С. О. Бобровник, М. О. Демченко, С. В. Комісаренко

Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: s-bobrov@bk.ru

В статті розглянуто деякі проблеми, що зустрічаються за визначення авідності двохвалентних антитіл в експерименті або за допомогою теоретичних підходів для тих випадків, коли афінність антитіл є відомою. Показано, що для вимірювання частини двовалентних антитіл, які залишаються вільними в їх суміші з надлишком антигену, що є необхідним для оцінки авідності, потрібно використовувати методи, чутливість яких значно перевищує чутливість ELISA. Раніше існуючі теоретичні підходи не дозволяли оцінити звідність двовалентних антитіл з цілої низки причин. Але в останні роки було запропоновано методи, що дають можливість оцінити звідність антитіл або інших рецепторів, які складаються із двох зв’язуючих центрів, з’єднаних між собою гнучким лінкером відомої довжини. Таким чином, зараз є всі можливості для визначення авідності двовалентних антитіл як в експерименті, так і за допомогою теоретичних підходів.

Ключові слова: ELISA, авідність, антитіла, афінність