Tag Archives: протеїни
Відділ таємничої структури і численних функцій білка
В. О. Чернишенко*, В. І. Грищук
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, відділу структури та функції білка, Київ;
*e-mail: bio.cherv@gmail.com
Отримано: 02 липня 2025; Виправлено: 30 липня 2025;
Затверджено: 30 жовтня 2025; Доступно онлайн: 02 грудня 2025
Розвідку присвячено історії відділу структури та функції білка Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України. Окреслено основні наукові задачі та висвітлено здобутки. Зокрема описано роботи відділу щодо керування кровопостачанням пацієнта (РВМ), фундаментальних досліджень структури та функції фібриногену, створення прототипів антитромботичних засобів нового покоління, розробки діагностичних тестів та їхній апробації в медичній практиці. Окремо зосереджено увагу на винаходах та дослідженнях, спрямованих на вирішення нагальних соціальних проблем. Описано пошук шляхів запобігання наслідкам посттравматичного синдрому та коронавірусної хвороби. Зроблено акцент на важливості збереження безперервності наукових досліджень гемостазу, що забезпечує отримання унікальних наукових результатів та їх впровадження у практику.
Вміст дріжджів у дієті Drosophila впливає на метаболізм батьківського покоління та їх нащадків
О. М. Стрільбицька1*, H. П. Стефанишин1, У. В. Семанюк1, О. В. Лущак1,2*
1Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, Україна;
2Університет досліджень та розвитку, Івано-Франківськ, Україна;
*e-mail: olya_b08@ukr.net or oleh.lushchak@pnu.edu.ua
Отримано: 18 квітня 2021; Затверджено: 12 листопада 2021
Вміст поживних речовин у харчовому раціоні батьків може епігенетично впливати на метаболізм нащадків. Результати наших досліджень виявили нові тенденції у зміні активності ензимів основних метаболічних шляхів у відповідь на вміст протеїнів у раціоні. Батьківське покоління дрозофіл утримували на середовищах із чотирма варіаціями кількості дріжджів у межах від 0,25% до 15% та сталим вмістом сахарози, але наступне покоління перебувало на середовищі однакового складу. Отже, єдиною змінною складовою в експериментах була концентрація сухих дріжджів у середовищі, на якому утримували батьківське покоління. Ми показали, що обмеження вмісту протеїнів у дієті призводило до вищої активності ЛДГ у мух батьківського покоління, а також цей ефект проявлявся у їх нащадків. Трансгенераційний ефект вмісту дріжджів у дієті батьків на активність MДГ виявлений тільки у самців. Споживання їжі з високим вмістом дріжджів проявилось вищою активністю АЛТ у батьків, однак не впливало на активність АЛТ у їх нащадків. Навіть більше, надмірне споживання дріжджів призводило до вищої активності AСT у батьків, однак у нащадків активність AСT при цьому була нижчою. Виявлено вищий вміст сечовини у самців першого покоління нащадків, отриманих від батьків, які харчувались середовищем із низьким вмістом дріжджів. Наші результати продемонстрували вирішальну роль дріжджів у харчовому раціоні батьків у регуляції метаболізму, що може успадковуватися через покоління.
Двічі лауреат нобелівської премії: Фредерік Сенгер – батько геноміки
Т. В. Данилова1*, С. В. Комісаренко2
1Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ;
*e-mail: danilova_tv@ukr.net;
2Інститут біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: svk@biochem.kiev.ua
Отримано: 02 лютого 2021; Затверджено: 23 квітень 2021
У статті представлено короткий огляд основних етапів життєвої та наукової діяльності Фредеріка Сенгера – єдиної людини, яка двічі отримала Нобелівську премію з хімії (1958, 1980). Його роботи з вивчення структури протеїнів, особливо інсуліну, та встановлення послідовностей основ у нуклеїнових кислотах справили величезний вплив на розвиток біохімії і, зокрема, на розвиток нової наукової галузі – молекулярної біології. Його методи визначення первинної структури біомакромолекул допомогли біохімікам і молекулярним біологам встановити структуру багатьох протеїнів і нуклеїнових кислот і заклали підвалини генної інженерії.
Внесок лауреатів нобелівської премії в дослідження структури протеїнів: Дж. Самнер, Дж. Нортроп, У. Стенлі, Л. Полінг, Ф. Сенгер, М. Перуц, Дж. Кендрю
В. М. Данилова, Р. П. Виноградова, С. В. Комісаренко
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України
e-mail: valdan@biochem.kiev.ua
Отримано: 11 березня 2020; Затверджено: 15 травня 2020
Друга половина ХХ століття ознаменувалася епохальними відкриттями в галузі хімії та біохімії протеїнів, зокрема у встановленні структури протеїнів. Нобелівські лауреати з хімії за 1946 р. Джеймс Самнер, Джон Нортроп і Венделл Стенлі першими виділили у чистому кристалічному стані окремі ензими і віруси і довели їхню протеїнову природу, зробивши тим самим неоціненний науковий внесок у розвиток таких важливих біологічних дисциплін, як біохімія, особливо ензимологія, вірусологія та молекулярна біологія. Величезний внесок у з’ясування хімічних зв’язків, завдяки яким утворюється вторинна структура та інші рівні організації протеїнів, зробив видатний хімік ХХ ст. кристалограф, американський вчений Лайнус Полінг. Він одержав Нобелівську премію з хімії в 1954 р. «за дослідження природи хімічного зв’язку і його використання для встановлення структури складних сполук». Біохіміки його добре знають як автора вторинної будови протеїнів – α-спіралі і β-структури. А Фредерік Сенгер – двічі лауреат Нобелівської премії (1958 і 1980 рр.) був першим серед дослідників, хто визначив первинну амінокислотну послідовність протеїну, зокрема двох поліпептидних ланцюгів А та В інсуліну. Ф. Сенгер довів, що впорядкованість структури протеїну має аналогію з послідовністю генів у ДНК, і тому вона має бути підпорядкована таким самим закономірностям. Складне питання, яким чином протеїнова молекула розміщується в просторі, змогли вирішити англійські біохіміки Макс Ф. Перуц (Перутц) і Джон К. Кендрю, які рентгеноструктурним методом встановили будову протеїнів – гемоглобіну і міоглобіну – в просторі і яким в 1962 р. було присуджено Нобелівську премію з хімії «за дослідження структури глобулярних протеїнів».
Наукові дослідження нобелівського лауреата Еміля Фішера як стартовий майданчик для розвитку біохімії: короткий огляд
Т. В. Данилова1, С. В. Комісаренко2
1Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ;
e-mail: danilova_tv@ukr.net;
2Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: svk@biochem.kiev.ua
Сучасна біохімія і молекулярна біологія були б неможливі без відкриттів в суміжних галузях науки. У цій статті представлено короткий огляд основних етапів наукової діяльності лауреата Нобелівської премії 1902 року в галузі хімії – німецького хіміка Германа Еміля Фішера, одного з провідних хіміків всіх часів. Еміль Фішер був блискучим багатогранним вченим, який залишив свій слід в органічній хімії, фізіології, медицині, дав поштовх розвитку біохімії. Його глибоке проникнення в структуру цукрів, ензимів, протеїнів і пуринів стало відправною точкою для подальшого розвитку біохімії і молекулярної біології. Його внесок в природничі науки був величезним; деякі хімічні реакції та концепції були названі на його честь. Цей видатний вчений був удостоєний низки нагород найвищого гатунку, включаючи й одну з перших Нобелівських премій.
Модифікація спектрофотометричного методу визначення карбонільних груп протеїнів
О. В. Зайцева, С. Г. Шандренко
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: Olgga__89@mail.ru
На основі детального дослідження спектрів оптичного поглинання гідразонів протеїнів модифіковано спектрофотометричний метод визначення вмісту карбонільних груп протеїнів. Суть модифікації полягає у тому, що визначення вмісту гідразонового адукту проводиться по оптичному поглинанню не на одній довжині хвилі (370 нм), а на трьох (320, 370 та 420 нм). Дві додаткові довжини хвилі необхідні для лінійної апроксимації оптичного спектра «фону». Запропоновано формулу, яка дозволяє розрахувати інтенсивність гідразонового піку поглинання і значно зменшити похибку визначення вмісту протеїнових СО-груп.
Вплив гліфосату на енергетичний обмін в органах коропа
А. О. Жиденко, К. В. Бібчук, О. В. Барбухо
Чернігівський національний педагогічний університет ім. Т. Г. Шевченка, Україна;
e-mail: zaa2006@ukr.net
Застосування гліфосату як гербіциду в сільському господарстві може призвести до наявності його залишків, а також його метаболітів (амінометилфосфонової кислоти) в продуктах харчування, і становити загрозу для здоров’я людини. Дія цих гербіцидів на організм риб на біохімічному рівні вивчена недостатньо. У роботі досліджені зміни у вмісті аденіннуклеотидів, активності ензимів, кількісних показників субстратів енергетичного обміну в організмі коропа в умовах дії гліфосату. Встановлено, що під впливом гліфосату в печінці, в мозку і в білих м’язах дволіток коропа головним енергетичним субстратом є протеїни. Гліфосат знижує енергетичний обмін у мозку коропа і підвищує в білих м’язах. Зростання активності ензимів катаболічних реакцій печінки під дією гліфосату можна віднести до адаптивних перебудов в організмі коропа у відповідь на дію гліфосату.
Протеоміка бобово-ризобіального симбіозу: досягнення та перспективи
Ю. Ю. Кондратюк, П. М. Маменко, С. Я. Коць
Інститут фізіології рослин і генетики НАН України, Київ;
e-mail: kondratyuk_yulya@ukr.net
Огляд присвячено аналізу й узагальненню результатів протеомних досліджень бобово-ризобіального симбіозу. Обговорюються методичні складнощі, пов’язані з виділенням протеїнових екстрактів симбіотичних структур, та шляхи їх подолання. Висвітлено основні зміни процесів біосинтезу протеїнів за формування та функціонування симбіотичних утворень. Певну увагу приділено значенню протеомних досліджень рослинно-мікробних утворень, ролі макромолекул протеїнів у формуванні адаптаційних стратегій за несприятливих умов навколишнього середовища. Проаналізовано стратегічні та концептуальні перспективи протеоміки бобово-ризобіального симбіозу.