Tag Archives: антитіла
Порівняння ад’ювантних властивостей хітозану за пероральної та підшкірної імунізації мишей БСА
М. Р. Козак1*, І. М. Петрух1, В. В. Влізло2
1Інститут біології тварин НААН України, Львів;
2Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького, Україна;
*e-mail: mariyarkozak@gmail.com
Отримано: 15 грудня 2021; Затверджено: 01 липня 2022
Вакцинація – найкращий спосіб для запобігання поширення інфекційних захворювань. Недоліками вакцинації є її побічні ефекти. Молекули ДНК, РНК або протеїни, які мають антигенні властивості, є потенційно безпечними. Однак ці молекули мають низьку імуногенність, і тому потребують кон’югації з ад’ювантом. Метою дослідження було оцінити потенціал хітозану як ад’юванта та порівняти його ефективність за підшкірного та орального способу введення. Експерименти проводили на 3 групах мишей лінії BALB/c. Мишам першої групи вводили 20 мкл суміші хітозану (3,3 мг/кг) та БСА (1,7 мг/кг) у забуференому фізіологічному розчині підшкірно. Мишам другої дослідної групи суміш хітозану та БСА за тих же доз і об’ємів вводили орально. Третя група – контрольна – не вакциновані миші. Імунізацію проводили на 1, 14 та 28 дні експерименту. Рівень антитіл до БСА визначали методом ELISA. У сироватці крові визначали активність аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази, вміст холестерину, креатиніну та сечовини. Встановлено, що як підшкірна, так і оральна імунізація забезпечувала 2-кратне підвищення титрів анти-BSA антитіл на фоні утримання усіх біохімічних показників крові на рівні фізіологічної норми. Однак у сироватці мишей, імунізованих орально, активність аспартатамінотрансферази була підвищеною порівняно з мишами, імунізованими підшкірно. Зниженими виявились рівень холестерину у сироватці мишей, імунізованих підшкірно та креатиніну і сечовини в обох експериментальних групах порівняно з контролем. Зроблено висновок, що оральна імунізація з хітозаном є оптимальним шляхом для індукції антиген-специфічних антитіл.
Авідність двовалентних антитіл. Проблеми її експериментального визначення і теоретичної оцінки
С. О. Бобровник, М. О. Демченко, С. В. Комісаренко
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: s-bobrov@bk.ru
В статті розглянуто деякі проблеми, що зустрічаються за визначення авідності двохвалентних антитіл в експерименті або за допомогою теоретичних підходів для тих випадків, коли афінність антитіл є відомою. Показано, що для вимірювання частини двовалентних антитіл, які залишаються вільними в їх суміші з надлишком антигену, що є необхідним для оцінки авідності, потрібно використовувати методи, чутливість яких значно перевищує чутливість ELISA. Раніше існуючі теоретичні підходи не дозволяли оцінити звідність двовалентних антитіл з цілої низки причин. Але в останні роки було запропоновано методи, що дають можливість оцінити звідність антитіл або інших рецепторів, які складаються із двох зв’язуючих центрів, з’єднаних між собою гнучким лінкером відомої довжини. Таким чином, зараз є всі можливості для визначення авідності двовалентних антитіл як в експерименті, так і за допомогою теоретичних підходів.
Аналіз кривих титрування сироваткових антитіл, одержаних за допомогою методу ELISA
С. О. Бобровник
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: s-bobrov@bk.ru
Подано нову інтерпретацію одержаних в експерименті за допомогою методу ELISA дозозалежних кривих титрування для сироваткових або моноклональних антитіл, а також для поліреактивних імуноглобулінів. Показано, що запропонована автором оцінка цих кривих дозволяє одержати додаткову інформацію про присутність в досліджуваних зразках антитіл та про їхні властивості, а також про фактори, блокуючі або такі, що сприяють зв’язуванню антитіл з антигенами, яку раніше не помічали внаслідок неправильного розуміння цього питання.
Нікотинові ацетилхолінові рецептори: специфічні антитіла і функції в гуморальному імунітеті
М. В. Скок, Л. М. Коваль, О. Ю. Лихмус,
О. М. Калашник, Г. Л. Гергалова, С. В. Комісаренко
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: skok@biochem.kiev.ua
Нікотинові ацетилхолінові рецептори (нАХР) – це лігандзалежні іонні канали, спочатку відкриті у м’язах та нейронах і у подальшому винайдені в багатьох незбудливих клітинах. В огляді підсумовано результати досліджень, які було проведено у відділі молекулярної імунології протягом останніх десяти років, що стосуються будови і функцій нАХР у В-лімфоцитах і мітохондріях, а також ролі нАХР-специфічних антитіл у розвитку нейродегенеративних захворювань, таких як хвороба Альцгеймера.
Взаємозв’язок між базовою концентрацією С-реактивного протеїну в крові, рівнями сироваткових антиендотоксинових антитіл і ендотоксинзв’язувальним потенціалом моноцитів і гранулоцитів у здорових людей
А. І. Гордієнко
ДУ «Кримський державний медичний університет ім. С. І. Георгієвського», Сімферополь, Україна;
e-mail: uu4jey@csmu.strace.net
Методом кластерного аналізу вивчено асоціативні зв’язки між базовою концентрацією С-реактивного протеїну, рівнями антиендотоксинових антитіл різних класів і ендотоксинзв’язувальним потенціалом моноцитів і гранулоцитів периферичної крові у здорових людей. Встановлено, що в людей з підвищеною базовою концентрацією С-реактивного протеїну в крові вірогідно знижено вміст сироваткових антиендотоксинових антитіл різних класів і знижено рівень ендотоксинзв’язувального потенціалу моноцитів і гранулоцитів. Отже, неспроможність гуморальних і клітинноопосередкованих механізмів детоксикації і кліренсу ендотоксину може бути однією з можливих причин розвитку низькоінтенсивного запалення і підвищення рівня С-реактивного протеїну в крові.
Авідність поліреактивних імуноглобулінів
С. А. Бобровник
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: s-bobrov@bk.ru
Проведений аналіз механізму неспецифічної взаємодії поліреактивних імуноглобулінів (ПРІГ) з антигенами свідчить про те, що більшість методів, які традиційно використовуються для оцінки афінності специфічних антитіл із відповідними антигенами, не підходять для оцінки афінності ПРІГ. Зроблено порівняльну оцінку авідності ПРІГ мишей або людини до овальбуміну чи до міоглобіну коня з авіднiстю високоспецифічних до овальбуміну моноклональних антитіл (мАт). Встановлено, що авідність ПРІГ мишей та людини до використаних антигенів ніскільки не менша, а навіть дещо перевищує авідність високоспецифічних мАт до відповідного антигену.
Протеолітична активність IgG сироватки крові щурів лінії Wistar за експериментального ревматоїдного артриту
Ю. Я. Кіт1, С. Л. Мироновський3, І. Й. Кріль2,
А. М. Гаврилюк2, В. В. Чоп’як2, Р. С. Стойка1
1Інститут біології клітини НАН України, Львів;
2Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна;
3Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна;
e-mail: kit@cellbiol.lviv.ua
Метою роботи було дослідити протеолітичну активність IgG сироватки крові щурів лінії Wistar за експериментального ревматоїдного артриту (ЕРА), індукованого колагеном бика II типу. Для цього 20 щурів імунізували препаратом колагену бика II типу (Sigma Aldrich, США) у присутності ад’юванта Фрейнда. Розвиток ЕРА визначали за запаленням кінцівок у піддослідних тварин. Препарати IgG виділяли із сироватки крові імунізованих і неімунізованих тварин, осадженням антитіл 33%-им розчином сульфату амонію з наступною хроматографією на протеїн-G-сефарозній колонці. Як субстрати протеолітичної активності антитіл використовували: колаген бика II типу, гістони тимуса теляти, основний протеїн мієліну (ОПМ), БСА, коров’ячий казеїн. Встановлено, що препарати IgG сироватки крові щурів із ЕРА здатні гідролізувати гістон Н1, ОПМ, але каталітично неактивні щодо колагену II типу, казеїну, БСА та корових гістонів. IgG сироватки крові неімунізованих щурів не виявляли протеолітичну активність до жодного із цих протеїнових субстратів. Одержані нами дані вказують на те, що за колагеніндукованого артриту у сироватці крові щурів з’являються IgG-антитіла, які виявляють протеолітичну активність щодо гістону Н1 і ОПМ, що може бути пов’язано із розвитком запальних процесів в імунізованих щурів.
Рівні сироваткових антитіл до ліпополісахаридів ентеробактерій та їх взаємозв’язок із концентрацією С-реактивного протеїну в крові хворих на цукровий діабет
А. I. Гордієнко
Кримський державний медичний університет ім. С. I. Георгієвського, Сімферополь;
e-mail: uu4jey@csmu.strace.net
Проведено лабораторне обстеження хворих на цукровий діабет 1-го (ЦД-1) і 2-го (ЦД-2) типу. У всіх хворих методом твердофазного імуноензимного аналізу визначали концентрацію С-реактивного протеїну (СРП) в крові і рівні сироваткових антитіл до ліпополісахаридів ентеробактерій різних класів (анти-ЛПС-АТ). За допомогою кластерного аналізу встановлено, що у 40,8% хворих на ЦД-1 підвищена концентрація СРП в крові асоційована з істотним зниженням рівнів сироваткових анти-ЛПС-АТ класів A, M і G. У 56,7% хворих на ЦД-2 з підвищеною концентрацією СРП в крові рівні сироваткових анти-ЛПС-АТ класів A і M вірогідно не відрізнялися від норми, а рівні анти-ЛПС-IgG були вірогідно вищі. Разом з тим, активізація запалення з подальшим зростанням вмісту СРП в крові у хворих на ЦД-2 супроводжується значним збільшенням рівнів сироваткових анти-ЛПС-АТ класів A і G, а також тенденцією до зниження рівнів анти-ЛПС-IgM. Одержані результати свідчать про наявність взаємозв’язків між низькоінтенсивним запаленням й імунною відповіддю на ЛПС ентеробактерій за цукрового діабету 1- і 2-го типу.
Протеолітична активність IgG-антитіл мишей, імунізованих гістонами тимуса теляти
Ю. Я. Кіт1, Н. Корній1,3, І. Й. Кріль2, І. Б. Магорівська1, В. Ткаченко1, Р. О. Білий1,2, Р. С. Стойка1
1Інститут біології клітини НАН України, Львів;
e-mail: kit@cellbiol.lviv.ua;
2Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна;
3Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна
Метою роботи було з’ясувати здатність гістонів спричинювати утворення протеолітично активних IgG у мишей лінії BALB/c. Для цього мишей імунізували препаратом тотальної фракції гістонів тимусу теляти. IgG виділяли із сироватки крові імунізованих і неімунізованих тварин осадженням 33%-им сульфатом амонію з наступною хроматографією протеїнів на колонці із протеїн G-сефарозою. Як субстрати протеолітичної активності використовували гістони, основний протеїн мієліну (ОПМ), лізоцим, БСА, овальбумін, α2-макроглобулін, казеїн і цитохром с. Встановлено, що препарати IgG сироватки крові імунізованих мишей здатні гідролізувати гістон Н1, кóрові гістони та ОПМ. IgG сироватки крові неімунізованих мишей не виявляли протеолітичної активності щодо цих протеїнів. Гель-фільтрація антитіл показала, що їхня гідролізуюча активність відносно гістонів властива саме IgG, а не домішкам ензимів. Високий рівень протеолітичної активності препаратів IgG щодо гістонів також виявлено в IgG сироватки крові хворих на ревматоїдний артрит, але не в IgG клінічно здорових донорів. Одержані дані свідчать про те, що гістони позаклітинної локалізації можуть спричинювати утворення протабзимів в організмі ссавців. У роботі розглянуто можливе походження цих протабзимів, а також потенційну біологічну активність їх.