Category Archives: Uncategorized
Гепатопротекторна дія 2,6-диметилпіридину N-оксиду (Івіну) в експериментальній моделі індукованого CCl(4) гепатиту щурів
О. П. Васецька*, В. С. Лісовська, М. Г. Проданчук, П. Г. Жмінько
ДП «Науковий центр превентивної токсикології, харчової і хімічної безпеки
імені академіка Л. І. Медведя Міністерства охорони здоров’я України», Київ;
*e-mail: o.vasetska.medved@gmail.com
Отримано: 20 квітня 2023; Виправлено: 12 червня 2023;
Затверджено: 07 вересня 2023; Доступно онлайн: 12 вересня 2023
Сумісна дія пестицидів і регуляторів росту рослин на людину ще недостатньо з’ясована. 2,6-Диметилпіридин N-оксид (Івін) є регулятором росту рослин, який, як відомо знижує гостру токсичність пестицидів, але його захисні механізми потребують вивчення. Метою дослідження було оцінити гепатопротекторні властивості 2,6-диметилпіридин N-оксиду (Івіну) за гострого гепатиту, індукованого CCl4. Самцям щурів Wistar Han під шкіру вводили дві ін’єкції CCl4 (0,8 мл/100 г маси тіла). Івін (13 або 0,13 мг/кг) та гепатопротектор Силібор-35 (5 мг/кг), як референтну речовину, вводили перорально за 1 годину до та через 2 години після введення CCl4. Проведено біохімічне дослідження плазми крові, визначено продукти пероксидного окислення ліпідів у тканині печінки та гістологічне дослідження печінки щурів. Результати функціональних проб і гістоморфологічних досліджень тканини печінки щурів показали, що Івін виявляє виражену гепатопротекторну дію, більш виразну при застосуванні в низькій дозі 0,13 мг/кг. Розрахунок індексу гепатопротекторної ефективності для Івіну у разі гострого гепатиту щурів показав, що він співставний з таким для Силібору-35.
Активність циклу оксиду азоту в двоголовому м’язі стегна щурів за умов впливу бактеріального ліпополісахариду, експериментального метаболічного синдрому та у разі їх поєднання
О. Є. Акімов1*, А. О. Микитенко2, В. О. Костенко1
1Кафедра патофізіології, Полтавський державний медичний університет, Полтава, Україна;
2Кафедра біологічної та біоорганічної хімії,
Полтавський державний медичний університет, Полтава, Україна;
*e-mail: o.akimov@pdmu.edu.ua
Отримано: 22 квітня 2023; Виправлено: 05 червня 2023;
Затверджено: 07 вересня 2023; Доступно онлайн: 12 вересня 2023
Існують докази, що тривала стимуляція організму бактеріальним ліпополісахаридом (ЛПС), яка стимулює секрецію прозапальних цитокінів та оксиду азоту, може грати значну роль у розвитку метаболічного синдрому (МетС). Зміни у продукції оксиду азоту за умов МетС мають різну спрямованість та залежать від конкретного органу. Метою даної роботи було вивчення продукції оксиду азоту та його метаболітів у двоголовому м’язі стегна щурів за умов стимуляції організму ліпополісахаридом, метаболічного синдрому та у разі їх поєднання. Дослідження проводили протягом 60 днів на 24 щурах-самцях лінії Wistar, які були поділені на контрольну, МетС, ЛПС та МетС+ЛПС групи. МетС було відтворено шляхом додавання 20% розчину фруктози до раціону, ЛПС стимуляція була проведена за допомогою внутрішньоочеревинної ін’єкції ЛПС S. typhi. Продемонстровано, що стимуляція організму щурів ЛПС за умов експериментального метаболічного синдрому збільшує продукцію оксиду азоту L-аргінін-залежним шляхом, проте обмежує збільшення продукції оксиду азоту L-аргінін-незалежним шляхом, яке обумовлене метаболічним синдромом, знижує концентрацію S-нітрозотіолів, збільшуючи при цьому концентрацію пероксинітритів та нітритів у двоголовому м’язі стегна щурів.
Рівень індоламін 2,3-діоксигенази і параметри оксидативного стресу пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю
F. M. Y. Saeed, R. F. Jasim*
Collage of Education for Girls, Department of Chemistry, University of Mosul, Iraq;
*e-mail: ra.fadhel@uomosul.edu.iq
Отримано: 13 квітня 2023; Виправлено: 02 червня 2023;
Затверджено: 07 вересня 2023; Доступно онлайн: 12 вересня 2023
Індолеамін-2,3-діоксигеназа (IDO) – це ензим, що розкладає триптофан і належить до кінуренінового шляху. Активність IDO була запропонована як біомаркер для діагностики хронічної хвороби нирок. Метою дослідження було оцінити рівень ІДО, сечовини, креатиніну, сечової кислоти, фосфату, кальцію, альбуміну, МДА, ГСГ, активності пероксидази, каталази, арилестерази в сироватці крові пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю (ХНН), які проходили лікування діалізом у порівнянні зі здоровою контрольною групою. Результати показали значне збільшення рівня IDO у пацієнтів порівняно з контролем. Аналіз лінійної регресії з використанням коефіцієнта кореляції Пірсона показав, що підвищений рівень IDO позитивно корелює з сечовиною, креатиніном, сечовою кислотою, фосфатом, рівнем MDA та активністю пероксидази, тоді як негативно корелює з рівнем альбуміну, кальцію, глутатіону, активністю каталази та швидкістю клубочкової фільтрації. Зроблено висновок, що рівень IDO може бути можливим маркером окислювального стресу та запалення у пацієнтів із ХНН.
Фосфатази Ser-Thr у мозку щурів, які дефосфорилюють субодиницю фосфо-Ser(1291)-GluN2A рецептора глутамату
R. R. Prabhu1,2
1P. G. Department of Biotechnology, Government Arts College, Thycaud P. O, Trivandrum, India;
2Rajiv Gandhi Centre for Biotechnology, Poojappura, Thycaud P. O, Trivandrum, India;
e-mail: ramyarprabhu@gmail.com
Отримано: 04 червня 2023; Виправлено: 06 липня 2023;
Затверджено: 07 вересня 2023; Доступно онлайн: 12 вересня 2023
Рецептори N-метил-D-аспартату (NMDARs) є одними з основних іонотропних рецепторів глутамату, знайдених у збуджуючих синапсах, які відіграють ключову роль у глутаматергічній синаптичній передачі. Рецептори регулюються посттрансляційними модифікаціями, такими як фосфорилювання. Однією з головних субодиниць рецептора є GluN2A, який, ймовірно, фосфорилюється in vitro в передбачуваному місці Ser1291. Однак регуляція фосфорилювання цього сайту кіназами та фосфатазами ще не достьатньо вивчена. У цьому дослідженні ми використовували химерні конструкції GluN2A, помічені глутатіон-S-трансферазою (GST) як субстрат для фосфорилювання, очищену кальцій/кальмодулін-залежну протеїнкіназу типу II (CaMKII) і радіоактивний P32. Ми продемонстрували, що сайт на GluN2A, що фосфорилюється αCaMKII, був Ser1291 і що протеїнові фосфатази 1, 2A і 2C здатні дефосфорилювати цей фосфо-GST-GluN2A-Ser1291 in vitro. У постсинаптичному ущільненні та цитозольній фракції тканини головного мозку щурів основною фосфатазою, відповідальною за дефосфорилювання фосфо-GluN2A-Ser1291, була протеїнова фосфатаза 1.
Характеристика системи згортання крові у пацієнтів із патологічним ожирінням
Д. С. Корольова1*, О. В. Горницька1, А. С. Лаврик2,
Н. М. Дружина1 , Н. Присяжна3, Т. М. Платонова1
1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
2Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, Київ;
3Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ;
*e-mail: d.korolova@gmail.com
Отримано: 18 квітня 2023; Виправлено: 05 травня 2023;
Затверджено: 07 вересня 2023; Доступно онлайн: 12 вересня 2023
Ожиріння – це складне порушення обміну речовин, яке супроводжується порушенням згортання крові, атеросклерозом і атеротромбозом. У даній роботі було визначено рівень фібриногену, розчинного фібрину, D-димеру, а також протеїну С у плазмі крові 24 пацієнтів із патологічним ожирінням (індекс маси тіла вище 40 кг/м2) для оцінки ризику протромботичного стану. Дослідження показало, що у біля 80% хворих суттєво підвищилася концентрація фібриногену, у 33% – розчинного фібрину, у 4 % – рівень D-димеру в плазмі крові порівняно з контролем. За результатами індивідуального аналізу високий рівень фібриногену та розчинного фібрину за зниженого протеїну С вказує на загрозу тромбозу, що потребує комплексної діагностики. Таким чином, одночасне кількісне визначення біомаркерів системи гемостазу в плазмі крові є впевненим способом прогнозування ризику тромботичних ускладнень у пацієнтів із патологічним ожирінням.
Екстрагенітальні та інфекційні фактори, що можуть спровокувати невиношування вагітності
Т. Г. Гутор1, Н. Ф. Тімченко1*, О. І. Мацюра2
1Кафедра соціальної медицини, економіки та організації охорони здоров’я,
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Львів, Україна;
2Кафедра педіатрії № 2, Львівський національний медичний університет
імені Данила Галицького, Львів, Україна;
*e-mail: timchenkonataliaf@ukr.net
Отримано: 08 травня червня 2023; Виправлено: 05 червня 2023;
Затверджено: 11 червня 2023; Доступно онлайн: 11 липня 2023
Невиношування вагітності є поліетіологічною патологією, яка пов’язана з демографічною кризою. Невиношування вагітності являється однією з причин перинатальної та неонатальної смертності немовлят, зростання захворюваності і смертності дітей до двох років, порушення психомоторного та фізичного розвитку, когнітивних розладів та інвалідності дітей віком до п’яти років. Пошук шляхів вирішення цих проблем залишається пріоритетним. Досліджували дві жіночі групи. До дослідної групи увійшли 403 жінки після мимовільного переривання вагітності, передчасних пологів або при загрозі викидня, а до контрольної групи – 402 жінки з фізіологічним перебігом вагітності та доношеною вагітністю. У дослідженні застовано методи системного підходу, структурно-логічного, медичного та статистичного аналізів. Під час обстеження виявлено понад 20 інфекційних факторів ризику та понад 70 факторів екстрагенітального походження. Найбільш значимими інфекційними патологіями були COVID-19 (36,23 ± 2,29% та 14,93 ± 1,78%), герпес 1 типу (5,96 ± 1,18% та 1,0 ± 0,5%), токсоплазмоз (4,22 ± 1,0% та 1,0 ± 0,50%) та хламідійна інфекція (4,22 ± 1,0% та 0,50 ± 0,35%) в дослідній та контрольній групах відповідно (P < 0,01). Найбільш значимими екстрагенітальними патологіями були аутоімунний тиреоїдит (8,68 ± 1,40% і 0,75 ± 0,43%), цукровий діабет 1 типу (2,23 ± 0,74% і 0%) та алергічний риніт/синусит (3,97 ± 0,97% і 0,50 ± 0,35%) у дослідній та контрольній групах відповідно (P < 0,01). Отримані результати будуть використані при розробці персоніфікованої ризик-орієнтованої моделі попередження невиношування вагітності.
Валідація діагностичного алгоритму для моніторингу показників коагуляції у вагітних
Д. С. Корольова1, А. О. Павленко1, A. Алторай2, С. І. Жук3,
І. В. Ус3, Ю. О. Царик1, A. Шураньї2, В. О. Чернишенко1*
1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
2Медична школа імені Альберта Сент-Дьєрдья, Сегедський університет, Сегед, Угорщина;
3Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ, Україна;
*e-mail: bio.cherv@gmail.com
Отримано: 19 травня червня 2023; Виправлено: 05 червня 2023;
Затверджено: 07 червня 2023; Доступно онлайн: 11 липня 2023
Тромбози є одними з найнебезпечніших ускладнень вагітності. Тому важливе значення має підбір відповідних тестів і стандартизація методик точної діагностики стану системи зсідання крові. У цій роботі ми досліджували декілька молекулярних маркерів загрози внутрішньосудинного тромбоутворення та оцінювали функцію тромбоцитів у вагітних протягом терміну гестації. Ми провели незалежні вимірювання за тією ж методологією для різних когорт пацієнтів, вибраних у Києві (Україна) та в Сегеді (Угорщина). D-димер і розчинний фібрин вимірювали за допомогою медоту ELISA. Рівень протеїну С оцінювали за допомогою аналізу хромогенного субстрату. Концентрацію фібриногену вимірювали спектрофотометричним методом із використанням тромбіноподібного ферменту. Функціональну активність тромбоцитів оцінювали за допомогою агрегатометрії. Статистичний аналіз даних проводили за допомогою тесту Краскела-Уолісса. Статистично достовірне підвищення концентрації фібриногену від першого до третього триместру вагітності було показано для обох досліджуваних когорт пацієнток (у середньому 5-6 мг/мл на третьому триместрі). Застосовані методи дозволили виявити ті ж тенденції зниження рівня протеїну С, а також появу помірних кількостей D-димеру (до 300 нг/мл) і розчинного фібрину (до 10-15 мкг/мл). Функціональна активність тромбоцитів була підвищена в першому триместрі вагітності та незначно знижувалася протягом наступних триместрів. Результати показали зміни в системі зсідання крові вагітних під час гестації з однаковою ефективністю незалежно від обраних когорт, часу та місця вимірювань. Застосування на практиці запропонованого алгоритму діагностики може дозволити оцінити ризик тромботичних ускладнень під час вагітності.
Фактори ризику інтубації та штучної вентиляції легень у недоношених новонароджених у разі застосування СРАР
O. П. Борисюк1,2*, О. І. Мацюра1, Л. В. Беш1, Ю. Ю. Дубровна2
1Кафедра педіатрії № 2, Львівський національний медичний
університет імені Данила Галицького, Львів, Україна;
2КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня», Львів, Україна;
*е-mail: olenabora@gmail.com
Отримано: 09 травня червня 2023; Виправлено: 07 червня 2023;
Затверджено: 11 червня 2023; Доступно онлайн: 11 липня 2023
Раннє застосування постійного позитивного тиску в дихальних шляхах (СРАР) у новонароджених дітей з високим ризиком розвитку респіраторного дистрес-синдрому (РДС) прирівнюється за своєю ефективність до профілактичного призначення сурфактанту. Однак, в перші 72 год після народження майже половина немовлят все ж потребують інтубації та штучної вентиляції легень (ШВЛ), а неуспішне початкове застосування СРАР у цих дітей асоціюється з гіршим прогнозом. Тому пошук надійних прогностичних чинників ризику неефективності СРАР у глибоконедоношених новонароджених, дихальну підтримку в яких розпочинають зі СРАР, залишається актуальним і сьогодні. У ретроспективне когортне дослідження, що проводилось на базі КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня» (Україна), було залучено 151 дитину з масою тіла <1500 г і гестаційним віком <32 тижнів, яким відразу після народження призначали СРАР. За отриманими результами частота неефективного застосування СРАР в даній когорті становила 31%. Потреба в інтубації дитини виникала в середньому через п’ять годин після народження, при цьому середня концентрація кисню (FiO2) становила 0,48 (0,15). Поширеність основних чинників ризику розвитку тяжкого РДС суттєво не відрізнялася між двома групами (успішне СРАР і неуспішне СРАР). Ризик неуспішного застосування СРАР був достовірно пов’язаний з лікуванням сурфактантом, при цьому коефіцієнт співвідношення шансів (КСШ) – 7,46; 95% довірчий інтервал (ДІ): 2,3-24,2, тяжким РДС (КСШ – 12,17; 95% ДІ: 3,8-39,3), потребою в реанімації після народження (КСШ – 3,10; 95% ДІ: 1,2-8,1), початковим тиском на СРАР (КСШ – 0,38; 95% ДІ: 0,15-0,99). Більш раннє введення екзогенного сурфактанту дітям високого ризику розвитку РДС могло б попередити необхідність застосовувати у них ШВЛ.