Tag Archives: цитотоксична активність
Нові двоядерні комплекси ціанідів із гидроксиаміновим лігандом: Синтез, характеристика та можливості застосування
N. Korkmaz1*, Ş. A. Korkmaz2, Y. Ceylan3,
R. İmamoğlu3, A. S. Bülbül4, A. Karadağ5
1Department of Basic Sciences and Health, Hemp Institute, Yozgat Bozok University, Yozgat, Turkey;
2Department of Chemistry and Chemical Processing Technologies, Tunceli Vocational School, Munzur University, Tunceli, Turkey;
3Faculty of Science, Department of Molecular Biology and Genetics, Bartın University, Bartın, Turkey;
4Department of Biology, Faculty of Science and Arts, Kahramanmaraş Sütçü İmam University, Kahramanmaraş, Turkey;
5Department of Chemistry, Faculty of Arts and Sciences, Yozgat Bozok University, Yozgat, Turkey;
*e-mail: nesrinokumus@gmail.com
Отримано: 14 вересня 2021; Затверджено: 21 січня 2022
Метою цієї роботи було синтезувати комплекси ціанідів [Ni(Abut)Ni(CN)4]·8H2O (C1), [Cu(Abut)2Ni(CN)4]·7H2O (C2), [Zn(Abut)Ni(CN)4]·8H2O (C3) та [Cd(Abut)Ni(CN)4]·7H2O (C4) та дослідити їх антибактеріальну та цитотоксичну дію. Одержані комплекси вивчали методом мікрохвильового синтезу з використанням ІЧ- Фур’є спектроскопії та термічного аналізу. Досліджено антибактеріальну та цитотоксічну активність синтезованих комплексів. Встановлено, що розщеплення смуг коливання ціанідогруп в ІЧ-Фур’є спектрах C1-C4 вказує на наявність кінцевих ціаногруп. Антибактеріальну активність C1-C4 вивчали на дев’яти видах грам-негативних та шести грам-позитивних бактеріях. Найбільшу антибактеріальну активність комплексів спостерігали за концентрації 1000 мкг/мл. Цитотоксичну активність оцінювали з використанням клітинної лінії HeLa та МТТ-тесту. Виявлено, що досліджувані ціанідні комплекси знижують життєздатність клітин HeLa зі значеннями IC50 14,86; 6,5; 7,2 та 19,2 мкг/мл для комплексів C1, C2, C3 та C4, відповідно.
Цитотоксична активність кластерної сполуки ренію з β-аланіновими лігандами
К. В. Полохіна1, Д. Є. Китова1, О. В. Штеменко1, Н. І. Штеменко1,2
1Український державний хіміко-технологічний університет, Дніпро;
2Національний ТУ «Дніпровська політехніка», Україна;
e-mail: n.shtemenko@i.ua
Отримано: 25 лютого 2019; Затверджено: 29 листопада 2019
Раніше нами було показано, що кластерні сполуки ренію не лише пригнічують пухлинний ріст in vivo, але й підтримують антиоксидантний статус експериментальних тварин. Подальші дослідження впливу нових синтезованих сполук диренію(ІІІ) та кластерних сполук ренію на лейкемічні клітини людини є важливими. Метою цієї роботи було дослідити цитотоксичну активність нової кластерної сполуки ренію з β-аланіновими лігандами [Re2Cl6(C3H7NO2)2]·1.5H2O (I) у розчинах і наноліпосомах окремо та разом з цисплатином на клітинах Jurkat. Показано, що цитотоксичність І у розчині близька за значенням LC50 до цисплатину (LC50 = 2,06·10-6 M). Застосування системи реній–платина у комбінації з І показало збільшення цитотоксичності, особливо коли обидва компоненти системи знаходилися у формі змішаних ліпосом (LC50 = 4,93·10-10 M). Отже, нова сполука ренію зі структурою дикарбоксилату з цвітер–іонними лігандами має значну цитотоксичну і проапоптотичну дію в культурі лейкемічних клітин, особливо в комбінації з цисплатином, що підкреслює важливість подальшого пошуку нових активних сполук ренію та розробки нових протоколів для комбінаційної хіміотерапії на основі систем реній–платина.
Комплексні сполуки паладію(ІІ) з 1-феніл-1-гідроксиметиленбісфосфоновою кислотою та їх протипухлинна активність
О. М. Козачкова1, Н. В. Царик1, В. В. Трачевський2,
О. Б. Роженко3, Ю. Г. Шермолович3, О. І. Гузир3,
Н. І. Шарикіна4, В. Ф. Чехун5, В. І. Пехньо1
1Інститут загальної та неорганічної хімії ім. В. І. Вернадського НАН України, Київ;
2Технічний центр НАН України, Київ;
3Інститут органічної хімії НАН України, Київ;
4ДУ «Інститут фармакології та токсикології НАМН України», Київ;
5Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України, Київ;
e-mail: complex@ionc.kiev.ua
Методами рН-потенціометрії, електронної та ЯМР спектроскопії досліджено комплексоутворення K2[PdCl4] з 1-феніл-1-гідроксиметиленбісфосфоновою кислотою (PhHMBP, H4L). Встановлено, що у водному розчині з фізіологічною концентрацією аніонів хлору (0, 15 моль/л KCl) в залежності від рН утворюються аніонні комплекси еквімолярного складу [PdHLCl2]3- (lgβ = 24,51(0,3)) та [PdLCl2]4- (lgβ = 20,74(0,02)). Внутрішня координаційна сфера Pd сформована двома атомами кисню двох фосфонових груп бідентатно координованого ліганду при замиканні шестичленного [О, O] циклу та двома аніонами хлору. Методом спектроскопії ЯМР 31Р підтверджено утворення комплексів Pd(ІІ) еквімолярного складу з бідентатно координованою до центрального іона металу PhHMBP двома атомами кисню фосфонових груп. На моделях in vitro порівняно цитотоксичну активність (IC50 за вмістом металу) розчинів комплексів Pd(II) з PhHMBP та цисплатину по відношенню до клітин остеосаркоми MG-63 та пухлини молочної залози MCF-7 людини. Встановлено, що розчини комплексів Pd(II) з PhHMBP виявляли меншу цитотоксичну активність порівняно з цисплатином. Параметри гострої токсичності (ЛД50 за вмістом металу) розчинів комплексів Pd(II) з PhHMBP вказували на їхню меншу токсичність порівняно із цисплатином. Показано, що застосування розчинів комплексів Pd(ІІ) із PhHMBP обумовлювало гальмування пухлинного росту в мишей із саркомою-180.