Tag Archives: Eupenicillium erubescens
Вплив гетерометалічних Ge(IV) – 3d-металів на активність мікробних рамнозидаз, галактозидази і протеаз
О. В. Гудзенко1*, Л. Д. Варбанець1, І. Й. Сейфулліна2,
О. Е. Марцинко2, О. А. Фінік3, К. К. Цимбалюк2,3
1Інститут мікробіології і вірусології ім. М. Заболотного НАН України, Київ, Україна;
2Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Україна;
3ТОВ «Інспекторат Україна», Одеса, Україна;
*e-mail: alena.gudzenko81@gmail.com
Отримано: 18 березня 2025; Виправлено: 12 травня 2025;
Затверджено: 11 червня 2025; Доступно онлайн: 07 липня 2025
В останні роки увагу дослідників привернули координаційні сполуки германію з різними біолігандами, які можуть бути використані як активатори, так і інгібітори ензимів. Метою роботи було дослідити вплив нових гетерометалічних Ge(IV) – 3d-метал комплексів з 1-гідроксиетан-1,1-дифосфоновою кислотою та 1,10-фенантроліном на активність очищених α-L-рамнозидаз, що продукуються Eupenicillium erubescens, Penicillium tardum, Penicillium restrictum, Cryptococcus albidus, α-галактозидази P. restrictum та протеаз з еластолітичною та фібриногенолітичною активністю Bacillus sp. Досліджувані сполуки (концентрація 0,1%) по-різному активували α-L-рамнозидазу залежно від продуцента. Так, активність α-l-рамнозидази E. erubescens стимулювалася [Co(phen)3]4[Ge6(μ-OH)4(μ-O)2(μ-hedp)6]·2СН3СООН·30H2O на 200%, Penicillium tardum – [Zn(phen)2(H2O)2]2[Zn(phen)(H2O)4]2[Ge6(μ-OH)4(μ-O)2(μ-hedp)6]·18H2O на 200%, Penicillium restrictum – [Ni(phen)3]4[Ge6(μ-OH)4(μ-O)2(μ-hedp)6]·2СН3СООН·26H2O на 67%, Cryptococcus albidus – [Co(phen)3]4[Ge6(μ-OH)4(μ-O)2(μ-hedp)6]·2СН3СООН·30H2O на 40%. α-Галактозидаза Penicillium restrictum не зазнала впливу досліджуваних сполук. Еластаза Bacillus sp. IMB B-7883 активувалася за допомогою [Co(phen)3]4[Ge6(μ-OH)4(μ-O)2(μ-hedp)6]·2СН3СООН·30H2O на 70%, але повністю інгібувалася [Fe(phen)3]4[Ge6(μ-OH)4(μ-O)2(μ-hedp)6]·20H2O. Сполуками, що показали найбільший 200% стимулюючий ефект на фібриногенолітичну активність Bacillus sp. IMB B-7883 7883, були [Fe(phen)3]4[Ge6(μ-OH)4(μ-O)2(μ-hedp)6]·20H2O та [Zn(phen)2(H2O)2]2[Zn(phen)(H2O)4]2[Ge6(μ-OH)4(μ-O)2(μ-hedp)6]·18H2O.
Вплив координаційних сполук із малатогерманат/станатними аніонами та катіонами 1,10-фенантроліну 3D-металів на α-L-рамнозидазну активність Penicillium tardum, Penicillium restrictum, Eupenicillium erubescens
О. В. Гудзенко1*, Н. В. Борзова1, Л. Д. Варбанець1,
І. Й. Сейфуллінa2, О. Е. Марцинко2, Е. В. Афанасенко2
1Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України, Київ;
2Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, Одеса;
*e-mail: alena.gudzenko81@gmail.com
Отримано: 01 травня 2023; Виправлено: 15 липня 2023;
Затверджено: 07 вересня 2023; Доступно онлайн: 12 вересня2023
Пошук ефекторів, здатних впливати на каталітичну активність ензимів, є важливим напрямком сучасної ензимології. Метою дослідження було дослідити здатність 6 координаційних сполук з аніонами малатогерманату/станату та катіонами 1,10-фенантроліну 3d-металів модифікувати α-L-рамнозидазну активність штамів Penicillium tardum, Penicillium restrictum та Eupenicillium еrubescens. Активність α-L-рамнозидази визначали методом Девіса з використанням нарингіну як субстрату. Встановлено, що 0,1% [Ni(phen)3]2[{Sn(HMal)2(Mal)}Cl]•14H2O найбільш виражено активував α-L-рамнозидазу усіх досліджуваних штамів. Показано неконкурентне інгібування α-L-рамнозидази E. еrubescens [Cu(phen)3]2[{Sn(HMal)2(Mal)}Cl]•10H2O. Отримані результати розширюють уявлення про можливі активатори та інгібітори глікозидаз та вказують на перспективність їх використання в сучасних біотехнологічних процесах.
Комплекси кобальту (II, III) з похідними дитіокарбамової кислоти – ефектори пептидази Bacillus thuringiensis та α-L-рамнозидази Eupenicillium erubescens і Cryptococcus albidus
Л. Д. Варбанець1, О. В. Мацелюх1, І. І. Сейфулліна2,
М. В. Хитрич2, Н. А. Нідялкова1, О. В. Гудзенко1
1Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України, Київ;
2Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова, Україна;
e-mail: varbanets@serv.imv.kiev.ua
Вивчали вплив комплексів кобальту (ІІ, ІІІ) з похідними дитіокарбамової кислоти на активність пептидази Bacillus thuringiensis із еластазною і фібринолітичною активністю, а також α-L-рамнозидази Eupenicillium erubescens та Cryptococcus albidus. Досліджувані сполуки кобальту (II, III) на основі їхнього складу і будови було розділено на 6 груп: 1) тетрахлоркобальтати (II) 3,6-ди(R,R′)-імініо-1,2,4,5-тетратіана – (RR′)2Ditt[CoCl4]; 2) тетрабромкобальтати (II) 3,6-ди(R,R′)-імініо-1,2,4,5-тетратіана – (RR′)2Ditt[CoBr4]; 3) ізотіоціанати тетра((R,R′)-дитіокарбаматізотіоціанат)кобальту (II) – [Co(RR′Ditc)4](NCS)2; 4) дитіокарбамати кобальту (II) – [Co(S2CNRR′)2]; 5) дитіокарбамати кобальту (III) – [Co(S2CNRR′)3]; 6) молекулярні комплекси дитіокарбаматів кобальту (III) з йодом – [Co(S2CNRR′)3]∙2I2. Ці групи (1–6) об’єднувала наявність в їхніх молекулах одного і того ж комплексоутворювача (кобальту) і фрагмента S2CNRR′. Досліджувані комплекси відрізняються зарядом внутрішньої координаційної сфери: аніонні (1–2), катіонні (3) і нейтральні (4–6). У межах кoжної групи комплексів варіюється природа замісників при атомах нітрогену. Встановлено, що вивчені сполуки кобальту (ІІ, ІІІ) активують або інгібують ензиматичну активність, в залежності від складу, будови, заряду комплексу, координаційного числа комплексоутворювача, а також від ензиму і штаму, який його продукує. Максимальний ефект досягається за активування пептидаз B. thuringiensis IMB B-7324 із еластазною і фібринолітичною активністю. Так, для покращення каталітичних властивостей пептидази 1 в залежності від виду активності, яку вона проявляє, можна рекомендувати такі сполуки: для еластазної – координаційно ненасичені комплекси кобальту (II) (1–4), які містять при атомах нітрогену короткі аліфатичні або аліциклічні замісники і підвищують активність в середньому на 17–100%; для фібринолітичної – нейтральні дитіокарбамати кобальту (II, III) (4–5) (на 29–199%). Для підвищення фібринолітичної активності пептидази 2 краще використовувати дибензил- або етилфенілдитіокарбамати кобальту (III), які збільшують активність на 15–40% порівняно з контролем. Ці ж комплекси, а також сполука {(CH2)6}2Ditt[CoCl4] активують α-L-рамнозидазу C. albidus на 10–20%.