Tag Archives: токсичність
Багатофункціональні гідрогелі на основі хітозану: характеристика та оцінка біосумісності та біодеградації in vitro
Н. Maнькo1, M. Луцик1, В. Aнтонюк1,2, I. Iвaсeчкo1,
Н. Скoрoхід1, Г. Koсякoвa3, O. Meгeдь3, T. Гoрiдько3,
Н. Гула3, O. Kлючівськa1, Р. Пaнчук1, Н. Пoхoдилo4,
О. Бaрaбaш4, T. Думич2, Р. Стойкa1,4*
1Інститут біології клітини НАН України, Львів, Україна;
2Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Львів, Україна;
3Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ, Україна;
4Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна;
*e-mail: stoika.rostyslav@gmail.com
Отримано: 29 листопада 2023; Виправлено: 31 грудня 2023;
Затверджено: 01 лютого 2024; Доступно онлайн: 26 лютого 2024
Описані нові гідрогелі хітозану, доповнені хондроїтин-6-сульфатом, або гіалуроновою кислотою чи агарозою, а також N-стеароїлетаноламіном (NSE). При формуванні цих гелів враховували катіонні властивості хітозану та аніонні властивості трьох інших біополімерів. Результати FTIR-аналізу створених гідрогелів свідчать про утворення композицій, які містили вищевказані біополімери та NSE (1,95 мг/г або 0,062 мг/см2 хітозан-гіалуронатного гідрогелю). Хітозан різної молекулярної маси (150, 500, 740 кДа), а також хондроїтин-6-сульфат (<2 мг/мл) і гіалуронова кислота (<2 мг/мл) не продемонстрували значної цитотоксичної дії in vitro (тести з МТТ та із виключення трипанового синього) щодо псевдонормальних клітин епітеліальних (лінія MCF10A людської молочної залози, лінія HaCat людських кератиноцитів і лінія HEK293 клітин ембріональної нирки людини) і сполучної (мишачі фібробласти лінії Balb/3T3) тканин. Менше ніж 20% інгібування виживання клітин спостерігали за дії 80 мкМ (26 мг/мл) NSE. Більшість гелів були стійкими до деградації у сольовому розчині, однак вони руйнувалися протягом >24 год культивування в середовищі, що містило 10% ембріональної телячої сироватки крові. Обговорено перспективи застосування створених гідрогелів на основі хітозану як супресорів запалення та стимуляторів загоєння ран у лабораторних тварин.
Біохімічні механізми вільно-радикального ушкодження ядерного геному кадмієм
І. М. Трахтенберг1, Ю. І. Губський2, Є. Л. Левицький3, І. Ф. Бєленічев4
1Інститут медицини праці НАМН України, Київ;
2Інститут фармакології і токсикології НАМН України, Київ;
3Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: levitsky@biochem.kiev.ua;
апорізький державний медичний університет Міністерства охорони здоров’я України
Кадмій протягом багатьох років використовується в промисловості і сільському господарстві. Активне його застосування пов’язано з небезпекою для здоров’я людини, зважаючи на значний рівень токсичної дії на організм. Мета огляду – проаналізувати дані літератури і результати власних експериментальних досліджень, що стосуються біохімічних механізмів токсичної дії кадмію на ядерний хроматин клітин, передусім, печінки. На підставі цього аналізу підтверджено концепцію, згідно з якою токсичність кадмію визначається ушкодженнями, спричиненими вільними радикалами, виникнення яких індукують іони токсиканту. Утворені при цьому реактивні види кисню є, самі по собі, активними ушкоджуючими агентами, що зумовлюють токсичні ефекти, в тому числі мутагенний, що призводить у кінцевому підсумку до апоптозу і загибелі клітини.
Комплексні сполуки паладію(ІІ) з 1-феніл-1-гідроксиметиленбісфосфоновою кислотою та їх протипухлинна активність
О. М. Козачкова1, Н. В. Царик1, В. В. Трачевський2,
О. Б. Роженко3, Ю. Г. Шермолович3, О. І. Гузир3,
Н. І. Шарикіна4, В. Ф. Чехун5, В. І. Пехньо1
1Інститут загальної та неорганічної хімії ім. В. І. Вернадського НАН України, Київ;
2Технічний центр НАН України, Київ;
3Інститут органічної хімії НАН України, Київ;
4ДУ «Інститут фармакології та токсикології НАМН України», Київ;
5Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України, Київ;
e-mail: complex@ionc.kiev.ua
Методами рН-потенціометрії, електронної та ЯМР спектроскопії досліджено комплексоутворення K2[PdCl4] з 1-феніл-1-гідроксиметиленбісфосфоновою кислотою (PhHMBP, H4L). Встановлено, що у водному розчині з фізіологічною концентрацією аніонів хлору (0, 15 моль/л KCl) в залежності від рН утворюються аніонні комплекси еквімолярного складу [PdHLCl2]3- (lgβ = 24,51(0,3)) та [PdLCl2]4- (lgβ = 20,74(0,02)). Внутрішня координаційна сфера Pd сформована двома атомами кисню двох фосфонових груп бідентатно координованого ліганду при замиканні шестичленного [О, O] циклу та двома аніонами хлору. Методом спектроскопії ЯМР 31Р підтверджено утворення комплексів Pd(ІІ) еквімолярного складу з бідентатно координованою до центрального іона металу PhHMBP двома атомами кисню фосфонових груп. На моделях in vitro порівняно цитотоксичну активність (IC50 за вмістом металу) розчинів комплексів Pd(II) з PhHMBP та цисплатину по відношенню до клітин остеосаркоми MG-63 та пухлини молочної залози MCF-7 людини. Встановлено, що розчини комплексів Pd(II) з PhHMBP виявляли меншу цитотоксичну активність порівняно з цисплатином. Параметри гострої токсичності (ЛД50 за вмістом металу) розчинів комплексів Pd(II) з PhHMBP вказували на їхню меншу токсичність порівняно із цисплатином. Показано, що застосування розчинів комплексів Pd(ІІ) із PhHMBP обумовлювало гальмування пухлинного росту в мишей із саркомою-180.
Антиоксидантна активність алкоксизаміщених (хінолін-4-ілтіо)карбонових кислот
О. О. Бражко1, М. П. Завгородній1, О. С. Кругляк2,
Л. О. Омельянчик1, Г. С. Шаповал2
1Запорізький національний університет, Україна;
2Інститут біоорганічної хімії та нафтохії НАН України, Київ;
e-mail: hellen.brazhko@gmail.com
Проведено відбір за допомогою віртуального скринінгу потенційних біоактивних молекул серед алкоксипохідних (хінолін-4-ілтіо)карбонових кислот та визначено їхню біологічну активність. Досліджувані речовини виявили себе як малотоксичні біологічно активні сполуки. Встановлено, що 4-тіопохідні хіноліну мають виражений антирадикальний, антиокислювальний ефект і можуть відігравати роль превентивних антиоксидантів, радіо- та цитопротекторів.