Category Archives: Uncategorized
Показники тиреоїдної системи та метаболізму в щурів за дії нанокомпозиції на основі йоду та цитрату
Р. С. Федорук1, У. І. Тесарівська2, І. І. Ковальчук1,
Р. Я. Іскра1, М. М. Цап1*, М. І. Храбко1, О. І. Колещук1
1Інститут біології тварин НААН, Львів, Україна;
2ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок, Львів, Україна;
*e-mail: mm_tsap@meta.ua
Отримано: 05 червня 2021; Затверджено: 17 травня 2021
Пошук нових біологічно ефективних сполук йоду, які не спричинюють токсичних ефектів і можуть мати практичне застосування є актуальним. Метою дослідження було оцінити вплив нанокомпозиції на основі хелатного комплексу йоду з лимонною кислотою (I2Citr) на активність тиреоїдної системи та на показники метаболізму в крові молодих самців щурів. Щури експериментальних груп отримували I2Citr з водою щодня протягом 40 днів у дозі 24 мкг I/кг (1-а група) та 240 мкг I/кг (2-а група). Рівень гормонів та антитіл у сироватці крові визначали за допомогою ІЕА. Виявлено зниження рівня Tg та вмісту триацилгліцеролів, підвищення рівнів AntiTg, AntiTPO та вмісту альбуміну і Са у сироватці крові щурів обох груп порівняно з контролем. Показано зниження рівнів T3, T4, сечовини, а також активності лужної фосфатази та AlAT у сироватці щурів 2-ої групи. За дії I2Citr не виявлено змін у коефіцієнтах маси внутрішніх органів щурів за винятком маси селезінки, яка зменшилася приблизно на 40% в 1-ій та на 33% в 2-ій групах порівняно з контролем. Одержані дані свідчать про модулювальний вплив I2Citr у досліджуваних дозах на активність щитоподібної залози без спричинення токсичних ефектів на організм тварин.
NO-синтазна активність та вміст оксиду азоту в лімфоїдних клітинах тимуса та селезінки щурів за ожиріння, індукованого дієтою
Л. Кот*, В. Конопельнюк, К. Дворщенко, В. Верещака
ННЦ «Інститут біології та медицини», Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна;
*e-mail: kot_lora@ukr.net
Отримано: 10 серпня 2021; Затверджено: 17 травня 2021
Відомо, що порушення метаболічних процесів за ожиріння супроводжуються системним запаленням та дисбалансом імунної системи, і що система оксиду азоту (NO) є однією з ключових ланок у регуляції імунних реакцій організму. Метою роботи було оцінити NO-синтазну (NOS) активність та вміст NO у клітинах тимуса та селезінки щурів за ожиріння, індукованого 14-тижневою висококалорійною дієтою. Вміст NO в клітинних суспензіях визначали за допомогою реактива Гріса, NO-синтазну активніть – за специфічним розщепленням NADPH++Н+. Показано, що за експериментального ожиріння тварин вміст NO в клітинах тимуса і селезінки та активність NOS у селезінці знижувались у разі одночасного збільшення вмісту NO та активності NOS у сироватці крові. Одержані дані свідчать про зміни функціональної активності лімфоїдних клітин та загальної адаптаційної здатності організму за ожиріння.
Залежні від статі особливості оксидативного стресу в серці щурів із цукровим діабетом 2-го типу
Н. І. Горбенко1*, О. Ю. Боріков2, О. В. Іванова1, Т. В. Кіприч1,
К. В. Таран1, Т. І. Гопцій2, Т. С. Литвинова1
1ДУ “Інститут проблем ендокринної патології ім. В. Я. Данилевського НАМН України”, Харків;
2Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Україна;
*е-mail: Gorbenkonat58@ukr.net
Отримано: 17 вересня 2021; Затверджено: 17 травня 2021
Відомо, що цукровий діабет 2-го типу (ЦД2) вдвічі збільшує смертність від серцево-судинних захворювань (ССЗ), у розвитку яких важливу роль відіграє оксидативний стрес. Припускають, що вплив діабету на ризик ССЗ може бути різним залежно від статі. Метою дослідження було оцінити показники оксидативного стресу в серці 12-тижневих самців та самиць щурів Wistar із ЦД2, індукованим висококалорійною дієтою з наступним введенням стрептозотоцину. Оксидативний стрес оцінювали за рівнем продуктів посиленого окислення протеїнів, активністю супероксиддисмутази, глутатіонредуктази та глутатіонпероксидази в ізольованих мітохондріях серця та за активністю NADPH-оксидази та ксантиноксидази у постмітохондріальному супернатанті. Показано, що ЦД2 спричинює виразніший оксидативний стрес, підтверджений підвищеним рівнем продуктів посиленого окислення протеїнів, у мітохондріях серця самців, ніж у мітохондріях самиць. Одержані дані вказують, що основною причиною оксидативного стресу в серці діабетичних самців є активація немітохондріальних джерел активних форм кисню, тоді як у серці діабетичних самиць – зниження активності антиоксидантних ензимів в мітохондріях. Результати досліджень підтверджують необхідність застосування гендерноспецифічної терапії для профілактики та лікування діабетичних ССЗ.
Окcидативний стрес у серці щурів із гострою гіпобаричною гіпоксією
S. Dewi1*, M. Sadikin1, W. Mulyawan2
1Department of Biochemistry and Molecular Biology, Faculty of Medicine, Universitas Indonesia, Jakarta, Indonesia;
2Department of Aerophysiology, Lakespra Saryanto, Air Force Indonesian National Army, Jakarta, Indonesia;
*e-mail: syarifah.dewi@ui.ac.id
Отримано: 01 жовтня 2021; Затверджено: 17 травня 2021
Відомо, що висотна зона спричинює гіпоксію через низький парціальний тиск кисню. У дослідженні оцінено показники окисного стресу в тканині серця щурів лінії Вістар за гострої переривчастої гіпобаричної гіпоксії. Гіпобаричну гіпоксію змодельовано перебуванням тварин у гіпобаричній камері на висоті 10,7 км (35000 футів) протягом 1 хв. Висоту поступово зменшували до 9,1 та 7,6 км (30000 та 25000 футів) та утримували протягом 5 хв. Щурів (25 самців) було розподілено на контрольну та чотири експериментальні (I-IV) групи тварин, яких піддавали гіпобаричній гіпоксії відповідно 1, 2, 3 та 4 рази з частотою один раз на тиждень. На висоті 5,5 км (18000 футів) тварин видаляли з експерименту та одержували супернатант гомогенату тканини серця для оцінки рівня МДА та карбонільних груп, активності супероксиддисмутази та каталази. У зразках тварин групи I було виявлено зниження активності каталази за одночасного істотного підвищення рівня карбонільних груп порівняно з контролем. У зразках III та IV груп рівень карбонільних груп нормалізувався, а активність супероксиддисмутази та каталази значно зростала. Дійшли висновку, що підвищення активності антиоксидантних ензимів сприяє адаптаційній реакції серцевої тканини на гостру гіпобаричну гіпоксію.
Прооксидантні та антиоксидантні процеси у гомогенаті печінки здорових мишей та мишей-пухлиноносіїв за дії похідних тіазолу
Я. Р. Шалай1*, М. В. Попович1, С. М. Мандзинець1,
В. П. Гренюх1, Н. С. Фінюк1,2, А. М. Бабський1
1Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна;
2Інститут біології клітини НАН України, Львів;
*e-mail: Yaryna.Shalay@lnu.edu.ua
Отримано: 12 жовтня 2021; Затверджено: 17 травня 2021
Похідні тіазолу in vitro виявляють токсичну дію на злоякісні клітини різного походження та можуть розглядатись як потенційно антинеопластичні, проте їх вплив на нормальні тканини потребує дослідження. У роботі було використано новосинтезовані похідні тіазолу N-(5-бензил-1,3-тіазол2-іл)-3,5-диметил-1-бензофуран-2-карбоксамід (BF1) та 8-метил-2-Me-7-[трифлуорометил-фенілметил] піразоло[4,3-e][1,3]тіазоло[3,2-a]піримідин-4(2H)-он (РР2) та оцінено їх вплив на про- та антиоксидантні процеси після додавання у 1, 10 та 50 µM концентраціях до гомогенату печінки здорових мишей та мишей з прищепленою NK/Ly лімфомою. У гомогенатах печінки оцінювали рівень супероксидрадикалу та ТБК-активних продуктів, а також активність каталази, СОД та глутатіон пероксидази. Показано, що рівень супероксидрадикалу, ТБК-активних продуктів та активність каталази були значно вищими в печінці мишей-пухлиноносіїв, аніж у печінці здорових мишей. Встановлено, що сполуки BF1 та PP2 не впливали на величину досліджуваних показників у печінці як мишей-пухлиноносіїв, так і контрольних мишей за винятком того, що сполука РР2 спричинювала значне зниження рівня ТБК-активних продуктів в обох випадках. Одержані результати вказують на те, що досліджувані похідні тіазолу не чинять виразної гепатотоксичної дії на організм здорових мишей та мишей-пухлиноносіїв.
Порівняльна цитотоксична дія карбоплатину та β-криптоксантину у вільній та ліпосомній формах на лінію клітин молочної залози
M. W. Shafaa*, N. S. Elkholy
Physics Department, Medical Biophysics Division, Faculty of Science, Helwan University, Cairo, Egypt;
*e-mail: medhatwi@hotmail.com
Отримано: 01 червня 2021; Затверджено: 17 травня 2021
Дослідження ефективності антиканцерогенних сполук як синтетичного, так і природного походження у ліпосомній формі є актуальним для можливого їх застосування у терапії. У цій роботі використано алкілувальний агент карбоплатин та представник каротиноїдів β-криптоксантин. Метою дослідження було оцінити токсичну дію цих сполук у вільній та ліпосомній формах на клітини лінії MCF-7 раку молочної залози. За даними DSC та FTIR після додавання карбоплатину або β-криптоксантину до ліпосомних бішарів виявлено один пік, що вказує на їх змішування. У разі включення до ліпосом β-криптоксантину спостерігався більш упорядкований та кооперативний стан ацильних ланцюгів фосфатидилетаноламіну. Виявлено, що чутливість клітин MCF-7 до вільного β-криптоксантину була набагато вищою, ніж до вільного карбоплатину з IC50 42 та 235 мкг/мл відповідно. Значення IC50 для завантаженого у ліпосоми β-криптоксантину та для вільного карбоплатину були подібними, у той самий час не було виявлено цитотоксичного ефекту ліпосом, навантажених карбоплатином. Одержані дані дозволяють запропонувати заміну карбоплатину на β-криптоксантин у вільній або ліпосомальній формі як можливу схему для підвищення ефективності терапії раку молочної залози.
Вплив донора CO геміну на стан антиоксидантної та осмопротекторної систем арабідопсису дикого типу і мутантів за жасмонатним сигналінгом за дії сольового стресу
М. А. Шкляревський1, Ю. Є. Колупаєв1,2*, Т. О. Ястреб1, Ю. В. Карпець1, О. П. Дмитрієв3
1Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва, Україна;
2Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, Україна;
3Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАН України, Київ;
*e-mail: plant.biology.knau@gmail.com
Отримано: 06 грудня 2021; Затверджено: 17 травня 2021
Роль газотрансмітера монооксиду вуглецю (CO) в сигнальних та адаптивних процесах у рослин досліджено недостатньо. Є непрямі дані щодо участі компонентів жасмонатного сигналінгу в реалізації ефектів CO, однак можливі зв’язки між монооксидом вуглецю і жасмонатним сигналінгом за адаптації рослин до сольового стресу дотепер не вивчалися. У роботі оцінено реакцію на сольовий стрес рослин арабідопсису дикого типу (Col-0) та мутантів coi1 і jin1, дефектних за жасмонатним сигналінгом, за їх обробки геміном – донором CO. У експериментах використовували чотиритижневі рослини Arabidopsis thaliana, вирощені на модифікованому середовищі Хогланда. Рослини інкубували 24 год у звичайному або гемінвмісному (2 мкМ) культуральному середовищі, після чого переносили у NaCl-вмісне (150 мМ) середовище та знов інкубували протягом 24 год, надалі середовище замінювали на звичайне. Показано, що сольовий стрес спричинює водний дефіцит та знижує активність супероксиддисмутази і каталази в рослинах усіх трьох генотипів. За дії геміну виявлено стабілізацію активності каталази та вмісту фотосинтетичних пігментів, а також підвищення активності пероксидази гваяколу в підданих стресу рослинах дикого типу, але не в мутантних coi1 та jin1. Оброблені геміном рослини арабідопсису дикого типу накопичували більше проліну та цукрів у відповідь на стрес, ніж оброблені мутанти coi1 та jin1. Дійшли висновку, що компоненти жасмонатного сигналінгу можуть бути залучені до адаптивних процесів, індукованих екзогенним монооксидом вуглецю.
Введення збагаченої тромбоцитами плазми або концентрованого клітинного аспірату кісткового мозку після механічноіндукованої ішемії покращує біохімічні показники в скелетних м’язах
А. Т. Підлісецький1, Г. В. Косякова2, Т. М. Горідько2, А. Г. Бердишев2,
О. Ф. Мегедь2, С. І. Савосько3*, О. В. Долгополов4
1Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих імені Ю. Липи, Україна;
2Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
3Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Київ, Україна
4ДУ «Інститут ортопедії та травматології НАМН України», Київ;
*e-mail: savosko_s@ukr.net
Отримано: 16 вересня 2021; Затверджено: 17 травня 2021
Відомо, що механічна ішемія спричинює структурні й функціональні пошкодження скелетних м’язів. У цьому дослідженні для покращення стану м’язів після ішемії використано збагачену тромбоцитами плазму (ЗТП) та аспірат кісткового мозку (АКМ), які вважаються перспективними для застосування у відновлювальній медицині. Механічноіндуковану ішемію (МІІ) скелетних м’язів кроля спричинювали накладанням джгута на задню кінцівку протягом 6 годин, після чого джгут видаляли, через 6 год одноразово вводили в гомілку кролячі ЗТП чи АКМ та поділяли тварин на експериментальні групи (n = 15): 1 – ішемія+фізіологічний розчин, 2 – ішемія + ЗТП, 3 – ішемія + АКМ. Контрольна група – інтактні тварини (n = 5). З експерименту кролів видаляли на 5, 15 і 30 добу реперфузії після ішемії. Показано, що ішемія м’язів гомілки спричинювала прогресивну гіпотрофію, руйнування м’язових волокон та лейкоцитарну інфільтрацію. Гіпотрофічний стан супроводжувався активацією каталази і супероксиддисмутази, тривалою гіперпродукцією NO2– та значним зниженням активності глутатіон пероксидази в гомогенатах м’язів. Після локального введення ЗТП та АКМ в ішемізований м’яз активність каталази залишалась на підвищеному рівні, проте активність СОД наближалась до контрольного рівня, а найвиразнішим виявилось зниження рівня NO2– та відновлення активності глутатіонпероксидази. Після ін’єкції АКМ виявлено активацію ангіогенезу та збільшення кількості ядер у м’язових фібрилах. Одержані дані дозволяють розширити спектр біохімічних показників для оцінки стану м’язів після ішемії та свідчать про позитивний вплив ЗТП і АКМ на регенерацію скелетних м’язів.
Пероксидне окислення ліпідів та фрагментація днк у нативних і кріоконсервованих сперматозоїдах чоловіків із різним станом сперматогенезу
Т. О. Юрчук*, О. В. Павлович, Г. О. Гапон, А. Ю. Пуговкін, М. П. Петрушко
Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, відділ кріобіології системи репродукції, Харків;
*e-mail: taisiya.yur@gmail.com
Отримано: 11 липня 2021; Затверджено: 17 травня 2021
Кріоконсервування сперматозоїдів широко використовується для лікування безпліддя за допомогою репродуктивних технологій. Однак процес кріоконсервування спричинює оксидативний стрес, що може індукувати патологічні зміни в чоловічих гаметах. Метою дослідження було оцінити пероксидне окислення ліпідів (ПОЛ) та фрагментацію ДНК, а також кореляцію між цими показниками у щойно одержаних та кріоконсервованих сперматозоїдах чоловіків із нормозооспермією, олігоастенотератозооспермією (OAT) та сперматозоїдах із епідидимусу за азооспермії. Визначали рівень малонового діальдегіду (МДА), активність супероксиддисмутази (СОД) та загальну антиоксидантну активність (AOA) сперматозоїдів. Показано, що рівень МДА та СОД був значно вищим у щойно одержаних сперматозоїдах групи OAT порівняно з нормозооспермічними. Після кріоконсервування рівень МДА підвищився в сперматозоїдах усіх груп, найвищим був у групі OAT, де виявлено найбільше зниження антиоксидантної активності. Частота фрагментації ДНК у сперматозоїдах групи ОАТ до та після кріоконсервування була відповідно у 2,6 та у 4,1 раза вищою порівняно з показником у нативних нормозооспермічних сперматозоїдах (7,2%). Частота фрагментації ДНК була найнижчою в епідидимальних сперматозоїдах як до (6,2%), так і після (5,8%) кріоконсервування. Рівень СОД у епідидимальних сперматозоїдах після кріоконсервування був нижчим, ніж у нормозооспермічних. Виявлено позитивну кореляцію між рівнем МДА та частотою фрагментації ДНК (коефіцієнт кореляції Пірсона – 0,79) у сперматозоїдах усіх груп до та після кріоконсервування. Дійшли висновку, що порівняно низький рівень ПОЛ та фрагментації ДНК в епідидимальних сперматозоїдах робить можливим їх використання для терапії безпліддя.
Вміст астроцитспецифічних протеїнів у різних відділах головного мозку щурів та піщанок під час онтогенезу
Ю. П. Ковальчук*, О. Н. Шіїнтум, Г. О. Ушакова
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна;
*e-mail: yulka.5868152@ukr.net
Отримано: 28 жовтня 2021; Затверджено: 17 травня 2021
Астроцитспецифічні протеїни використовуються як маркери астрогліальних клітин, особливо у разі вікових дисфункцій мозку та нейродегенеративних розладів. Однак даних про вміст цих протеїнів у різних відділах мозку під час онтогенезу недостатньо. У роботі оцінено вміст астроцитспецифічних Са2+-зв’язувального протеїну S100B та гліального фібрилярного кислого протеїну (GFAP) у мозочку, таламусі та гіпокампі щурів лінії Wistar і монгольських піщанок під час онтогенезу. Тварин було поділено на чотири групи (n = 6-10) віком 1, 30, 90 та 180 днів після народження відповідно. Фракції розчинних та філаментних протеїнів із різних ділянок мозку отримували шляхом диференційного центрифугування та солюбілізації 4М сечовиною. Кількісний вміст S100B та GFAP визначали з використанням ІЕА. Показано, що вміст протеїну S100B суттєво збільшувався до 180-го дня в усіх досліджуваних відділах головного мозку щурів та монгольських піщанок. Вміст розчинної та філаментної форм GFAP у мозку одноденних тварин був низьким, проте через 30 днів значно зростав в усіх відділах головного мозку піщанок та збільшувався поступово в мозку щурів впродовж 180 днів після народження. Показано, що підвищення вмісту досліджуваних астроцитспецифічних протеїнів було різним залежно від відділу мозку, стадії постнатального розвитку тварин та їх виду.