Tag Archives: відновлений глутатіон
Ефекти глутамінової кислоти та цистеїну на маркери оксидативного стресу в щурів
Н. О. Салига
Iнститут біології тварин НААН України, Львів;
е-mail: ynosyt@yahoo.com
Отримано: 07 травня 2020; Затверджено: 13 листопада 2020
Мета цієї роботи полягала в дослідженні антиоксидантних ефектів глутамінової кислоти (Glu) та цистеїну (Cys) на тлі епінефриніндукованого стресу (ЕРІ) в щурів. Тварин було розділено на п’ять груп: EPI, EPI/Glu, EPI/Glu/Cys, EPI/Cys, контрольна. Стрес зумовлювали введенням ЕРІ в дозі 1 мг/кг. Вміст відновленого глутатіону (GSH), активність антиоксидантних ензимів (GPx, GR, GST, G6PD) та вміст продуктів пероксидного окислення ліпідів визначали в тканинах міокарда та селезінки. Встановлено, що за епінефринового стресу в щурів підвищувався вміст продуктів пероксидного окислення ліпідів у міокарді та знижувався рівень GSH у тканинах міокарда та селезінки щурів. Спостерігалося підвищення активності GPx у селезінці лише в стресових тварин, при цьому була значно знижена активність GPx у груп щурів, які додатково отримували амінокислоти (Glu, Glu/Cys, Cys). Одержані результати свідчать про те, що активність GR за дії cтресу знижувалась у всіх досліджуваних групах щурів у тканині селезінки та у EPI та EPI/L-Cys груп щурів у тканині міокарда. У групи щурів Glu та Glu/Cys не спостерігали істотної різниці в досліджуваних параметрах. Дійшли висновку, що застосування Glu і Cys окремо або разом частково пом’якшує епінефриніндукований стрес у щурів.
Вплив L-глутамінової кислоти і піридоксину на виснаження рівня глутатіону і пероксидне окислення ліпідів, спричинені епінефриніндукованим стресом у щурів
Н. О. Салига
Iнститут біології тварин НААН України, Львів;
е-mail: ynosyt@yahoo.com
Метою роботи було дослідити і порівняти захисні ефекти L-глутамінової кислоти (L-Glu) як окремо, так і у поєднанні з піридоксином (L-Glu+Pyridoxine) за дії епінефриніндукованого стресу в щурів. Окреслено можливі зв’язки між змінами рівня відновленого глутатіону (GSH), активністю антиоксидантних ензимів і вмістом продуктів пероксидного окислення після введення вищезгаданих речовин та дії стресу в різних тканинах щурів. Показано, що внаслідок стресу вміст GSH істотно знижувався в усіх досліджуваних тканинах (за винятком нирок), в усіх тканинах також знижувалась активність глутатіонзалежних ензимів. У тварин, що додатково отримували L-Glu і L-Glu+Pyridoxine набагато менше змінювались досліджувані показники або не змінювались взагалі. Вміст продуктів пероксидного окислення (гідрорероксиди ліпідів (LOOH) і ТБК-активні продукти (TBARS)) у тканинах міокарда, печінки та нирок у тварин, що зазнали стресу, був вірогідно вищим порівняно з контролем, тоді як у тварин, що додатково отримували L-Glu і L-Glu+Pyridoxine, вміст LOOH у тканинах нирок, селезінки та печінки і вміст TBARS у тканинах селезінки, печінки та міокарда був майже на рівні контрольних значень. Одержані результати свідчать про те, що L-Glu і L-Glu+Pyridoxine можуть пом’якшувати та пригнічувати гострий стрес у щурів.
Інтенсивність пероксидних процесів і активність антиоксидантних ензимів у тканинах щурів за підвищеного рівня хрому в раціоні
Р. Я. Іскра, В. Г. Янович
Інститут біології тварин НААН, Львів, Україна;
е-mail: ruslana_iskra@inenbiol.com.ua
Наведені дані про вплив хрому в різних тканинах щурів у разі споживання його з комбікормом у вигляді CrCl3 × 6H2O на інтенсивність пероксидних процесів та активність антиоксидантних ензимів. Встановлено ступінь підвищення вмісту хрому в досліджуваних тканинах щурів під час додавання його до комбікорму в кількості 200 мкг/кг протягом 30 днів. Вміст хрому у досліджуваних тканинах щурів зменшується в ряду: селезінка, серце, нирки, легені, мозок, печінка, скелетний м’яз.
В усіх тканинах щурів, яким згодовували комбікорм із добавкою хрому, за винятком скелетних м’язів, зменшується вміст продуктів пероксидного окислення ліпідів (ПОЛ) – гідропероксидів і ТБК-активних продуктів (вторинних продуктів ПОЛ, які утворюються в реакції з 2-тіобарбітуровою кислотою). Найбільше зменшується вміст продуктів ПОЛ у селезінці, нирках, печінці і легенях. При цьому в усіх органах і тканинах щурів за дії хрому підвищується активність глутатіонпероксидази, глутатіонредуктази і каталази. У мозку і нирках зростає вміст відновленого глутатіону. Активність супероксиддисмутази більша лише в серцевому і скелетному м’язах тварин, приблизно однакова в легенях і печінці, а в інших органах – мозку, нирках і селезінці у тварин дослідної групи активність ензиму нижча, ніж у тварин контрольної групи. Одержані результати свідчать про регуляторний вплив хрому на активність ензимів антиоксидантної системи в органах і тканинах щурів, про органно-тканинні особливості цього впливу.
Активність глутатіонової системи антиоксидантного захисту в щурів за дії L-глутамінової кислоти
Н. О. Салига
Інститут біології тварин НААН, Львів, Україна;
е-mail: ynosyt@yahoo.com
Дані щодо впливу глутамінової кислоти (L-Glu), яка є однією з трьох амінокислот-попередників глутатіону на організм тварин є доволі суперечливими, тому дослідження у цьому напрямі залишаються актуальними. Метою наших досліджень було з’ясувати як впливає додаткове введення L-Glu на активність глутатіонової ланки антиоксидантного захисту та на вміст продуктів пероксидного окислення ліпідів у різних органах і тканинах щурів. Досліджено вплив додаткового введення до раціону L-Glu (285 і 715 мг/кг) на активність антиоксидантних ензимів та інтенсивність пероксидних процесів у різних тканинах щурів. Показано, що в печінці, селезінці та нирках щурів, які отримували 715 мг/кг L-Glu зростає вміст GSH та активність глутатіонпероксидази. У тканинах тварин, які отримували L-Glu виявлено зниження вмісту гідропероксидів ліпідів та ТБК-активних продуктів. Показано, що збагачення раціону щурів L-Glu протягом 30 діб приводило до змін активності глутатіонової ланки антиоксидантного захисту та інтенсивності пероксидного окислення ліпідів. Істотніші зміни цих показників спостерігали в тварин, які отримували 715 мг/кг L-Glu до раціону.
Зміни глутатіонової системи та пероксидного окислення ліпідів у крові щурів під впливом хлорпірифосу протягом першої години після його введення
В. П. Росаловський, С. В. Грабовська, Ю. Т. Салига
Інститут біології тварин НААН, Львів, Україна;
e-mail: ros.volodymyr@gmail.com
Хлорпірифос – високотоксична фосфорорганічна сполука, яка широко використовується в багатьох інсектицидах. Разом з антихолінестеразною дією, вплив хлорпірифосу на організм може реалізовуватись за допомогою інших біохімічних механізмів, у тому числі через порушення прооксидантно-антиоксидантного балансу та індукування вільнорадикального оксидативного стресу. Особливості виникнення і перебігу цих явищ до кінця не з’ясовано. Метою роботи було дослідити вплив хлорпірифосу на основні параметри глутатіонової системи антиоксидантного захисту та процеси пероксидного окислення ліпідів у крові щурів у часовій динаміці (впродовж однієї години) одразу після введення хлорпірифосу дослідним тваринам. Встановлено, що одноразове введення щурам хлорпірифосу в дозі 50 мг/кг спричиняло, поряд з лінійним зниженням бутирилхолінестеразної активності, зростання активності глутатіонпероксидази та глутатіонредуктази, а також змінювало рівень відновленого глутатіону, ТБК-активних продуктів та гідропероксидів ліпідів. Найвагоміші зміни досліджуваних показників мали місце на 15- та 30-й хвилинах після введення хлорпірифосу в організм.