,
S. Cekovska, O. Kostovski, G. Spasovski
Faculty of Medicine, Ss. Cyril and Methodius University in Skopje, North Macedonia;
*e-mail: irenakostovska22@yahoo.com
Отримано: 31 серпня 2023; Виправлено: 28 вересня 2023;
Затверджено: 27 жовтня 2023; Доступно онлайн: 06 листопада 2023
Хронічне ураження нирок, пов’язане з високим артеріальним тиском відомо як гіпертонічна нефропатія (ГН). Пошкодження подоцитів в патогенезі цього захворювання призводить до виділення в сечу сіалоглікопротеїну подокаліксину, тому подокаліксин може бути важливим для ранньої діагностики ГН. Метою дослідження було вивчити взаємозв’язок між рівнем подокаліксину в сечі та клінічними і біохімічними параметрами в осіб із ГН, а також оцінити діагностичну корисність подокаліксину в сечі як раннього маркера ГН. Серед 114 учасників цього перехресного дослідження, було 30 здорових осіб контрольної групи та 84 пацієнтів із клінічно підтвердженою хронічною артеріальною гіпертензією (ХГ). У всіх учасників було проведено біохімічне дослідження крові. Рівень мікроальбуміну та креатиніну в сечі вимірювали за допомогою імунотурбідиметричного та спектрофотометричного методів відповідно; рівень подокаліксину в сечі оцінювали за допомогою ELISA. Пацієнтів із ХГ було розподілено на підгрупи за співвідношенням мікроальбумін/креатинін сечі (UM/CR) та стадією хронічної хвороби нирок (ХХН). Отримані результати показали, що рівень подокаліксину в сечі був суттєво підвищений в обох досліджуваних підгрупах UM/CR та ХХН порівняно з контрольною групою. Продемонстровано поступове підвищення рівня подокаліксину в сечі зі зростанням стадії ХХН, особливо в IV та V стадіях, а також більш високу чутливість подокаліксину в сечі порівняно зі співвідношенням UM/CR при ранньому виявленні ГН. Зроблено висновок, що подокаліксин у сечі може бути важливим і високочутливим маркером для ранньої діагностики гіпертонічної нефропатії у пацієнтів із хронічною гіпертензією.
«Три джерела і три складові частини» вільних олігосахаридів
І. Ю. Письменецька1, Т. Д. Баттерс2
1ДУ «Дніпропетровська медична академія», Україна;
2Інститут глікобіології Оксфордського університету, Велика Британія;
e-mail: pismenetskaya@yahoo.com
Метаболізм глікопротеїнів і гліколіпідів супроводжується появою незв’язаних структурних аналогів вуглеводної частини глікокон’югатов або так званих вільних олігосахаридів. Усередині клітини існує декілька їх джерел: 1) багатоступеневий шлях N-глікозилювання, 2) механізми контролю фолдингу протеїнів і асоційована з ЕПР деградація неправильно глікозильованих та/або неправильно згорнутих глікопротеїнів, 3) деградація зрілих глікокон’югатів у лізосомах. В огляді підсумовується відома інформація щодо шляхів появи вільних олігосахаридів у різних компартментах клітини і деталі їхньої структури залежно від джерела виникнення. Крім того, обговорюються дані про позаклітинні вільні олігосахариди, їх структуру та зміни за нормальних і патологічних станів.