Tag Archives: глутатіонпероксидаза
Ентеросорбент АУТ-М стабілізує систему глутатіону у щурів із диметилгідразин-індукованим раком товстої кишки, які отримували вінкристин
O. I. Качур*, Л. С. Фіра, П. Г. Лихацький,
І. Р. Бекус, М. В. Кирилів
Тернопільський національний медичний університет, Тернопіль, Україна;
*e-mail: oksana.kachur2012@gmail.com
Отримано: 15 серпня 2023; Виправлено: 17 жовтня 2023;
Затверджено: 01 грудня 2023; Доступно онлайн: 18 грудня 2023
Колоректальний рак є однією з провідних причин смертності у світі. На сьогоднішній день ведуться пошуки нових методів терапії цього захворювання, які могли б корегувати стан оксидативного стресу за розвитку новоутворень. Метою дослідження було вивчення рівня відновленого глутатіону та активності глутатіонзалежних ензимів за розвитку 1,2-диметилгідразин-індукованого раку товстої кишки за умов використання вінкристину і ентеросорбенту АУТ-М. Рак товстої кишки індукували введенням щурам-самцям підшкірно диметилгідразину (7,2 мг/кг) протягом 30 тижнів. Щурам із раком товстої кишки перорально вводили ентеросорбент у дозі 0,2 г на 100 г маси тіла щоденно протягом 21 дня. Після детоксикаційної терапії щурам щоденно вводили цитостатик вінкристин (0,23 мг/кг) протягом 14 днів. Встановлено зниження вмісту відновленого глутатіону, активності глутатіонредуктази та глутатіонпероксидази в крові та тканині печінки щурів із колоректальним раком. Показано ефективність застосування ентеросорбенту АУТ-М для стабілізації показників глутатіонової системи щурів з індукованим раком товстої кишки. Цитостатик вінкристин суттєво не впливав на зміну досліджуваних показників, що підтверджує ефективність попередніх сорбційних заходів.
Превентивна дія N-стеароїлетаноламіну на розвиток порушення пам’яті, біохімічні параметри крові та мозку в щурів з експериментальними скополамініндукованими когнітивними порушеннями
Т. М. Горідько1, Г. В. Косякова1, А. Г. Бердишев1,
О. Ф. Мегедь1, О. В. Онопченко1, В. М. Клімашевський1,
О. С. Ткаченко1, В. Р. Базилянська1, В. О. Холін2,
К. О. Песчана2, С. А. Михальський2, Н. М. Гула1
1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
2Інститут геронтології НАМН України, Київ;
e-mail: TanGoRi@ukr.net
Порушення когнітивних функцій є найактуальнішою медичною та соціальною проблемою сьогодення. Метою роботи було оцінити протекторний вплив N-стеароїлетаноламіну (NSE) на стан пам’яті, біохімічні показники крові та головного мозку в щурів за індукованих скополаміном когнітивних розладів. Результати досліджень показали, що NSE за умов введення його щурам per os (5 мг/кг, 5 днів, протягом останніх 3 днів за 20 хв до введення скополаміну (1 мг/кг, один раз на добу протягом 3 днів, інтраперитонеально)) запобігає розвитку порушення пам’яті. Виявлений ефект NSE може бути обумовлений його здатністю запобігати зростанню ацетилхолінестеразної активності, порушенню про/антиоксидантної рівноваги в плазмі крові, гіпокампі та фронтальній корі головного мозку тварин, змінам вмісту фосфоліпідів, вільного холестеролу та його ефірів у досліджуваних відділах головного мозку щурів. Виявлені біологічні ефекти N-стеароїлетаноламіну свідчать, що NSE є перспективною сполукою для створення на його основі нового лікарського засобу для лікування когнітивних порушень різного генезу.
Тканинна специфіка функціонування антиоксидантної системи та пероксидного окислення ліпідів в амурського сазана різних вікових груп
С. І. Крась, С. І. Тарасюк
Інститут рибного господарства НААН України, Київ;
e-mail: s_kras@inbox.ru, tarasjuk@ukr.net
Досліджували тканинні особливості функціонування ключових ензимів системи антиоксидантного захисту (АОЗ) у статевозрілих і статевонезрілих особин амурського сазана. Встановлено, що зміни активності ензимів системи АОЗ та інтенсивності пероксидного окислення ліпідів характеризуються видовими органо-тканинними та віковими особливостями метаболізму і найвираженішими є в міокарді.
Вплив гіпоксії/реоксигенації різної тривалості на рівень окисного стресу, антиоксидантний статус і накопичення р53 в мітохондріях серця
О. О. Гончар, І. М. Маньковська
Інститут фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України, Київ;
e-mail: olga.gonchar@i.ua
У мітохондріях серця щурів вивчали вплив періодичних сеансів гіпоксії та реоксигенації ((Г/Р), 10-хвилинне дихання газовою сумішшю з 5,5% О2 в азоті, яке чергувалося з 10-хвилинними нормоксичними інтервалами, щодня) на інтенсивність окислювальних процесів, експресію антиапоптичного протеїну Bcl-2, а також антиоксидантних ензимів MnСОД і глутатіонпероксидази та їх регулятора – транскрипційного фактора р53. Показано, що нетривалі сеанси Г/Р (протягом 1–3 днів) збільшували утворення вільних радикалів, посилювали процеси пероксидного окислення ліпідів, спричинювали транслокацію р53 з цитозолю в мітохондрії. Відзначали зниження активності/експресії протеїну MnСОД, Bcl-2, а також збільшення активності та вмісту протеїну глутатіонпероксидази. Тривалі впливи Г/Р (7–14 днів) зумовлювали зниження рівня р53 в мітохондріях, збільшували вміст протеїну Bcl-2 і MnСОД, що сприяло формуванню толерантності міокарда до зміни рівня кисню. Наявність близьких кореляційних зв’язків між рівнем р53 і вмістом протеїну MnСОД і глутатіонпероксидази, а також інтенсивністю вільнорадикальних процесів, дозволяє припустити активну участь р53 в регуляції окисного стресу, індукованого сеансами Г/Р різної тривалості.
Інтенсивність пероксидних процесів і активність антиоксидантних ензимів у тканинах щурів за підвищеного рівня хрому в раціоні
Р. Я. Іскра, В. Г. Янович
Інститут біології тварин НААН, Львів, Україна;
е-mail: ruslana_iskra@inenbiol.com.ua
Наведені дані про вплив хрому в різних тканинах щурів у разі споживання його з комбікормом у вигляді CrCl3 × 6H2O на інтенсивність пероксидних процесів та активність антиоксидантних ензимів. Встановлено ступінь підвищення вмісту хрому в досліджуваних тканинах щурів під час додавання його до комбікорму в кількості 200 мкг/кг протягом 30 днів. Вміст хрому у досліджуваних тканинах щурів зменшується в ряду: селезінка, серце, нирки, легені, мозок, печінка, скелетний м’яз.
В усіх тканинах щурів, яким згодовували комбікорм із добавкою хрому, за винятком скелетних м’язів, зменшується вміст продуктів пероксидного окислення ліпідів (ПОЛ) – гідропероксидів і ТБК-активних продуктів (вторинних продуктів ПОЛ, які утворюються в реакції з 2-тіобарбітуровою кислотою). Найбільше зменшується вміст продуктів ПОЛ у селезінці, нирках, печінці і легенях. При цьому в усіх органах і тканинах щурів за дії хрому підвищується активність глутатіонпероксидази, глутатіонредуктази і каталази. У мозку і нирках зростає вміст відновленого глутатіону. Активність супероксиддисмутази більша лише в серцевому і скелетному м’язах тварин, приблизно однакова в легенях і печінці, а в інших органах – мозку, нирках і селезінці у тварин дослідної групи активність ензиму нижча, ніж у тварин контрольної групи. Одержані результати свідчать про регуляторний вплив хрому на активність ензимів антиоксидантної системи в органах і тканинах щурів, про органно-тканинні особливості цього впливу.
Активність глутатіонової системи антиоксидантного захисту в щурів за дії L-глутамінової кислоти
Н. О. Салига
Інститут біології тварин НААН, Львів, Україна;
е-mail: ynosyt@yahoo.com
Дані щодо впливу глутамінової кислоти (L-Glu), яка є однією з трьох амінокислот-попередників глутатіону на організм тварин є доволі суперечливими, тому дослідження у цьому напрямі залишаються актуальними. Метою наших досліджень було з’ясувати як впливає додаткове введення L-Glu на активність глутатіонової ланки антиоксидантного захисту та на вміст продуктів пероксидного окислення ліпідів у різних органах і тканинах щурів. Досліджено вплив додаткового введення до раціону L-Glu (285 і 715 мг/кг) на активність антиоксидантних ензимів та інтенсивність пероксидних процесів у різних тканинах щурів. Показано, що в печінці, селезінці та нирках щурів, які отримували 715 мг/кг L-Glu зростає вміст GSH та активність глутатіонпероксидази. У тканинах тварин, які отримували L-Glu виявлено зниження вмісту гідропероксидів ліпідів та ТБК-активних продуктів. Показано, що збагачення раціону щурів L-Glu протягом 30 діб приводило до змін активності глутатіонової ланки антиоксидантного захисту та інтенсивності пероксидного окислення ліпідів. Істотніші зміни цих показників спостерігали в тварин, які отримували 715 мг/кг L-Glu до раціону.
Стан системи антиоксидантного захисту в плазмі крові та серцевому м’язі щура за дії гістаміну та гіпохлориту натрію
О. І. Бішко, Н. П. Гарасим, Д. І. Санагурський
Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна;
e-mail: oliabishko@gmail.com
На фармацевтичному ринку наявний широкий спектр антигістамінних препаратів, проте вони виявляють небажані побічні ефекти. З цієї причини для знешкодження гістаміну в організмі потрібно шукати альтернативні шляхи. Тому нашу увагу привернув розчин гіпохлориту натрію, який є сильним окисним агентом. Метою роботи було дослідити дію гістаміну та гіпохлориту натрію на стан антиоксидантної системи плазми крові та серцевого м’яза щура. Показано, що досліджувані чинники призводять до порушення роботи ензимів антиоксидантної системи. Встановлено, що екзогенне введення гістаміну в дозах 1 та 8 мкг/кг зумовлює зростання активності супероксиддисмутази у плазмі крові впродовж усього досліду. Внаслідок дослідження ензимів, які розщеплюють гідропероксиди та пероксид водню, показано, що за дії гістаміну (у дозі 1 мкг/кг) на 1-шу добу досліду відбувається зростання активності глутатіонпероксидази. Проте на 7-му добу відмічено зростання активності як глутатіонпероксидази, так і каталази. Встановлено, що у плазмі крові щурів за дії гіпохлориту натрію відбувається порушення роботи супероксиддисмутази. Активність ензимів, які відповідають за знешкодження пероксиду водню та гідропероксидів, пригнічується. Внаслідок впливу гістаміну в тканинах серця відбувається розбалансування роботи супероксиддисмутази, зростання активності каталази та зниження – глутатіонпероксидази. Дія гіпохлориту натрію на серцевий м’яз інтактних тварин, а також взаємний вплив гістаміну та гіпохлориту натрію зумовлюють зростання активності супероксиддисмутази та каталази і призводить до значного зниження активності глутатіонпероксидази.
Активність прооксидантно-антиоксидантної системи в зародків в’юна за впливу мікрохвильового випромінювання
М. М. Яремчук, М. В. Дика, Д. І. Санагурський
Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна;
e-mail: m.yaremchuk@i.ua
Електромагнітні випромінювання (ЕМВ) впливають на організм, насамперед на рівні клітин. У зв’язку з цим, дослідження впливу ЕМВ на процеси ліпопероксидації та систему антиоксидантного захисту є актуальним для розуміння механізмів його дії. Метою роботи було вивчення впливу мікрохвильового випромінювання на про-/антиоксидантний гомеостаз зародків в’юна (Misgurnus fossilis L.) за раннього ембріогенезу. Досліджували вміст продуктів пероксидного окислення ліпідів – гідропероксидів ліпідів, ТБК-активних продуктів, – та активність супероксиддисмутази, глутатіонпероксидази і каталази в зародків в’юна за впливу мікрохвильового випромінювання (GSM-900 МГц, SAR = 1,1 Вт/кг) протягом 1; 5; 10 та 20 хв впродовж раннього ембріогенезу. Встановлено, що вміст продуктів пероксидного окислення ліпідів у зародкових клітинах за впливу мікрохвильового випромінювання зазнає істотних змін. Крім того, за його дії (1; 5; 10 хв) підвищується активність супероксиддисмутази, однак за 20-хвилинного опромінення цей показник знижується до рівня контрольних значень. Показано, що мікрохвильове випромінювання на частотах мобільного зв’язку знижує активність компонентів системи антиоксидантного захисту, зокрема каталази і глутатіонпероксидази. Винятком є зростання активності каталази на стадії 10-го поділу бластомерів (P < 0,05). Результати двофакторного дисперсійного аналізу свідчать про те, що значну частку всіх спостережуваних змін спричинює фактор мікрохвильового випромінювання.
Зміни глутатіонової системи та пероксидного окислення ліпідів у крові щурів під впливом хлорпірифосу протягом першої години після його введення
В. П. Росаловський, С. В. Грабовська, Ю. Т. Салига
Інститут біології тварин НААН, Львів, Україна;
e-mail: ros.volodymyr@gmail.com
Хлорпірифос – високотоксична фосфорорганічна сполука, яка широко використовується в багатьох інсектицидах. Разом з антихолінестеразною дією, вплив хлорпірифосу на організм може реалізовуватись за допомогою інших біохімічних механізмів, у тому числі через порушення прооксидантно-антиоксидантного балансу та індукування вільнорадикального оксидативного стресу. Особливості виникнення і перебігу цих явищ до кінця не з’ясовано. Метою роботи було дослідити вплив хлорпірифосу на основні параметри глутатіонової системи антиоксидантного захисту та процеси пероксидного окислення ліпідів у крові щурів у часовій динаміці (впродовж однієї години) одразу після введення хлорпірифосу дослідним тваринам. Встановлено, що одноразове введення щурам хлорпірифосу в дозі 50 мг/кг спричиняло, поряд з лінійним зниженням бутирилхолінестеразної активності, зростання активності глутатіонпероксидази та глутатіонредуктази, а також змінювало рівень відновленого глутатіону, ТБК-активних продуктів та гідропероксидів ліпідів. Найвагоміші зміни досліджуваних показників мали місце на 15- та 30-й хвилинах після введення хлорпірифосу в організм.
Стан антиоксидантної системи тимоцитів щурів в умовах експериментального ульцерогенезу
В. А. Ковальова, Л. М. Гайда, А. Є. Шевченко,
Д. В. Шелест, Л. І. Остапченко
ННЦ «Інститут біології» Київського національного університету
імені Тараса Шевченка, Україна;
e-mail: vikikov@univ.kiev.ua
Особливості вільнорадикальних процесів та їх вплив на реалізацію імунокомпетентними клітинами, зокрема тимоцитами, своїх функцій в умовах розвитку виразкової хвороби сьогодні ще недостатньо вивчені. Встановлено, що за обох моделей виразок (стресової і етанолової) в тимоцитах щурів спостерігається зниження активності каталази в 1,7 і 3,4 раза відповідно, а глутатіонпероксидази ~ у 2,0 рази відносно контролю. У разі застосування стресової моделі також виявлено зниження активності СОД в 1,5 раза та підвищення активності глутатіонтрансферази в 1,8 раза порівняно з контролем, на відміну від етанолової моделі виразки шлунка. Зростання активності глутатіонтрансферази можна розглядати як адаптацію в умовах стресу. Одержані результати свідчать про зниження активності антиоксидантної системи тварин в умовах експериментального ульцерогенезу і підтверджують комплексну негативну дію виразки шлунка на організм.