Tag Archives: 4-тіазолідинони

Показники оксидативного і нітрозативного стресу та активність ензимів метаболізму оксиду азоту в щурів за дії похідних 4-тіазолідинону із протипухлинною активністю

Л. І. Кобилінська1, Р. Р. Панчук2, Р. Б. Лесик1,
Б. С. Зіменковський1, Р. С. Стойка2

1Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна;
нститут біології клітини НАН України, Львів;
e-mail: lesya8@gmail.com

У роботі обговорено основні шляхи формування і функції вільнорадикальних метаболітів кисню та азоту, а також способи їх біологічної нейтралізації в крові щурів за дії потенційних протипухлинних препаратів. Три похідних 4-тіазолідинону – Les-3288, Les-3833 і Les-3882 – були вибрані нами як найперспективніші протипухлинні агенти. Оскільки активні форми кисню (АФК), а також активні форми нітрогену відповідальні за негативні побічні ефекти багатьох протиракових лікарських засобів, було виміряно показники оксидативного і нітрозативного стресу та активність ензимів обміну окису азоту в крові щурів за дії досліджуваних сполук. Встановлено, що Les-3833 і доксорубіцин, який використовували як позитивний контроль, підвищували рівень показників оксидативного і нітрозативного стресу, в той час, як сполуки Les-3288 і Les-3882 не спричинювали зростання рівня АФК. Також не спостерігали значних змін в активності іNO-синтази й NO-редуктази за дії доксорубіцину, в той час, як препарати Les-3288 і Les-3882 знижували активність іNO-синтази, а Les-3288 знижував до того ж активність NO-редуктази. Таким чином, вміст радикальних показників оксидативного і нітрозативного стресу є інформативнішим, ніж рівень активності ензимів обміну окису азоту в крові досліджуваних щурів за впливу таких токсичних речовин як протипухлинні сполуки. Одержані показники можуть бути використані для оцінки токсичного пошкодження тканин та органів за дії протипухлинних препаратів.

Біохімічні показники нефротоксичності у сироватці крові щурів за дії нових похідних 4-тіазолідинонів та їхніх комплексів із поліетиленглікольвмісним полімерним нанорозмірним носієм

Л. І. Кобилінська1, Д. Я. Гаврилюк1, Н. Є. Мітіна2, О. С. Заіченко2,
Р. Б. Лесик1, Б. С. Зіменковський1, Р. С. Стойка3

1Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна;
e-mail: stoika@cellbiol.lviv.ua;
2Національний університет «Львівська політехніка», Україна;
3Інститут біології клітини НАН України, Львів

Основним завданням дослідження було порівняти вплив нових синтетичних похідних 4-тіазолідинонів (сполуки 3882, 3288 і 3833) і доксорубіцину (позитивний контроль) у вільному стані та в комплексі із синтетичним поліетиленглікольвмісним нанорозмірним носієм на біохімічні показники нефротоксичності у сироватці крові щурів. Для цього визначали вміст загального протеїну, глюкози, сечовини, креатиніну, катіонів натрію, кальцію, заліза та аніонів хлориду. Встановлено, що після введення усіх зазначених чинників у сироватці крові експериментальних тварин значно зростає порівняно з контролем концентрація іонів натрію і хлоридів, а також глюкози, а за дії доксорубіцину – ще й катіонів кальцію. Разом з тим, за таких умов відбувалося вірогідне зниження концентрації загального протеїну, сечовини і креатиніну. Назагал, токсична дія доксорубіцину з огляду на усі досліджувані показники була більш вираженою, ніж така дія похідних 4-тіазолідинонів. Введення щурам досліджуваних препаратів у вигляді комплексів із полімерним наноносієм істотно нормалізувало рівень загального протеїну, глюкози, сечовини і креатиніну, а також досліджуваних катіонів металів порівняно із впливом цих сполук у вільному стані. Іммобілізація як доксорубіцину, так і нових експериментальних протипухлинних чинників на полімерному наноносії знижує характерну для них високу загальну токсичність, зокрема нефротоксичність, що підтверджується нормалізацією низки біохімічних показників у сироватці крові щурів.

Дослідження антинеопластичної дії нових ізомерних похідних 4-тіазолідинону

В. В. Чумак1,2, М. Р. Філь2, Р. Р. Панчук2, Б. С. Зіменковський3,
Д. Я. Гаврилюк3, Р. Б. Лесик3, Р. С. Стойка1,2

1Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна;
2Інститут біології клітини НАН України, Львів;
3Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна;
e-mail: virachumak@gmail.com

Піразол- і арилзаміщені похідні 4-тіазолідинону належать до перспективних сполук із протипухлинною активністю. Наші попередні дослідження кількох представників групи 4-тіазолідинонів показали їх виражену токсичну дію in vitro щодо ліній злоякісних клітин. З метою потенціювання протипухлинної активності новітніх 4-тіазолідинонів ми здійснили дизайн і синтезували піразоліно-тіазолідинони, в молекулах яких поєднані ймовірні фармакофорні центри попередньо тестованих сполук цього типу. Показано, що синтезовані «гібридні» похідні 4-тіазолідинону є токсичними для злоякісних клітин різного походження in vitro. Механізми антинеопластичної активності цих сполук та їхня здатність індукувати апоптоз виявилися залежними від положення замісника у тіазолідиноновому циклі. Зокрема, сполука Les-3661, що містить піразоліновий фрагмент у 4-му положенні тіазолідинонового циклу, виявляє в 14 разів вищу токсичну дію щодо злоякісних клітин (LC50 = 3 мкМ), ніж її ізомер Les-3713 із заміщенням у 2-му положенні (LC50 = 42 мкМ). Що стосується механізмів цитотоксичної дії, то сполука Les-3661 індукує апоптоз змішаного типу, залежний від каспази-8 і каспази-9, тоді як сполука Les-3713 індукує апоптоз, опосередкований лише каспазою-8.

Дослідження біохімічних показників кардіотоксичної дії нових протипухлинних похідних 4-тіазолідинонів і доксорубіцину у комплексах із поліетиленглікольвмісним полімерним носієм у сироватці крові щурів

Л. І. Кобилінська1, Д. Я. Гаврилюк1, А. О. Рябцева2, Н. Є. Мітіна2,
О. С. Заіченко2, Б. С. Зіменковський1, Р. С. Стойка3

1Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна;
2Національний університет «Львівська політехніка», Україна;
3Інститут біології клітини НАН України, Львів;
e-mail: stoika@cellbiol.lviv.ua

Метою роботи було дослідження у сироватці крові щурів активності ензимів, які відображають кардіотоксичну дію нових синтетичних похідних 4-тіазолідинонів – сполук 3882, 3288 і 3833. Ці сполуки продемонстрували антинеопластичний ефект in vitro щодо 60 ліній клітин пухлин людини під час тестування в рамках програми скринінгу нових протипухлинних препаратів у Національному інституті раку (США). Щурам вводили вказані сполуки і порівнювали їхню дію із протипухлинним препаратом доксорубіцином, а також із дією цих сполук за їх кон’югації із синтезованим авторами полімерним поліетиленглікольвмісним гребенеподібним носієм. Серед біохімічних показників кардіотоксичної дії протипухлинних чинників найінформативнішим є активність ензимів: креатинфосфокінази, лактатдегідрогенази, аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази у сироватці крові щурів. Встановлено, що введення щурам доксорубіцину в дозі 5,5 мг/кг (1 раз на добу, курсом 10 діб) спричинювало їх загибель протягом 10 діб, тоді як сполуки 3882, 3288 і 3833 не мали такої дії. Введення доксорубіцину в комплексі з полімерним носієм відтерміновувало загибель щурів до 20 діб. Таким чином, введення щурам похідних 4-тіазолідинонів у комплексі з полімерним носієм дозволяє істотно знизити їхню кардіотоксичність, про що свідчать відповідні зміни активності зазначених маркерних ензимів: креатинфосфокінази, лактатдегідрогенази, аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази.

Біохімічні показники гепатотоксичності у сироватці крові щурів за дії нових похідних 4-тіазолідинонів і доксорубіцину та їх комплексів із поліетиленглікольвмісним полімерним нанорозмірним носієм

Л. І. Кобилінська1, Д. Я. Гаврилюк1, А. О. Рябцева2, Н. Є. Мітіна2,
О. С. Заіченко2, Р. Б. Лесик1, Б. С. Зіменковський1, Р. С. Стойка3

1Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна;
e-mail: lesya8@gmail.com;
2Національний університет «Львівська політехніка», Україна;
3Інститут біології клітини НАН України, Львів

Мета роботи – порівняти вплив нових похідних 4-тіазолідинонів (сполук 3882, 3288 і 3833) і доксорубіцину (позитивний контроль) та їх комплексів із поліетиленглікольвмісним нанорозмірним носієм на біохімічні показники гепатотоксичності у сироватці крові щурів. Визначали активність ензимів, маркерів гепатотоксичної дії, а також концентрацію загального протеїну, сечовини і креатиніну у сироватці крові щурів. Встановлено, що після введення тваринам досліджуваних сполук зростає активність аланінамінотрансферази, лужної фосфатази та α-амілази порівняно з контролем. Введення доксорубіцину підвищувало активність γ-глутамілтрансферази у 4 рази, а за дії сполуки 3833 – у 2,5 раза. Полімерні комплекси сполук 3882, 3288 і 3833 за введення їх тваринам істотно знижували активність досліджуваних ензимів порівняно із впливом цих сполук без полімерного носія. Найбільше знижувалась активність α-амілази, γ-глутамілтрансферази і лактатдегідрогенази. Також встановлено повернення до нормативних показників концентрації загального протеїну, сечовини і креатиніну у сироватці крові щурів, яким вводили полімерні комплекси досліджуваних препаратів, порівняно з цими показниками, які спостерігали за введення препаратів без полімерного носія.