Tag Archives: рецептори

Відділ нейрохімії з 1925 року до наших днів

Н. Крисанова, Н. Позднякова*

Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, відділ нейрохімії, Київ;
*e-mail: nataly.pozdniakova@gmail.com

Отримано: 11 червня 2025; Виправлено: 14 серпня 2025;
Затверджено: 30 жовтня 2025; Доступно онлайн: 02 грудня 2025

Описано діяльність відділу нейрохімії з 1925 року до сьогодні. Основними науковими напрямками досліджень відділу біохімії нервової системи до 1982 року були: вивчення хімічної топографії нервової системи; вивчення субклітинної та суборганоїдної локалізації нейроспецифічних протеїнів; дослідження впливу психотропних речовин на метаболізм азоту, вуглеводів та протеїнів у структурах нервової системи; вивчення мембранної організації та механізмів функціонування ензимних систем активного транспорту натрію, калію та кальцію в нервових клітинах. З 1982 року дослідження відділу зосереджені переважно на таких напрямках: біогенез мембранних та секреторних протеїнів; дослідження нейроспецифічних протеїнів; дослідження плазматичних мембран, що безпосередньо беруть участь у генерації та передачі нервових сигналів. З 2010 року дослідження відділу нейрохімії спрямовані на вирішення наступних актуальних проблем: з’ясування ролі структурної організації мембрани та ліпід-протеїнових взаємодій у регулюванні процесу передачі нервових сигналів; з’ясування ролі пресинаптичних рецепторів у регулюванні ключових етапів процесу нейротрансмісії та визначення шляхів модулювання системи рецепції нейромедіаторів; пошук та ідентифікація природних мембранотропних та нейроактивних сполук; аналіз молекулярних механізмів дії мембранотропних та нейроактивних препаратів; космічна біологія, а саме розробка методу визначення токсичності планетарного пилу; нанотехнології, а саме синтез та аналіз нейроактивного ефекту наночастинок; екологічна нейротоксикологія, а саме вивчення нейротоксичної дії забруднювачів навколишнього середовища та розробка шляхів подолання їх шкідливого впливу.

Експресія рецепторів естрогену, прогестерону та епідермального фактора росту у молодих жінок Іраку з раком молочної залози

K. A. Al-Hilali1*, R. Q. Aljawher2, S. A. Faris3

1Directorate of Education in Thi-Qar, Thi-Qar, Iraq;
2College of Medicine University of Thi-Qar, Thi-Qar, Iraq;
3College of Education for Pure Since- University of Thi-Qar, Thi-Qar, Iraq;
*e-mail: khadijaaziz711@gmail.com

Отримано: 13 квітня 2024; Виправлено: 24 червня 2024;
Затверджено: 07 жовтня 2024; Доступно онлайн: 28 жовтня 2024

Наразі рак молочної залози (МЗ) оцінюють за наявністю рецепторів гормонів у пухлинній тканині, які є одними з найважливіших прогностичних маркерів. Це дослідження було проведено у провінції Ді-Кар (Ірак) серед пацієнток віком 20-40 років, хворих на рак МЗ, із метою привернення уваги до поширеності цього захворювання серед молодих жінок. Оцінювали експресію рецепторів естрогену (ER), прогестерону (PR) та епідермального фактора росту людини (Her2/neu) у тканинах МЗ за допомогою імуногістохімічного аналізу. Зразки тканин молочної залози були отримані від пацієнток (80), після видалення МЗ та біопсії, контролем були зразки від пацієнток (20) із доброякісними пухлинами МЗ. Показано, що експресія ER і PR була позитивною у 87,5% випадків і негативною у 12,5%, експресія Her2/neu була позитивною у 60% і негативною у 40% зразків РМЗ. Встановлено такі підтипи раку МЗ: люмінальний А (58,75%), люмінальний В (31,25%), HER2-позитивний (6,25%) і потрійно-негативний (3,75%). Високий відсоток люмінального А підтипу раку МЗ вважається позитивним прогнозом і добре піддається лікуванню антигормональною терапією.

Cфiнгозин-1-фосфат: розподіл, метаболізм і роль в регуляції клітинних функцій

В. І. Морозов1, Г. A. Сакута2, М. І. Калинський3

1Інститут еволюційної фізіології та біохімії ім. І. М. Сеченова РАН, Санкт-Петербург, Росія;
2Інститут цитології РАН, Санкт-Петербург, Росія;
3Кентский державний університет, Кент, США;
e-mail: vmorozov.g@gmail.com

В огляді проведено аналіз ролі сфінголіпідy сфiнгозин-1-фосфату (С1Ф) в регуляції  клітинних функцій і захисту клітин. С1Ф поряд з іншими сфінголіпідними метаболітами розглядають як внутрішньоклітинний другий месенджер і як позаклітиннy медіаторну молекулу. Описано продукцію та метаболізм С1Ф, клітинні рецептори та їх тканиннy специфічність. Показано значення тромбоцитів і еритроцитів крові в транспорті С1Ф. Встановлено, що гіпоксія індукує збільшення С1Ф, який через свої клітинні рецептори ініціює ланцюг цитопротектoрниx  подій. Наведені приклади цитопротекції пов’язані з кардiомiоцитами, клітинaми ендотелію та гладеньких м’язів. Розглянуто участь С1Ф у регуляції міграції клітин, міогенезy, контролю функцій скелетних м’язів. Представлені дані про те, що порушення балансу С1Ф може опосередковувати патологічні стани, що вказує на можливість використання системи С1Ф як реальної і ефективної мішені для фармакологічного впливу.