Tag Archives: ELISA
Специфічність та чутливість нового тесту для серологічної діагностики туберкульозу на основі злитого антигену MPT83-MPT63
А. А. Сіромолот1,2, Т. О. Чудіна2, I. C. Данілова3,
О. М. Рекалова4, Д. В. Колибо1,2, С. В. Комісаренко2
1ННЦ «Інститут біології та медицини», Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна;
2Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
3ННЦ «Інститут експериментальної та клінічної ветеринарної медицини», Харків, Україна;
4ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського НАМН України», Київ;
e-mail: saa0205@ukr.net
Метою цієї роботи було провести порівняльну характеристику експериментальної тест-системи з використанням злитого протеїну MPT83-MPT63 з референсними комерційними діагностикумами та дослідити основні оцінювальні характеристики імуноензимних тестів, таких як специфічність та чутливість. Крім того, ми намагалися дослідити кореляційну залежність біохімічних та імунологічних показників зразків крові пацієнтів із ТБ та тест-системами, які правильно діагностували захворювання у цих пацієнтів. Показано, що запропонована нами експериментальна тест-система не поступається існуючим діагностичним серологічним тестам щодо критеріїв вірогідності, інформативності та основним вимогам використання подібних імуноензимних тестів. Розроблено інструкцію щодо тестування зразків сироваток та показання до використання серологічних методів діагностики, що пропонуються.
Авідність двовалентних антитіл. Проблеми її експериментального визначення і теоретичної оцінки
С. О. Бобровник, М. О. Демченко, С. В. Комісаренко
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: s-bobrov@bk.ru
В статті розглянуто деякі проблеми, що зустрічаються за визначення авідності двохвалентних антитіл в експерименті або за допомогою теоретичних підходів для тих випадків, коли афінність антитіл є відомою. Показано, що для вимірювання частини двовалентних антитіл, які залишаються вільними в їх суміші з надлишком антигену, що є необхідним для оцінки авідності, потрібно використовувати методи, чутливість яких значно перевищує чутливість ELISA. Раніше існуючі теоретичні підходи не дозволяли оцінити звідність двовалентних антитіл з цілої низки причин. Але в останні роки було запропоновано методи, що дають можливість оцінити звідність антитіл або інших рецепторів, які складаються із двох зв’язуючих центрів, з’єднаних між собою гнучким лінкером відомої довжини. Таким чином, зараз є всі можливості для визначення авідності двовалентних антитіл як в експерименті, так і за допомогою теоретичних підходів.
Аналіз кривих титрування сироваткових антитіл, одержаних за допомогою методу ELISA
С. О. Бобровник
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: s-bobrov@bk.ru
Подано нову інтерпретацію одержаних в експерименті за допомогою методу ELISA дозозалежних кривих титрування для сироваткових або моноклональних антитіл, а також для поліреактивних імуноглобулінів. Показано, що запропонована автором оцінка цих кривих дозволяє одержати додаткову інформацію про присутність в досліджуваних зразках антитіл та про їхні властивості, а також про фактори, блокуючі або такі, що сприяють зв’язуванню антитіл з антигенами, яку раніше не помічали внаслідок неправильного розуміння цього питання.
Вікові зміни активності сироваткових поліреактивних імуноглобулінів (ПРІГ) у людей
С. А. Бобровник, М. О. Демченко, С. В. Комісаренко
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: s-bobrov@bk.ru
Встановлено, що активність сироваткових поліреактивних імуноглобулінів (ПРІГ) змінюється з віком у практично здорових людей віком від 25 до 70 років. При цьому найбільше (приблизно в 3–4 рази) змінюється активність сироваткових IgG ПРІГ в бік збільшення, тоді як активність IgM ПРІГ, навпаки, не підвищується, а іноді з віком навіть знижується. Активність сироваткових IgA ПРІГ варіює значно більше, ніж активність IgG ПРІГ, і до того ж активність IgА ПРІГ набагато менше залежить від віку, ніж IgG ПРІГ. Вікові зміни активності сироваткових ПРІГ у людей, що належать до різних класів імуноглобулінів можуть свідчити про важливу функціональну роль цих імуноглобулінів, яку ще слід виявити.
Особливості взаємодії поліреактивних імуноглобулінів із різними антигенами
С. А. Бобровник, М. О. Демченко, С. В. Комісаренко
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
е-mail: s-bobrov@bk.ru
Досліджено вплив твіну 20, а також лізоциму і протаміну на здатність поліреактивних імуноглобулінів (ПРІГ) зв’язуватись із різними антигенами. В той час як твін 20 інгібує реакцію зв’язування ПРІГ з антигенами, сорбованими на імунологічних плашках, лізоцим і протамін, навпаки, підсилюють її. Оскільки суміш протаміну і лізоциму за концентрацій, оптимальних для ефекту підсилення, не приводить до збільшення стимуляції зв’язування ПРІГ, зроблено висновок, що механізм впливу цих протеїнів на реактивність ПРІГ є однотиповим. Особливий інтерес, на нашу думку, викликає те, що твін 20 у присутності лізоциму або протаміну не призводить до ослаблення впливу цих протеїнів на реактивність ПРІГ відносно до сорбованих на плашках антигенів, а, навпаки, підсилює цей ефект.