Tag Archives: печінка

Корвітин модулює вміст ліпідів у жовчі щурів

Т. В. Вовкун1, П. І. Янчук1, Л. Я. Штанова1,
С. П. Весельський1, Н. Б. Філімонова1, І. В. Комаров2

1ННЦ «Інститут біології та медицини», Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна;
2Інститут високих технологій, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна;
е-mail: shtanova@ukr.net

Отримано: 23 березня 2019; Затверджено: 18 жовтня 2019

Кверцетин і його розчинна форма корвітин – важливі представники родини флавоноїдів і харчові антиоксиданти з найзначною дією. Численні фармакологічні ефекти кверцетину включають захист від таких захворювань, як атеросклероз, інфаркт міокарда та цереброваскулярні патології. Корвітин посилює кровотік у печінці, однак його вплив на зовнішньосекреторну функцію печінки до кінця не вивчено. Ми дослідили ефект корвітину (2,5; 5 і 10 мг/кг) на продукцію ліпідів у печінці щурів, зокрема на рівень у жовчі холестеролу (ХОЛ) і ефірів ХОЛ, фосфоліпідів (ФЛ), вільних жирних кислот (ВЖК) та тригліцеридів (TГ). Секрет жовчі збирали протягом 2,5 год експерименту. Ліпідні компоненти жовчі розділяли методом тонкошарової хроматографії. Показано, що введення корвітину спричинювало значне (P < 0,05–0,001) підвищення рівня всіх досліджуваних ліпідних компонентів жовчі. Корвітин у дозі 2,5 та 5 мг/кг збільшував вміст жовчі щурів у складі ХОЛ, ФЛ та ВЖК, а в дозі 10 мг/кг виявляв найбільший вплив на загальний об’єм ефірів ХОЛ та ТГ. Ми дійшли висновку, що корвітин активізує обмін ліпідів печінки та процеси утворення жовчі.

Довгостроковий гіпохолестеринемічний ефект амідованого альгінату в щурів

М. Мароунек1, З. Волек1, Т. Таубнер1, Д. Душкова1, Л. Калачнюк2

1Інститут тваринництва, Прага, Чеська Республіка;
e-mail: marounek.milan@vuzv.cz;
2Національний університет біоресурсів та природокористування України, Київ;
e-mail: kalachnyuk_liliya@nubip.edu.ua; lilkalachnyuk@gmail.com

Вплив октадециламіду альгінової кислоти на холестерол сироватки крові й печінки, фекальне виділення жиру і стеролів було досліджено у самок щурів, яких утримували на раціонах, що містять холестерол і пальмовий жир відповідно по 10 і 50 г/кг маси тіла тварин протягом 10 тижнів. Амідований альгінат, який давали по 10 і 20 г/кг, значно зменшував рівень холестеролу в сироватці крові від 5,25 до 2,99 і 2,39 мкмоль/мл та знижував рівень холестеролу в печінці  від 30,7 до 12,3 і 9,4 мкмоль/г відповідно. Амідований альгінат збільшував фекальний вихід жиру і за вищої дози значно зменшував фекальний вихід жовчних кислот. Фекальне виділення жовчних кислот і холестеролу печінки вірогідно корелювало (r = 0,791, P < 0,001). Результати експерименту показали, що гіпохолестеринемічний ефект амідованого альгінату зберігається впродовж 10 тижнів годування.

Цитохром Р450-гідроксилювальна система печінки щурів-пухлиноносіїв за введення ω-3 поліненасичених жирних кислот та вітаміну D(3)

І. О. Шиманський1, О. В. Кеца2, М. М. Марченко2, М. М. Великий1
1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: ihorshym@gmail.com;
2Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Україна
У роботі досліджено вплив роздільної та сумісної дії омега-3 поліненасичених жирних кислот (ω-3 ПНЖК) і вітаміну D3 на активність компонентів оксигеназного та редуктазного ланцюгів монооксигеназної системи (МОС) мікросомної фракції печінки щурів із трансплантованою карциномою Герена. У печінці щурів-пухлиноносіїв у період інтенсивного росту пухлини (14 діб, що відповідає логарифмічній фазі росту пухлини) послаблювалась функціональна активність оксигеназного ланцюга МОС: знижувалась активність N-деметилази, n-гідроксилази та NADPH-цитохром Р450-редуктази з одночасним зростанням швидкості інактивації цитохрому Р450 за рахунок його перетворення у неактивну форму – цитохром Р420. Натомість посилювалась функціональна активність редуктазного ланцюга МОС, компоненти якого передають електрони від відновленого NADH через NADH-цитохром b5-редуктазу та цитохром b5 на цитохром Р450. Зокрема, зростала активність NADH-цитохром b5-редуктази та посилювалась швидкість відновлення цитохрому b5 з одночасним зменшенням його вмісту. ω-3 ПНЖК та вітамін D3 за їх роздільного введення щурам-пухлиноносіям впродовж 42 діб (28 діб попереднього введення та 14 діб росту пухлини) значною мірою нормалізували оксигеназну активність МОС: відмічалося підвищення NADPH-цитохром Р450-редуктазної, N-деметилазної, n-гідроксилазної активності цитохрому Р450 та гальмування швидкості інактивації цито­хрому Р450 в мікросомній фракції печінки. За поєднаного введення ω-3 ПНЖК та вітаміну D3 мав місце їх синергізм. Зміни в активності компонентів редуктазного ланцюга МОС у печінці щурів-пухлиноносіїв спостерігались переважно за введення ω-3 ПНЖК. Підвищувався вміст цитохрому b5 та значно знижувалась швидкість його відновлення. За відсутності вираженої індивідуальної дії на редуктазний ланцюг МОС вітаміну D3 сумісне його введення з ω-3 ПНЖК також не посилювало дію останніх.

Взаємозв’язок між концентрацією іонізованого Са і функціонуванням мітохондрій

Л. Г. Бабіч1, С. Г. Шликов1, А. М. Кушнарьова-Вакал1, Н. І. Купиняк2,
В. В. Манько2, В. П. Фомін3, С. О. Костерін1

1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: babich@biochem.kiev.ua;
2Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна;
3Університет Делаверу, Ньюарк, США

Мета дослідження – показати взаємозв’язок між концентрацією іонізованого Са ([Ca2+]m) в матриксі мітохондрій та функціональною активністю цих органел. [Ca2+]m визначали за допомогою флуоресцентного барвника Fluo-4, AM. Загальну акумуляцію Ca2+ в мітохондріях визначали за допомогою ізотопного методу з використанням 45Ca2+. Встановлено, що інкубація мітохондрій міометрія в середовищі, до складу якого входить 3 мM Mg2+, призводить до низького рівня [Ca2+]m. Подальше додавання 100 мкM Ca2+ супроводжувалось збільшенням концентрації іонізованого Са в 8 разів, проте, за таких умов, реєстрували низький рівень загальної акумуляції цього катіона. Нормована флуоресценція Са2+-чутливого зонда Fluo-4 у відповідь на додавання Ca2+ була понад 2,5 умовних одиниць. У той же час, [Ca2+]m була значно вище за інкубації мітохондрій в присутності 3 мМ АТР та 3 мМ Mg2+. Подальше додавання 100 мкM Ca2+ супроводжувалось збільшенням концентрації іонізованого Са лише у 2,4 раза, проте реєструвався високий рівень загальної акумуляції цього катіона. У присутності 3 мМ АТР та 3 мМ Mg2+ нормована флуоресценція Са2+-чутливого зонда Fluo-4 у відповідь на додавання Ca2+ була меншою за 1,3 умовних одиниць. У мітохондріях печінки найвищу швидкість поглинання кисню реєстрували в присутності сукцинату, ніж пірувату або α-кетоглутарату. Зауважимо, що у присутності сукцинату нормована флуоресценція Са2+-чутливого зонда Fluo-4 в мітохондріях печінки у відповідь на додавання Ca2+ була меншою за 1,3 умовних одиниць. Отже, дійшли висновку про те, що низький рівень іонізованого Са в матриксі мітохондрій корелює з низькою функціональною активністю і, нав­паки, високий рівень [Ca2+]m корелює з високою функціональною активністю. Зроблено припущення, що  зміни нормованої флуоресценції Са2+-чутливого зонда у відповідь на додавання Ca2+ можна використовувати як тест на функціональну мітохондрійну активність: менше значення нормованої флуоресценції – більше функціональна активність.

Зміни біохімічних показників печінки та нирок при експериментальному панкреатиті та за дії модуляторів синтезу оксиду азоту і рекомбінантної супероксиддисмутази

О. З. Яремчук, К. А. Посохова

ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського», Україна;
e-mail: yaremchukolya@rambler.ru

Досліджено функціональний стан печінки і нирок при ураженні підшлункової залози щурів та за дії аміногуанідину, L-аргініну та рекомбінантної супероксиддисмутази. Встановлено порушення рівноваги у функціонуванні прооксидантно-антиоксидантної системи (зниження активності супероксиддисмутази, каталази, вмісту відновленого глутатіону, зростання рівня гідропероксидів ліпідів, ТБК-активних продуктів), електронно-транспортного ланцюга мітохондрій (зниження активності сукцинатдегідрогенази, цитохромоксидази), підвищення рівня нітрит-аніону в печінці та нирках, зростання активності α-амілази та концентрації фактора α некрозу пухлин у сироватці крові тварин при експериментальному ураженні підшлункової залози за гострого панкреатиту. У цих умовах інгібітор індуцибельної NO-синтази аміногуанідин сприяє зниженню проявів оксидативного стресу в печінці та нирках на тлі нормалізації синтезу оксиду азоту. Доведено можливість підвищення активності антиоксидантної системи шляхом комбінованого введення рекомбінантної супероксиддисмутази та аміногуанідину. Встановлено, що рекомбінантна супероксиддисмутаза частково нівелює негативний вплив L-аргініну на біохімічні показники печінки та нирок щурів при експериментальному гострому панкреатиті.

Вплив тіосульфонатів на ліпідний склад тканин щурів

A. З. Пилипець1,2, Р. Я. Iскра2, В. В. Гавриляк1,2, A. В. Наконечна1, В. П. Новіков1, В. І. Лубенець1*

1Національний університет «Львівська політехніка», Україна;
2Iнститут біології тварин НААН України, Львів;
e-mail: vlubenets@gmail.com

Тіосульфонати – синтетичні аналоги органічних сульфурвмісних сполук, виділених із рослин. Недавні дослідження показали, що ці сполуки ефективні у разі гіперліпідемії і здатні знижувати вміст холестеролу в організмі. Мета наших досліджень полягала у вивченні впливу синтезованих тіосульфонатів на вміст ліпідів та їхній склад у крові, печінці, нирках щурів. Вміст загальних ліпідів та співвідношення їх класів визначали методом тонкошарової хроматографії. Встановлено, що введення метил-, етил- та алілтіосульфонатів (300 мг/кг) не спричиняло істотних змін у вмісті загальних ліпідів та фосфоліпідів, проте призводило до перерозпо­ділу їх класів у досліджуваних тканинах. За дії етил- та алілтіосульфонатів спостерігали зниження вмісту триацилгліцеролів у плазмі крові на 29,14 та 23,19% (Р < 0,05–0,01) відповідно, в той час як введення метил- та етилтіосульфонатів супроводжувалося вірогідним зменшенням моно-, ди-, триацилгліцеролів та вільних жирних кислот у тканині печінки порівняно з контролем. Найістотніші зміни ліпідного спектра тканини нирок виявлені за дії метилтіосульфонату.

Вплив протипухлинної системи реній–платина на біохімічний стан печінки

В. В. Івчук1, Т. М. Полішко1, О. А. Голіченко2,
О. В. Штеменко2, Н. І. Штеменко1

1Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна;
2Український державний хіміко-технологічний університет, Дніпропетровськ;
e-mail: n.shtemenko@i.ua

Вивчено вплив протипухлинної системи реній–платина на біохімічні показники стану печінки у моделі пухлинного росту (карцинома Герена) та показано можливий гепатопротекторний вплив кластерних сполук ренію за введення їх щурам-пухлиноносіям у різних формах, що підтверджується зниженням у крові активності амінотрансфераз (АсАТ в 6 разів і АлАТ в 5,6 раза), лактатдегідрогенази в 4,9 раза, γ-глутамілтранспептидази у 3,6 раза та нормалізацією морфологічного стану клітин печінки порівняно з цисплатиновою групою. Підтверджено вірогідну гепатопротекторну активність кластерної сполуки ренію з адамантильним лігандом у моделі гострого токсичного гепатиту. Ця сполука знижувала концентрацію МДА у гомогенаті тканин печінки в 2 рази, а у плазмі – у 3,8 раза, та рівень активності АсАТ і АлАТ відповідно в 5,8 і 5,5 раза порівняно з контролем. Обговорено деякі аспекти механізму гепатопротекторної дії кластерних сполук ренію, які включають кон’юговану систему навколо почверного зв’язку реній–реній та алкільний радикал із суттєвим позитивним індукційним ефектом.

Генерація супероксидного радикала компонентами монооксигеназної системи печінки попередньо опромінених щурів-пухлиноносіїв

М. М. Марченко, О. В. Кеца

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Україна;
e-mail: ketsa80@mail.ru

Досліджено швидкість утворення супероксидного радикала (O2•-) в редуктазному та оксигеназному електронно-транспортних ланцюгах монооксигеназної системи (МОС) печінки попередньо опромінених щурів з карциномою Герена. Показано, що попереднє опромінення підвищує швидкість утворення O2•- в редуктазному та оксигеназному ланцюгах МОС з максимальними значеннями на 14-у добу, що збігається з періодом інтенсивного росту карциноми в організмі. Генерація O2•- більшою мірою здійснюється компонентами оксигеназного електронно-транспортного ланцюга МОС – NADPH-цитохром Р-450 редуктазою та цитохромом Р-450.
Попереднє опромінення щурів із карциномою підвищує NADPH-цитохром Р-450 редуктазну активність та посилює генерацію O2•- цим ензимом у мікросомній фракції печінки порівняно з групою неопромінених щурів-пухлиноносіїв. Водночас генерація O2•-цитохромом Р-450 сприяє зниженню його гідроксилазної активності у мікросомній фракції печінки попередньо опромінених щурів-пухлиноносіїв.

Антитоксичні ефекти N-стеароїлетаноламіну в суспензії та у складі нанокомпозитного комплексу в органах мишей з карциномою Льюїс за введення доксорубіцину

Є. А. Ґудзь1, Н. М. Гула1, Т. О. Хмель1, Т. М. Горідько1, Ю. М. Башта1,
Р. Р. Панчук2, Р. С. Стойка2, А. О. Рябцева3, О. С. Заіченко3

1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: ngula@biochem.kiev.ua;
2Інститут біології клітини НАН України, Львів;
3Національний університет «Львівська Політехніка», Україна

На моделі гострої інтоксикації доксорубіцином в умовах розвитку карциноми Льюїс у мишей-самиць у тканині серця, нирок та печінки і плазмі крові показані антиоксидантні ефекти N-стеароїлетаноламіну (NSE) у складі нанокомпозитного комплексу та в суспензії. Встановлено, що суспензія NSE знижує рівень сечовини в плазмі крові тварин-пухлиноносіїв, підвищення якого було виявлено внаслідок введення доксорубіцину. За введення нанокомпозитного комплексу кількість цього метаболіту залишається на рівні інтактних тварин. У плазмі крові мишей-пухлиноносіїв суспензія NSE та композит знижують активність аспартатамінотрансферази, основного маркера некрозу тканини серця, зростання якої було спричинено розвитком пухлини. Доксорубіцин підвищує активність аланінамінотрансферази, маркера ураження печінки; введення NSE у складі композиту запобігає зростанню активності ензиму в крові тварин-пухлиноносіїв. N-стеароїлетаноламін, як у складі нанокомпозитного комплексу, так і в суспензії, сприяє відновленню балансу активності ензимів антиоксидантного захисту тканин серця, нирок і печінки мишей-пухлиноносіїв, які отримували доксорубіцин.

Активність ензиматичних систем детоксикації в печінці мишей в умовах різної забезпеченості ретиноїдами

М. М. Марченко, Г. П. Копильчук, І. О. Шмараков, І. М. Бучковська

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Україна;
e-mail: ivannabuchkovska@mail.ru

У роботі досліджували активність компонентів системи детоксикації печінки в умовах різної забезпеченості ретиноїдами. Показано, що в мікросомній фракції печінки А-дефіцитних тварин відбувається зниження п-гідроксилазної та N-деметилазної активності цитохрому Р-450 з одночасним зниженням глутатіон-S-трансферазної активності. Водночас відсутність запасів ретиноїдів у печінці нокаутних тварин є визначальною лише в разі п-гідроксилазної активності системи цитохрому Р-450. Зміни ензиматичної активності глутатіон-S-трансферази в групі вітамін А-дефіцитних мишей в мікросомній та постмікросомній фракціях печінки неоднозначні. У постмікросомній фракції печінки мишей, що знаходилися на вітамін А-дефіцитній дієті спостерігається підвищення глутатіонтрансферазної активності, в той час як її показники в групі нокаутних тварин не виявляли вірогідних відмінностей відносно контролю.